Справа № 33/796/1418/2017 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Колесник О.М.
17 липня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Сітайло О.М. за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року, -
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 24 березня 2017 року о 08 год. 50 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по проспекту Григоренка, 16 в м. Києві, у порушення вимог п.10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, та здійснив зіткнення з автомобілем «Пежо 407» під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого пошкодженні обидва транспортні засоби.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року та закриття провадження у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування наведеного апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх істотних обставин ДТП; в адміністративних матеріалах відсутні докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ДТП; суд не дослідив всі фактичні обставини справи; протокол складений з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП. Вважає, що ДТП сталась з вини водія ОСОБА_4, який повинен був надати йому можливість припаркуватися.
Інший учасник ДТП ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не заявляв.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 10.9 ПДР України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія АП2 № 044138 від 24 березня 2017 року ОСОБА_3 24 березня 2017 року о 08 год. 50 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по проспекту Григоренка, 16 в м. Києві, рухався заднім ходом, та не переконавшись, що це буде безпечним, здійснив зіткнення з автомобілем «Пежо 407» під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.9 ПДР України.
Такі ж обставинивстановив суд першої інстанціїта виклав у постанові.
Із матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_3 за обставин, викладених у протоколі, п. 10.9 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що 24.03.2017 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по пр. Григоренка, 16 в м. Києві зупинився, увімкнув задній хід, впевнившись у достатній відстані до машини, яка рухалась у цій же смузі позаду, почав здійснювати рух заднім ходом - припарковувати авто. Заїхавши наполовину, помітив автомобіль «Пежо407», який наближався до нього, а водій дивився собі під ноги; він подав сигнал клаксону, однак водій автомобіля «Пежо» не встиг загальмувати, внаслідок чого відбулося зіткнення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_3, дослідивши наявні докази, оцінивши їх у сукупності, вважаю, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, законний і належним чином вмотивований, а доводи апеляційної скарги у цій частині необґрунтовані, оскільки ОСОБА_3 не дотримався вимог п. 10.9 ПДР України.
Переконливих доводів в апеляційній скарзі ОСОБА_3, які спростовували б висновки суду першої інстанції і були підставами для зміни чи скасування постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року, апелянтом не наведено і при розгляді справи в апеляційній інстанції не встановлено.
Відповідно до змісту ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.
Враховуючи викладене вважаю, що апеляційну скарга ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.М. Сітайло