АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Іменем України
20 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року,
за участю прокурора - ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016100000001017 від 21.10.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України, було задоволено клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на вилучені речі та документи 17.05.2017 року під час тимчасового доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділенні м. Києва АТ "Райфайзен Банк Аваль" за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12, перелічені в резолютивній частині ухвали.
Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахував те, що органом досудового розслідування в судовому засіданні та матеріалами клопотання в сукупності доведено, що вилучені під час тимчасового доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділені м. Києва АТ «Райфайзен Банк Аваль» за адресою: м. Київ. вул. Мате Залки, 2/12 речі та документи містять в собі відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і те, що незастосування накладення арешту може призвести до зникнення, втрати, пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, та прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим слідчим суддею місцевого суду рішенням, власник майна ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним, а тому просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2017 р. та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на вилучені речі та документи 17.05.2017 року під час тимчасового доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в його користуванні, що перебуває у Оболонському районному відділенні м. Києва АТ "Райфайзен Банк Аваль" за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12 - відмовити.
Мотивуючи доводи поданої апеляційної скарги, власник майна вказує на те, що всупереч положенням ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчим суддею, при накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, не було достеменно встановлено і не було з'ясовано наявність сукупних підстав чи розумних підозр вважати, що вказане майно є доказом злочину та набуте кримінально протиправним шляхом або отримане юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Також апелянт зазначає про те, що в межах вказаного кримінального провадження його про підозру не повідомлено та відсутні будь-які відомості, які б свідчили про необхідність накладення арешту на належні йому документи та грошові кошти.
Крім того, власник майна вказує на те, що слідчим суддею було порушено вимоги ст. 132 КПК України, якою передбачено, що усі клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжних заходів подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Отже, на думку апелянта, слідчим суддею при винесенні ухвали про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на його майно, було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачене ст. 412 КПК України, щодо підсудності розгляду зазначеного клопотання слідчого, оскільки четвертий слідчий відділ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва розташований по вул. Маршала Малиновського, 10 у місті Києві, що територіально знаходиться у Оболонському районі міста Києва.
Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2017 р. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику власника майна та/або його представника, а про наявність ухвали слідчого судді йому стало відомо лише 19.06.2017 р. з даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 та просив їх задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 19.05.2017 р. було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, четвертим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016100000001017, внесеному 21.10.2016 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України, щодо зловживання службовим становищем службовими особами Державної фіскальної служби, які діючи в супереч інтересам служби, не вживають передбачених чинним законодавством заходів реагування з метою недопущення виведення фінансових активів КТ "Донтрансгарант і компанія", та стягнення з останнього обов'язкових платежів, що спричинило тяжкі наслідки.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , будучи службовою особою, а саме директором КТ «Донтрансгарант і компанія», діючи разом із т.в.о. директора КТ «Донтрансгарант і компанія» ОСОБА_9 , всупереч вимог ст. 314 та ст. 315 Митного кодексу України, уклав з службовими особами Державної митної служби України угоду №771 від 22.11.2012 р. «Про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником», та додаткову угоду №1 від 11.12.2012 р. «Про внесення змін до угоди №771 від 22.11.2012 р. Про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником», вимоги якої в подальшому відмовився виконувати, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати суми митних платежів на загальну суму 158 млн. 723 тис. 539 грн.
У ході розслідування вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2017 р., 17.05.2017 р. проведено тимчасовий доступ до речей та документів, у індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділені м. Києва АТ «Райфайзен Банк Аваль» за адресою: м. Київ. вул. Мате Залки, 2/12, під час якого було вилучено документи та грошові кошти, перелік яких вказаний у протоколі тимчасового доступу до речей та документів від 17.05.2017 р.
17.05.2017 р. постановою старшого слідчого четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 вказані речі та документи, які вилучено під час тимчасового доступу до речей та документів, а саме до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділені м. Києва АТ «Райфайзен Банк Аваль» за адресою: м. Київ. вул. Мате Залки, 2/12 - визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
18.05.2017 р. старший слідчий четвертого слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час тимчасового доступу до речей та документів, а саме до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділені м. Києва АТ «Райфайзен Банк Аваль» за адресою: м. Київ. вул. Мате Залки, 2/12, посилаючись на те, що є достатні підстави вважати, що вилучені документи, грошові кошти, є предметом та доказом розслідуваних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України, в зв'язку з чим, на них необхідно накласти арешт.
19.05.2017 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на вилучені речі та документи 17.05.2017 року під час тимчасового доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділенні м. Києва АТ "Райфайзен Банк Аваль" за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12, перелічені в резолютивній частині ухвали.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи слідчого, досліджені матеріали справи, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно ОСОБА_5 , а саме на документи та грошові кошти, які були тимчасово вилучені із індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділенні міста Києва АТ "Райфайзен Банк Аваль" за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12, з тих підстав, що воно є речовими доказами в даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на вилучені речі та документи 17.05.2017 року під час тимчасового доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділенні міста Києва АТ "Райфайзен Банк Аваль" за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12, перевірив співрозмірність права власності ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане тимчасово вилучене із індивідуального банківського сейфу майно, на яке просить накласти арешт слідчий, може бути приховане, передане, пошкоджене або знищене, арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Тому доводи власника майна про те, що всупереч положенням ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчим суддею, при накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, не було достеменно встановлено і не було з'ясовано наявність сукупних підстав чи розумних підозр вважати, що вказане майно є доказом злочину та набуте кримінально протиправним шляхом або отримане юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також про те, що в межах вказаного кримінального провадження його про підозру не повідомлено та відсутні будь-які відомості, які б свідчили про необхідність накладення арешту на належні йому документи та грошові кошти, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.
Дана позиція узгоджується із ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Крім того, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), де ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на вилучені речі та документи 17.05.2017 року під час тимчасового доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділенні м. Києва АТ "Райфайзен Банк Аваль" за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Доводи власника майна про те, що слідчим суддею при винесенні ухвали про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на його майно, яке було тимчасово вилучене із індивідуального банківського сейфу, було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, передбачене ст. 412 КПК України, щодо підсудності розгляду зазначеного клопотання слідчого, оскільки четвертий слідчий відділ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва розташований по вул. Маршала Малиновського, 10 у місті Києві територіально знаходиться у Оболонському районі міста Києва, суд апеляційної інстанції вважає також необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, а саме з наказу прокурора міста Києва ОСОБА_10 № 63 від 03.04.2017 р. про визначення місць розташування органу досудового розслідування - слідчих відділів управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва (а.с. 16), було визначено основні місця розташування підрозділів органів досудового розслідування слідчих відділів - управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, зокрема четвертий слідчий відділ у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, що знаходиться у Печерському районі міста Києва, отже клопотання про арешт майна, з яким звернувся старший слідчий четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 до Печерського районного суду м. Києва, відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Посилання апелянта на порушення слідчим суддею вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та розгляд клопотання слідчого без виклику власника майна та/або його представника, у зв'язку з чим власник майна був позбавлений можливості прийняти участь в судовому розгляді клопотання слідчого, надати документи та пояснення з приводу заявленого клопотання слідчого також, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається із матеріалів судового провадження ОСОБА_5 був повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, однак а ні власник майна, а ні його представник в судове засідання не з'явилися.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі власника майна ОСОБА_5 обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на вилучені речі та документи 17.05.2017 року під час тимчасового доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділенні міста Києва АТ "Райфайзен Банк Аваль" за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12, перелічені в резолютивній частині ухвали, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Поновити власнику майна ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42016100000001017 від 21.10.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України, якою було задоволено клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на вилучені речі та документи 17.05.2017 року під час тимчасового доступу до індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1 , який знаходиться в користуванні ОСОБА_5 , що перебуває у Оболонському районному відділенні м. Києва АТ "Райфайзен Банк Аваль" за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 2/12, перелічені в резолютивній частині ухвали, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 и б а к