25.07.2017 Справа № 904/5591/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 61425,00 грн штрафу
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність №Ц/3-04/286-16 від 11.10.2016;
від відповідача: начальник комерційно-претензійного відділу ОСОБА_3, довіреність № ББУ/ПУ455/ВП/16 від 13.12.2016.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (відповідач), у яких заявило вимогу про стягнення 61425,00 грн штрафу за невірно визначену масу вантажу у залізничній накладній № 45962826.
Також разом із позовною заявою позивачем до суду було подано заяву про відновлення строку, в якій викладено прохання щодо поновлення пропущеного з поважних причин строку позовної давності. Заяву обґрунтовано тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2017 по справі №904/4652/17 було повернуто без розгляду позовну заяву ПАТ "Укрзалізниця" до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" №2022/377 від 10.04.2017 про стягнення штрафу в сумі 61425,00 грн внаслідок допущення позивачем технічної помилки. У зв'язку з поверненням позовної заяви на сьогоднішній день сплинув визначений законом 6 місячний строк позовної давності. Оскільки первісний позов було підготовлено та направлено до суду у межах строк позовної давності, позивач вважає, що цей строк ним пропущено з поважних причин.
05.07.2017 відповідач надав до суду відзив, у якому проти позову заперечив, посилаючись на порушення позивачем ОСОБА_4 складання актів, оскільки комерційні акти були складені останнім через 8 діб після виявлення обставин. На думку відповідача, позивач не довів фактів, що стали предметом цього спору, оскільки відсутні докази, які б підтверджували факт складання комерційних актів, також відсутні накладні, за якими надсилались спірні вагони та відвантажене вугілля на адресу одержувача. Крім того, у відзиві відповідач зазначив про пропуск позивачем строків позовної давності для пред'явлення позову до суду.
Позивач подав 05.07.2017 пояснення на відзив та 10.07.2017 додаткове пояснення на відзив, у яких він підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні 05.07.2017 було оголошено перерву до 11.07.2017.
11.07.2017 представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено. Строк розгляду справи ухвалою від 11.07.2017 продовжено на 15 днів - до 26.07.2017 включно та відкладено на 25.07.2017.
19.07.2017 від відповідача на адресу суду надійшла заява №8/1458 від 14.07.2017, в якій останній просить суд відмовити у позові в повному обсязі у зв'язку з недотриманням позивачем строків позовної давності, вказаних у ст. 137 Статуту залізниць України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2016 зі станції відправлення Миколаївка- Донецька Придніпровської залізниці відповідачем - Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" на станцію призначення ОСОБА_1 залізниці було здійснено відправлення навалом вугілля кам'яного марки г-газовий за накладною №45962826 у вагонах №№55851059, 56099146, 62469564, 56850738, 56968969, 61120911, 58939661, 56557820, 61863924, 56151418, 52187796; вантажоодержувач - ТОВ "ДТЕК Східенерго" ДТЕК Курахівська ТЕС.
Відповідно до накладної №45962826 визначена відправником загальна маса вантажу становить 759850 кг, у тому числі у вагонах: №55851059 - 69300 кг; №56099146- 68350 кг; №62469564 - 69800 кг; №56850738 - 69400 кг; №56968969 - 68400 кг; №61120911 - 69300 кг; №58939661- 69500 кг; №56557820 - 63400 кг; №61863924 - 69800 кг; №56151418 - 68300 кг; №52187796 - 69300 кг.
Позивач зазначає, що 15.10.2016 на 20 колію вантажного парку на проміжної станції Красноармійськ ОСОБА_1 залізниці прибув (в зміні приймальників поїздів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7М.) поїзд №1464 в складі якого знаходились вагони №№61863924, 62469564, 56151418, 56850738, 56557820, вантаж - вугілля, за накладною №45962826.
По прибуттю при зважуванні на динамічних тензовагах в даних вагонах виявлено невідповідність маси вантажу більше вантажопідйомності. При комерційному огляді у вагонах комерційної несправності не виявлено.
Відповідно до пункту 2 Порядку дій працівників станції, затвердженого 11.05.2007 заступником генерального директора УЗ - ОСОБА_8, вагони №№61863924, 62469564, 56151418, 56850738, 56557820 були відчеплені від складу поїзда №1464 для зважування на 150-тонних статичних вагах станції і перебували на 31 колії сортувального парку, де проводилось зважування вантажу у вагонах. Після чого по 26.10.2016 вказані вагони знаходились на колії сортувального парку в очікуванні дозування, у зв'язку з відсутністю засобів для перевантаження.
26.10.2016 вагони №№61863924, 62469564, 56151418, 56850738, 56557820 були подані на вантажний двір ст. Красноармійськ для дозування вантажу, після чого надлишки вантажу з даних вагонів було перевантажено у вагон №66788126.
У зв'язку зі здісненням 26.10.2016 контрольного переважування на станції Красноармійськ ОСОБА_1 залізниці, на підставі актів загальної форми від 26.10.2016 (а.с. 14-18) було складено комерційні акти БН №729238/24, БН №729235/238, БН №729233/236, БН №729237/240 та БН №729238/241 від 26.10.2016, які засвідчують встановлені розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною у накладній масою.
Так, згідно комерційного акту БН №729235/238 від 26.10.2016 (а.с. 8), складеного на станції Красноармійськ ОСОБА_1 залізниці, на підставі актів загальної форми №24112 від 15.10.2016, №688 в/ст від 18.10.2016, №716 в/ст від 26.10.2016 залізницею було здійснено контрольне переважування вагону №61863924, під час якого встановлено наступне: - нетто 71000 кг, що більше ваги, зазначеної в документі на 1200 кг і понад ВП (рос. - ГП) на 1000 кг; - поверхня вантажу нижче бортів на 20 см, розрівняно, маркування поздовжніми борознами не пошкоджено; - двері, люки закриті, течі вантажу немає; вагон у технічному стані справний; - 26.10.2016 після дозування надлишок вантажу з вагону №61863924 у кількості 1600 кг перевантажений у вагон №66788126.
Згідно комерційного акту БН №729233/236 від 26.10.2016 (а.с. 9), складеного на станції Красноармійськ ОСОБА_1 залізниці, на підставі актів загальної форми №24111 від 15.10.2016, №688 в/ст від 18.10.2016, №715 в/ст від 26.10.2016 залізницею було здійснено контрольне переважування вагону №56151418, під час якого встановлено наступне: - нетто 70000 кг, що більше ваги, зазначеної в документі на 1700 кг і понад ВП (рос. - ГП) на 1000 кг; - поверхня вантажу нижче бортів на 20 см, розрівняно, маркування поздовжніми борознами не пошкоджено; - двері, люки закриті, течі вантажу немає; вагон у технічному стані справний; - 26.10.2016 після дозування надлишок вантажу з вагону №56151418у кількості 2000 кг перевантажений у вагон №66788126.
Згідно комерційного акту БН №729234/237 від 26.10.2016 (а.с. 10), складеного на станції Красноармійськ ОСОБА_1 залізниці, на підставі актів загальної форми №24113 від 15.10.2016, №688 в/ст від 18.10.2016, №717 в/ст від 26.10.2016 залізницею було здійснено контрольне переважування вагону №56557820, під час якого встановлено наступне: - нетто 70000 кг, що більше ваги, зазначеної в документі на 1600 кг і понад ВП (рос. - ГП) на 1000 кг; - поверхня вантажу нижче бортів на 20 см, маркування поздовжніми борознами не пошкоджено; - двері, люки закриті, течі вантажу немає; вагон у технічному стані справний; - 26.10.2016 після дозування надлишок вантажу з вагону №56557820 у кількості 2300 кг перевантажений у вагон №66788126.
Згідно комерційного акту БН №729237/240 від 26.10.2016 (а.с. 11), складеного на станції Красноармійськ ОСОБА_1 залізниці, на підставі актів загальної форми №24117 від 15.10.2016, №688 в/ст від 18.10.2016, №710 в/ст від 26.10.2016 залізницею було здійснено контрольне переважування вагону №56850738, під час якого встановлено наступне: - нетто 71000 кг, що більше ваги, зазначеної в документі на 1600 кг і понад ВП (рос. - ГП) на 1000 кг; - поверхня вантажу нижче бортів на 10 см, розрівняно, маркування поздовжніми борознами не пошкоджено; - двері, люки закриті, течі вантажу немає; вагон у технічному стані справний; - 26.10.2016 після дозування надлишок вантажу з вагону №56850738 у кількості 2200 кг перевантажений у вагон №66788126.
Згідно комерційного акту БН №729238/241 від 26.10.2016 (а.с. 12), складеного на станції Красноармійськ ОСОБА_1 залізниці, на підставі актів загальної форми №24118 від 15.10.2016, №688 в/ст від 18.10.2016, №719 в/ст від 26.10.2016 залізницею було здійснено контрольне переважування вагону №62469564, під час якого встановлено наступне: - нетто 71100 кг, що більше ваги, зазначеної в документі на 1300 кг і понад ВП (рос. - ГП) на 1100 кг; - поверхня вантажу нижче бортів на 30 см, розрівняно, маркування поздовжніми борознами не пошкоджено; - двері, люки закриті, течі вантажу немає; вагон у технічному стані справний; - 26.10.2016 після дозування надлишок вантажу з вагону №62469564 у кількості 1750 кг перевантажений у вагон №66788126.
В подальшому відчеплені вагони №№56151418, 56557820, 61863924, 56850738, 62469564 були виключені з групової накладної та відправлені по новій (досильній) накладній №51975183 з відміткою в графі 49 згідно ОСОБА_4 перевезення вантажів (ч. 1) р. 4 п. 4.3 про складання комерційного акту з зазначенням причин, номера та дати для видачі вантажоодержувачу.
А вагон №66788126 з перевантаженими в нього надлишками вантажу із вказаних вагонів також був відправлений по новій накладній №51959120 на адресу начальника станції ОСОБА_1 для видачі вантажоодержувачу.
Тож, за невірно вказану вантажовідправником масу вантажу у накладній №45962826 по вагонах №№56151418, 56557820, 61863924, 56850738, 62469564, факт чого встановлений залізницею під час переважування вагонів на статичних вагах і зафіксований актами загальної форми №№ 715 в/ст - 719 в/ст від 18.10.2016 та комерційними актами БН №729238/24, БН №729235/238, БН №729233/236, БН №729237/240 та БН №729238/241 від 26.10.2016, позивачем нараховано відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати: (2457,00 грн х 5) х 5 вагонів = 61425,00 грн.
Відповідач із позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що комерційні акти, які є підставою для відповідальності вантажовідправника, складені через 8 діб після виявлення розбіжності по масі вантажу, тобто з грубим порушенням ОСОБА_4 складання актів, а відтак - не можуть бути належними та допустимими доказами у справі. Акти загальної форми не можуть бути підставою для відповідальності відправника, оскільки це не передбачено ані правилами, ані Статутом залізниць України. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, а вказані ним доводи у заяві про поновлення строку не є поважними, у зв'язку з чим просить відмовити у відновленні пропущеного строку позовної давності та у позові в повному обсязі.
При вирішенні даного спору судом уваги приймається наступне.
У відповідності до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №457від 06.04.1998, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
У відповідності до ст. 5 Статуту залізниць України Мінтранс на підставі цього Статуту затверджує ОСОБА_4 перевезення вантажів (далі - ОСОБА_4) та інші нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті та є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та ОСОБА_4 і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до ст. 23 цього Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до ОСОБА_4 оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084.
Згідно з п. 1.1 ОСОБА_4 оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих ОСОБА_4. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих ОСОБА_4) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до ОСОБА_4 перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989). У відповідності до цих ОСОБА_4 накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (ч. 1 п. 1.2 ОСОБА_4 оформлення перевізних документів).
Пунктом 1.3 ОСОБА_4 оформлення перевізних документів встановлено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
У відповідності до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Згідно з пунктами 2.1, 6.6, 6.7 та додатком №3 ОСОБА_4 оформлення перевізних документів графи накладної "Маса вантажу в кг. визначена відправником" та "Спосіб визначення маси" заповнюються відправником.
У відповідності до пункту 2.3 цих ОСОБА_4 правильність внесених у накладену відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.
Пунктом 28 ОСОБА_4 приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до пункту 9 ОСОБА_4 складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Президією Вищого Господарського суду України у пункті 6.1 Роз'яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.
З матеріалів справи вбачається, що факти розбіжності маси вантажів, вказаної у перевізному документі №45962826, з фактичною масою у вагонах: №62469564 - на 1300 кг, №56850738 - на 1600 кг, №56557820 - на 1600 кг, №61863924 - на 1200 кг, №56151418 - на 1700 кг засвідчено актами загальної форми №№ 715 в/ст, 716 в/ст, 717 в/ст, 718 в/ст, 719 в/ст від 18.10.2016 та комерційними актами БН №729238/24, БН №729235/238, БН №729233/236, БН №729237/240, БН №729238/241 від 26.10.2016. При цьому, у наведених комерційних актах міститься інформація щодо непорушності маркування вантажів поздовжніми борознами у вагонах.
Враховуючи викладені обставини, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача на порушення позивачем порядку оформлення документів, на підставі яких заявлено позовні вимоги, у тому числі ОСОБА_4 складання актів. Надані позивачем документи надають можливість в повній мірі засвідчить факт та характер допущено відповідачем порушення і розмір відповідальності. З огляду на що, заперечення в цій частині не приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів у галузі спірних правовідносин та не підтверджуються матеріалами справи.
При цьому, приписами ст. 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За накладною №45962826 провізну плату за вагони №№62469564, 56850738, 56557820, 61863924, 56151418 визначено у сумі 2457,00 грн за кожний.
Таким чином, заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 61425,00 грн (із розрахунку: (2457,00 х 5) х 5) є обґрунтованою.
Однак, при винесенні даного рішення судом також розглянуто заяву позивача про відновлення строку позовної давності та заяву відповідача про застосування до спірних відносин наслідків спливу цього строку з огляду на неповажність підстав для його поновлення.
Стосовно даних заяв, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 цього Кодексу).
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється : а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Факт внесення вантажовідправником в накладну №45962826 неправильної маси вантажу у вагонах №№62469564, 56850738, 56557820, 61863924, 56151418 був встановлений на станції Красноармійськ ОСОБА_1 залізниці під час переважування вагонів на статичних вагах станції 18.10.2016, що підтверджується актами загальної форми №№ 715 в/ст, 716 в/ст, 717 в/ст, 718 в/ст, 719 в/ст від 18.10.2016 та складеними на їх підставі після дозування та перевантаження надлишків вантажів комерційними актами БН №729238/24, БН №729235/238, БН №729233/236, БН №729237/240, БН №729238/241 від 26.10.2016.
Отже, перебіг строку позовної давності, в межах якого позивач мав звернутися до суду за захистом свого права, розпочався з 19.10.2016 і закінчився 19.04.2016.
З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надіслано позовну заяву (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
З матеріалів справи вбачається, що дану позовну заяву позивачем подано до суду 04.05.2017, про що свідчить поштовий штемпель відділення зв'язку на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду (а.с. 25). Тобто, позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами шестимісячного строку позовної давності.
В пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №10 29.05.2013 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів” зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України) (п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №10 29.05.2013 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів”).
В обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем вказано те, що первісно подану позовну заяву №2022/377 від 10.04.2017 про стягнення з відповідача штрафу в сумі 61425,00 грн 4 375,08 грн було повернуто без розгляду ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4652/17 по причині неправильного зазначення в описі вкладення до поштового відправлення дати позовної заяви - 10.02.2017, замість 10.04.2017. Після усунення помилки, яка є опискою, позовну заяву №2022/377 від 10.04.2017 з додатками було повторно направлено відповідачу та подано до суду.
Проте фактичні дані в даному випадку, а саме первісне звернення з позовною заявою наприкінці шестимісячного терміну для пред'явлення позову, допущення помилки при підготовці документів до суду, свідчать про недостатню організацію роботи юридичної служби на підприємстві позивача, що суд не може розцінювати як поважну причину для пропуску строку позовної давності.
Враховуючи викладене, суд не вбачає наявності поважних причин для поновлення строку позовної давності, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 27.07.2017.
Суддя В.Д. Воронько