Справа №22ц/796/8572/17 Головуючий у 1 інстанції - Фещук Т.С.
Унікальний №759/544/17 Доповідач - Панченко М.М.
26 липня 2017 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
при секретарі - Крічфалуши С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 07 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ІСТ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «РІТЕЙЛ ІСТ» (далі - ДП «РІТЕЙЛ ІСТ») і, з урахуванням уточнень до позову, просила ухвалити рішення, яким скасувати наказ №256 від 23.11.2016 року ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» про звільнення позивачки з роботи з посади директора оптово-роздрібного магазину «Фуршет» та поновити її на указаній посаді і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 32.441 грн.61 коп. за період вимушеного прогулу з 09.12.2016 року по 07.04.2017 року, а також просила відшкодувати з відповідача на свою користь моральну шкоду у сумі 2.000 грн./а.с.1-4, 67-70/.
Послалась на те, що звільнення позивачки з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП здійснене з порушенням чинного трудового законодавства, оскільки заяву про звільнення було відкликано.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 07 червня 2017 року у позові відмовлено /а.с.152-155/.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Святошинського районного суду м.Києва від 07 червня 2017 року, як постановлене на неповно з"ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов /а.с.157-161/.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 в системі магазинів «Фуршет» працювала на керівних посадах з 01.02.2011 року.
Наказом №207-к від 01.08.2014 року вона була прийнята за переведенням з 01.08.2014 року в ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» на посаду директора оптово-роздрібного магазину «Фуршет» (м.Київ, вул.Антоновича,№165) за трудовим договором на невизначений строк.
В подальшому, Наказом №173-к від 19.10.2015 року позивачка з 20.10.2015 року переведена на посаду директора оптово-роздрібного магазину «Фуршет» (м.Київ, вул.Героїв Космоса, №4) /а.с.8/.
Указані обставини не заперечувалися сторонами та підтверджуються копією трудової книжки позивачки та копіями наказів, долучених до матеріалів справи.
Судом встановлено, що 08.11.2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до роботодавця - відповідача ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» з заявою про звільнення з роботи за ст.38 КЗпП за власним бажанням з 09.12.20016 року/а.с.56/.
Крім того, згідно заяви позивачки до адміністрації ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» від 08.11.2016 року, та згідно Наказу №245-к від 08.11.2016 року їй надано щорічну відпустку з 09.11.2016 року терміном на 24 календарних дні /а.с.59/.
08.11.2016 року ОСОБА_1 подано заяву про надання частини основної відпустки з 02.12.2016 року на 8 календарних днів і згідно наказу №244-к від 08.11.2016 року їй ця відпустка була надана /а.с.61/.
Згідно Наказу №256-к від 23.11.2016 року позивачка з 09.12.2016 року звільнена з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП і 09.12.2016 року вона ознайомлена з наказом про звільнення та отримала трудову книжку /а.с.5,8/.
Відповідно до наказу №255-к від 22.11.2016 року по ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» з 10.12.2016 року на посаду директора оптово-роздрібного магазину «Фуршет» (м.Київ, вул.Героїв Космоса, №4) була прийнята ОСОБА_2 /а.с.33/.
Встановлено, що 21.11.2016 року позивачка надіслала поштою на адресу відповідача заяву про анулювання своєї заяви про звільнення за власним бажанням, яку відповідач отримав 29.11.2016 року /а.с.45,46,47-48/.
Оскільки на час отримання цієї заяви, на посаду директора магазину «Фуршет», яку обіймала позивачка, була прийнята на роботу за переведенням інша особа - ОСОБА_2, відповідач ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» не задовольнив заяву ОСОБА_1 щодо анулювання заяви про звільнення за власним бажанням.
Вимагаючи поновлення її на посаді директора магазину, позивачка посилається на те, що в період відпустки (з 08.11.2016 року по 09.12.2016 року) вона перебувала на лікарняному з 21.11.2016 року по 05.12.2016 року, а тому відпустка повинна бути продовжена до 24.12.2016 року.
Отже, позивачка вважала неправомірними дії відповідача в тій частині, що відповідач не мав право виносити наказ про її звільнення, оскільки, по-перше, наказ про звільнення винесений в період її відпустки, а по-друге, та обставина, що на її посаду була прийнята інша особа по переведенню не може бути підставою для відмови у позові, оскільки наказ про прийняття на роботу цієї особи був винесений 22.11.2016 року, а вона, позивачка, відправила поштою заяву про анулювання її заяви про звільнення за власним бажанням, за день до цього - 21.11.16 року.
Дійшовши висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до ч.2 ст.38 КЗпП якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник, або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Указана норма трудового закону підтверджується роз»ясненнями, викладеними у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року, відповідно до яких працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП).
А, відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Отже, оскільки, як встановлено, мала місце домовленість між керівниками підприємств ДП «Рітейл Центр» та ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» про переведення ОСОБА_2 на роботу на посаду директора оптово-роздрібного магазину «Фуршет» (м.Київ, вул.Героїв Космоса, №4), адміністрація ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» не мала права відмовити їй у прийнятті на зазначену посаду, а тому вимоги позивачки про поновлення її на роботі задоволені бути не можуть.
Доводи позивачки відносно того, що документи про переведення ОСОБА_2 на її посаду є сфальсифікованими, колегія суддів відхиляє, оскільки ці твердження не підтверджуються будь-якими об»єктивними доказами, а законність документів, як: заява директора ДП «Рітейл Іст» на ім»я директора ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» від 22.11.2016 року з проханням про переведення ОСОБА_2; заява ОСОБА_2 на ім»я директора ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» про прийняття її на роботу на посаду директора оптово-роздрібного магазину «Фуршет» (м.Київ, вул.Героїв Космоса, №4) від 22.11.2016 року; наказ ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» №255-к від 22.11.2016 року про прийняття ОСОБА_2 на посаду директора оптово-роздрібного магазину «Фуршет» (м.Київ, вул.Героїв Космоса, №4) скаржницею не спростована.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна особа зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивачки на те, що, оскільки вона з 21.11.2016 року по 05.12.2016 року хворіла, а тому, на її думку, відпустка повинна бути автоматично продовжена на кількість днів хвороби, суд не бере до уваги, оскільки, в цьому випадку працівник повинен звернутись до роботодавця з заявою про надання відпустки на кількість днів хвороби, а адміністрація має розглянути заяву і винести наказ про надання такої відпустки, в будь-який період - і не обов»язково відразу після виходу працівника із відпустки, в період якої працівник хворів.
В той же час, у разі виникнення ситуації, яка склалась у спірних правовідносинах, тобто, коли працівником подана заява про звільнення за власним бажанням, період невикористаної відпустки, відповідно до ст.83 КЗпП, має бути компенсований працівнику при звільненні.
Отже, доводи позивачки щодо незаконності її звільнення в період відпустки - є безпідставними.
Встановлено також, що, не заперечується позивачкою, її заяву про відкликання заяви про звільнення з роботи, адміністрація відповідача отримала лише 29.11.2016р., тобто, після винесення наказу про її звільнення і прийняття на роботу на посаду позивачки іншого працівника за переведенням, а тому, в діях адміністрації ДП «РІТЕЙЛ ІСТ» відсутні ознаки порушення вимог ч.2 ст.38 КЗпП по відношенню до позивачки.
В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правомірно відмовив у позові, оскільки указані вимоги є похідними від вимоги про поновлення на роботі, в задоволення якої обґрунтовано судом відмовлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Святошинського районного суду м.Києва від 07 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді