25 липня 2017 року Справа № 910/20563/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),
суддів :Вовка І.В., Селіваненка В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВиконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.02.17
у справі№910/20563/13
господарського судуІвано-Франківської області
за позовомВиконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
доТовариства з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт"
треті особи1) Міністерство соціальної політики України, 2) Міністерство охорони здоров'я України
простягнення суми
за участю представників від:
позивачаМельникова В.В. (дов. від 10.01.17), Колосюка О.П. (дов. від 21.02.17),
відповідачаФіцак О.М. (наказ від 01.04.04),
третьої особи-1не з'явилися, були належно повідомлені,
третьої особи-2не з'явилися, були належно повідомлені
31.01.17 до Львівського апеляційного господарського суду звернулася Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.15 у справі №910/20563/13 (вх.№01-05/450/17). Вказана заява обґрунтована висновком Київської незалежної судово-експертної установи від 21.11.16 №2005, результати якого встановлюють факт неповного виконання відповідачем послуг за договором від 05.12.12 №1135/10/12, а факт отримання даного доказу після розгляду справи по суті, дає, на думку скаржника, йому право на перегляд справи за нововиявленими обставинами у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Желік М.Б., судді Дубник О.П., Юрченко Я.О.), у задоволенні вказаної заяви відмовлено з посиланням на те, що така обставина, як висновок КНСЕУ від 21.11.16 №2005 не може вважатися нововиявленою у контексті спірних правовідносин.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційної інстанції, позивач просив касаційний суд її скасувати та розглянути справу за правилами, встановленими ГПК України. Скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилений висновок Київської незалежної судово-експертної установи від 21.11.16 №2005, як необов'язковий та такий, що суперечить доказам, які оцінювалися судом і були наявні у матеріалах справи на момент вирішення спору.
Відповідач надав відзив, в якому просив ухвалу апеляційної інстанції залишити у силі, касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт" 4 227 838,25 грн., з яких:
- 2 877 600,00 грн. перерахованого позивачем авансового платежу у розмірі 30% від загальної суми вартості послуг (9 592 000,00 грн.), які відповідач зобов'язався надати позивачу за договором від 05.12.12 №1135/10/12 (з урахуванням додаткових договорів №№1, 2);
- 678 798,25 грн. пені та 671 440,00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань, обумовлених договором.
Справа розглядалася не одноразово. За результатом останнього судового перегляду, рішенням від 23.02.15 у справі №910/20563/13 позов частково задоволений. Стягнуто 2 877 600,00 грн. попередньої оплати. У частині вимог пені і штрафу - відмовлено.
За результатом перегляду справи апеляційною інстанцією, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.02.16, рішення місцевого суду скасовано у частині стягнення 2 877 600,00 грн. попередньої оплати. У задоволені позову відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційною інстанцією встановлено, що 17.12.12 платіжним дорученням №1618 позивачем перераховано грошові кошти, як попередню оплату (авансування) відповідачу у розмірі 2 877 600,00 грн.
Строк надання послуг за договором (з урахуванням додаткових договорів №№1, 2) визначено до 31.03.13.
Відповідач листами від 13.03.13 №13/03-11 та від 27.05.13 №16/05-13 направив замовнику підписані акти №1, 2 передачі приймання-послуг, а також рахунки від 13.03.13 №25 та від 27.05.13 №32 на загальну суму 4 787 526,60 грн. В актах зазначено, що виконавцем надано договірні послуги по 1233 та 180 закладах відповідно (всього 1413 закладів). Суди встановили, що відповідач зазначені акти не підписав.
Відповідач звертався до позивача з листом від 29.03.13 №27-03-13, просивши продовжити термін дії договору з можливістю щомісячного поетапного закриття об'єму фактично наданих послуг. Зазначений лист обґрунтований відсутністю у частині лікувальних закладів комп'ютерної техніки та наслідком реформування галузі охорони здоров'я, результатом чого є зміни їх структури та кількості, що унеможливлює виконання ТОВ "МедіаСофт" своїх зобов'язань за договором.
Водночас, позивач повідомив відповідача, що починаючи з 31.03.13 правовідносини між ними припинено через закінченням дії договору.
Приймаючи рішення у справі, місцевий суд, керуючись положеннями ст.ст.614, 901, 903 ЦК України дійшов висновку, що послуги за договором відповідачем виконані частково, чим порушено договірні умови щодо обсягів наданих послуг, але таке порушення відбулося не з вини відповідача, тому вимоги про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.
Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд з'ясував, що порушення строків та обсягу надання послуг відповідачем відбулося через неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань (п.п.4.1.1-4.1.4. договору). При цьому, не підписуючи акти виконаних робіт та не надаючи мотивованої відмови від прийняття послуг із зазначенням переліку недоліків у терміни, обумовлені договором, позивач порушив умови вимог п.п.3.1., 3.2. договору. До того ж зміст листів від 24.05.13 та від 20.06.13 не свідчить про належне виконання умов договору, а лише зводиться до уточнень щодо надання інформації відносно виконаних робіт.
Крім того, сума коштів, на яку відповідачем виконано роботи, складає 4 787 526,60 грн, що є більшою за суму попередньої оплати, перерахованої позивачем за платіжним дорученням від 17.12.12 №1618 на виконання умов договору, тому вимога про стягнення попередньої оплати на суму 2 877 600,00 грн. також задоволенню не підлягає.
Водночас, апеляційний господарський суд, надавши оцінку умовам договору від 05.12.12 дійшов висновку, що договір не є припиненим.
Умовами п.8.1. договору та додатків до нього передбачено, що закінчення його строку не звільняє сторін від виконання зобов'язань, що виникли під час дії угоди.
27.01.17 позивач у порядку ст.ст.112-114 ГПК України звернувся до апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами.
Вказана заява обґрунтована тим, що висновком Київської незалежної судово-експертної установи від 21.11.16 №2005 встановлено, що послуги з введення у експлуатаціє Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності, передбачені договором від 05.12.12 №1135/10/12 надані відповідачем не у повному обсязі (неналежним чином), що дає підстави позивачу для вимог про стягнення авансового платежу та штрафних (фінансових) санкцій.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.17 по справі №910/20563/13 за нововиявленими обставинами та спростовуючи доводи заявника, суд апеляційної інстанції вказав на те, що поданий як нововиявлена обставина висновок експертного дослідження програмного забезпечення від 21.11.16, встановлює обсяг наданих ТОВ "МедіаСофт" послуг, а не наявність чи відсутність факту неналежного виконання стороною умов договору.
Крім того, вказаний експертний висновок не спростовує факта часткового надання послуг із встановлення програмного забезпечення станом на 31.03.13, а відповідачем виконано зобов'язання у тих об'ємах, в яких їх виконання було можливим, а саме: у 1413 закладах охорони здоров'я із 2831-го. Тому висновки експертного дослідження, проведеного після розгляду справи по суті, про встановлення програмного забезпечення лише у 752 закладах, тобто близько 27% суперечать доказам, які оцінювалися судом і були наявні у матеріалах справи на момент вирішення спору.
А тому підстав для задоволення заяви за новововиявленими обставинам не вбачається, оскільки заявником не доведено наявність нововиявлених обставин, які є істотними для справи, що не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції вірними, зважаючи на наступне.
Статтею 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Так, згідно п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, однією з підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише у тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення (п.8.7. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами").
При цьому необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Як вірно визначено судом апеляційної інстанції, поданий Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності висновок КНСЕУ від 21.11.16 №2005 не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки не спростовує встановлений судами у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.15 по справі №910/20563/13 факт часткового виконання відповідачем зобов'язань по встановленню програмного забезпечення у закладах охорони здоров'я. Експертне дослідження містить лише висновки про обсяг наданих ТОВ "МедіаСофт" послуг, проте не містить ні доводів, ні висновків щодо неналежного виконання відповідачем умов договору, його вини та причинно-наслідкового зв'язку між обсягом наданих послуг та винною поведінкою відповідача.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції, погоджується з висновками апеляційного суду про наявні, не спростовані висновком експертизи, матеріали справи докази, а саме: - звіти про надання послуг (а.с.49-117, 203-251, т.1); - додаток 1 до звітів (а.с.1-26 т.2); - акти до звітів №№1, 2 (копії технічних актів здачі-приймання послуг) (а.с.29-280 т.2, а.с.1-250 т.3, а.с.1-250 т.4, а.с.1-647 т.7, а.с.1-185 т.8); - звіти вивантаження баз даних (а.с.103-165 т.13); - копії наказів виконавчих дирекцій Вінницького, Волинського, Донецького, Луганського, Львівського, Полтавського, Чернівецького та Чернігівського обласних відділень Фонду (спільних наказів із управліннями охорони здоров'я відповідних облдержадміністрацій) щодо введення у регіоні у дослідну експлуатацію Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності (а.с.1-144 т.6); - копії протоколів проведення настановних семінарів; - пояснення МОЗ України від 31.03.14 вих.№14.02-01/68 (а.с.42-43 т.9); - копії звітів виконавчих дирекцій, надані позивачем на вимогу суду (а.с.49-64 т.9); - зведеною інформацією територіальних підрозділів Держфінінспекції України (а.с.192-246 т.13).
Отже, дослідження КНСЕУ від 21.11.16 №2005, покладені в основу доводів заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, не спростовують мотивів постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.15.
Право на справедливий розгляд судом, гарантоване ст.6 Європейської Конвенції з прав людини і повинно тлумачитися у контексті верховенства права. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає остаточності у вирішенні питань, які ставляться підчас судового розгляду, щоб рішення не ставилося під сумнів. Вказаний принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та грунтується на вимозі безапеляційності, обов'язковості та остаточності судового рішення. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру, лише за наявності виняткових обставин. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності у тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Європейського суду з прав людини "Желтяков проти України" від 09.06.11).
Вказане судове рішення відповідає правовій позиції, викладеній у зазначеному рішенні Європейського суду з прав людини.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що експертиза, на яку посилається позивач, по-перше не є нововиявленою обставиною (бо цей документ містить інформацію що встановлюється на підставі доказів, які не були своєчасно подані стороною), а по-друге, вказана експертиза не спростовує висновків, покладених в основу постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.15 по справі №910/20563/13. А відтак, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про перегляд справи за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційної інстанції про відмову у перегляді постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.15 по справі №910/20563/13 за нововиявленими обставинами підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.17 у справі №910/20563/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді І. В. Вовк
В. П. Селіваненко