12 липня 2017 року Справа № 920/753/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді : Корсака В.А.,
суддів: Сибіги О.М.,
Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Розсоші"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017
у справі господарського суду№ 920/753/16 Сумської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розсоші"
доГоловного управління Держгеокадастру у Сумській області
про за участю представників сторін: позивача - відповідача -визнання поновленим договору оренди земельної ділянки Дереза М.Є. не з'явився
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Розсоші" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просило визнати поновленим договір оренди землі від 05.05.2006 поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позов обґрунтовано тим, що позивач не отримував від відповідача відповіді на своє клопотання про поновлення договору оренди і продовжує користуватися земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2017 (судді: Левченко П.І., Соп'яненко О.Ю., Костенко Л.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (судді Фоміна В.О., Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено. В задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розсоші" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
ТОВ "Розсоші" в касаційній скарзі наголошує на тому, що лист-повідомлення від 22.06.2016 останній не отримував, а подана відповідачем копія фіскального чеку як доказ направлення вказаного листа-повідомлення не є належним доказам.
11.07.2017 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надійшло заперечення на касаційну скаргу, яке залучено до матеріалів справи та враховано судом.
Заслухавши присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.05.2006 між Великописарівською районною державною адміністрацією Сумської області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розсоші" (орендарем, позивачем) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі -договір оренди), зареєстрований у Великописарівському відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДКЗ", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 20.06.2006 за № 040662803237.
Згідно пунктів 1, 2 договору оренди, орендодавець на підставі розпорядження №44 від 02.02.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, із земель запасу, яка знаходиться в межах території Розсошівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 57,6032 га (рілля).
Відповідно до пункту 3 договору, нормативно-грошова оцінка становить 601825,15 грн.
Пунктом 6 договору оренди передбачено, що договір укладено на 10 років з моменту набрання ним чинності. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до акту від 05.05.2006 земельна ділянка передана в оренду позивачу.
08.02.2016 позивач (орендар) звернувся з клопотанням № 14 до відповідача, в якому просив надати згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5921284000:08:003:0036, з якої необхідно вилучити для передачі у власність громадян для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 8,0 га (т.1, а.с.183).
Листом № 28-18-0.81-3481/2-16 від 12.03.2016 відповідач відмовив позивачеві в задоволенні клопотання, пославшись на відсутність серед додатків до клопотання довідки про повну та своєчасну сплату орендної плати, а також витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1, а.с. 184-185).
До матеріалів справи залучено клопотання позивача від 30.03.2016 № 28 (т.1 а.с.186-187) до відповідача, яким позивач доповнив клопотання № 14 додавши довідку про відсутність заборгованості із податків та зборів, а також копії витягів з ДЗК про земельні ділянки та просив розглянути питання щодо внесення змін та поновлення договору оренди земельних ділянок від 05.05.2016.
Водночас позивач зазначав, що при внесенні змін та поновленні договору оренди є необхідність уточнення площі у зв'язку з вилученням земельних ділянок для потреб ведення особистого селянського господарства площею 8,0 га , для чого необхідно розробити технічну документацію по встановленню меж. Після отримання згоди відповідача на внесення змін та поновлення договору площа земельних ділянок за кадастровим номером 5921284000:09:003:0074 складатиме 16,5799 га, за кадастровим номером 5921284000:08:003:0036 - 13,5539 га.
З метою уточнення площі, просив надати дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж, надати дозвіл на розробку нормативної грошової оцінки земель. В разі необхідності зробити зміни в частині розпорядника землі.
У відповідь відповідач листом № 28-18-0.81-4946/2-16 від 13.04.2016 інформував позивача про те, що до клопотання позивачем не додано проекту додаткової угоди, витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка потрібна для встановлення розміру орендної плати за землю державної власності та повідомив, що заперечує проти продовження терміну дії договору оренди землі від 05.05.2006. Також попередив, що в разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди втрачається і договір підлягає укладенню на загальних підставах та вимагав від орендаря в семиденний строк з моменту закінчення дії договору оренди від 05.05.2006 повернути земельну ділянку площею 49,6032 га. (т. 1 а.с. 188-189).
20.05.2016 позивач (орендар) звернувся до відповідача з клопотанням №49 про поновлення строку договору оренди земельної ділянки зі змінами, в якому зазначав, що на сьогодні (на 20.05.2016) він фактично використовує в обробітку 30,1338 га, оскільки 27,4694 га земельної ділянки було вилучено для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 190-191).
До вказаного клопотання позивачем долучено три примірники додаткової угоди та копію договору оренди від 05.05.2006.
Відповідач листом від 22.06.2016 № 2818-0.8-7686/2-16 зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області просить у семиденний термін повернути спірну земельну ділянку та заперечує щодо продовження терміну договору оренди землі від 05.05.2006 з викладених у листі підстав. Також зауважив, що позивач (орендар) у своєму клопотанні пропонує поновити договір оренди земельної ділянки загальної площею 30,1338 га, хоча згідно п.2 договору оренди від 05.05.2006р. позивачеві було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 57,6032 га, що свідчить про зміну площі і, відповідно, меж земельної ділянки, та є підставою для укладення договору оренди землі на загальних підставах (т. 1, а.с. 192-197).
Заявлений у даній справі позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, мотивований тим, що відповіді від відповідача на клопотання позивача про поновлення договору оренди останній не отримував і продовжує користуватися земельною ділянкою.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій послалися на відсутність підстав для поновлення договору оренди ч. 6 ст. 33 Закону України " Про оренду землі", оскільки зміна площі, а відповідно, і зміна меж земельної ділянки, що орендувалась позивачем, позбавляє останнього права на поновлення договору оренди землі. Судами також зазначено, що в матеріалах справи також відсутні докази користування позивачем всією площею земельної ділянки, яка орендувалась позивачем. Натомість, позивач зазначає про користування земельною ділянкою після припинення договору оренди тільки в її частині, що також виключає підстави для поновлення спірного договору оренди землі.
Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 та частини першої статті 19 цього Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Разом з тим, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке право орендарю надано статтею 33 зазначеного Закону, якою визначено порядок та умови поновлення договору оренди землі.
В пункті 2.17. своєї постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав частину шосту статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини щодо поновлення договорів оренди висловлює Верховний Суд України у постановах: від 25.05.2016 у справі № 911/1707/15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.
За статтею 11128 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Розглядаючи спір по суті, суди не врахували, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 цієї ж статті.
Питання визначення матеріально-правової підстави позову має суттєве значення для правильно вирішення спору, оскільки в залежності від тієї чи іншої норми можуть наступати різні правові наслідки.
В пункті 2 постанови № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Вирішуючи даний судовий спір, господарські суди попередніх інстанцій наведеного не врахували і застосували до спірних правових відносин положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на які позивач у своєму позові взагалі не посилався. Водночас право господарського суду вийти за межі позовних вимог передбачено пунктом другим статті 83 ГПК України, лише за умови наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які клопотання чи заяви заінтересованих сторін про вихід за межі позовних вимог.
Крім того, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч положенням ст.ст. 43, 38, 43 ГПК України не встановили обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Так, позивач під час розгляду спору посилався на неотримання листа відповідача від 22.06.2016 № 2818-0.8-7686/2-16 про відмову у продовженні строку дії договору оренди.
В своїх рішеннях суди послались на вказаний лист-заперечення орендодавця та копію фіскального чеку неналежної якості, який неможливо повністю прочитати, що не відповідає вимогам до оформлювання документів. В той же час, судами не досліджувалось питання одержання цього листа позивачем та вміст самого поштового відправлення. Відповідних висновків тексти судових рішень не містять.
Колегія також вважає помилковими висновки судів про те, що договір оренди землі поновлюється не автоматично, а шляхом обов'язкового укладення додаткової угоди про поновлення договору, оскільки ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає саме автоматичне поновлення, а укладення відповідної додаткової угоди є питанням юридичного оформлення факту, який вже відбувся, враховуючи обов'язковість її укладання (ч.8 ст. 33 цього ж Закону).
За таких обставин, судові рішення є такими, що не повністю відповідають вимогам законодавства, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ст.42 ГПК України, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2017 у справі № 920/753/16 скасувати.
Справу № 920/753/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя В. А. Корсак
Судді О. М. Сибіга
В. О. Швець