26 липня 2017 року Апеляційний суд міста Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.,
суддів Поливач Л.Д.,
Білич І.М.,
при секретарі Гоін В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з виконанням військового обов'язку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року про повернення позовної заяви,
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з виконанням військового обов'язку у розмірі 100 000 грн.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху та надано строк для усунення ряду недоліків (а.с.1).
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу, у зв'язку з не усуненням недоліків (а.с.17).
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року про повернення позовної заяви та постановити нову ухвалу.
Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її постановленні судом першої інстанції було помилково застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Так, суд помилково відносить позовні вимоги фізичної особи про відшкодування моральної шкоди, які є вимогами немайнового характеру, до майнових вимог, а її, позивачку, вважає юридичною особою.
Крім того, ухвала суду від 13 лютого 2017 року, недоліки за якою на думку суду не були усунуті, не була оприлюднена в ЄДРСР та отримана лише 18 травня 2017 року, що суперечить нормам національного та міжнародного права щодо розумних строків та права на справедливий суд.
В суді апеляційної інстанції представник Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України - Данилюк Є.С., просив апеляційну скаргу відхилити, крім того, в матеріалах справи містяться письмові заперечення останнього на апеляційну скаргу.
Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заяву про відкладення розгляду справи не надіслала, а тому на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у її відсутності.
Справа № 758/1060/17
№ апеляційного провадження 22-ц/796/8595/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Зарицька Ю.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивачки на п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення її від сплати судового збору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивачка призвана на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, позивачка звернулась до суду з даним позовом та не сплатила судовий збір, посилаючись на п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила військову службу (за контрактом) у Збройних силах України з 18 січня 1995 року, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується, зокрема, посвідченням офіцера.
Позовні вимоги останньої стосуються спричиненої, на думку позивачки, моральної шкоди, пов'язаної з виконанням військового обов'язку, наслідком якої було встановлення ІІІ групи інвалідності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що посилання позивачки на п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки невірно трактував п.12 ч.1 ст.5 вищевказаного Закону та дійшов неправильного висновку про повернення позовної заяви позивачці у зв'язку з не усуненням недоліків щодо сплати судового збору.
Крім того, в своїй ухвалі суд взагалі посилався на ставку судового збору, визначену для сплати юридичною особою.
Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна назвати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року про повернення позовної заяви - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.М. Вербова
Судді: Л.Д. Поливач
І.М. Білич