Справа № 33/796/1732/2017 Суддя у І-й інстанції: Циктіч В.М.
Категорія: ч.2 ст. 212-3 КУпАП Доповідач: Юденко Т.М.
25 липня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Юденко Т.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України, за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_3 - адвокатів Тарасова А.Г. та Ручки О.А. на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року,
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що він на запит ОСОБА_6 про надання інформації про перелік інвестиційних програм, погоджених Міністерством упродовж 2016 року, копій листів, якими надіслані інвестиційні програми до Міністерства, копій документів, якими Міністерство надавало погодження інвестиційних програм, листом від 21 жовтня 2016 року № 04/32-10986 надав відповідь, яка не містила запитуваних заявником документів. Одночасно ОСОБА_6 повідомлено, що погодження Міністерством інвестиційних програм ліцензіатів пов'язане з процесом прийняття рішень, які передують публічному обговоренню чи ухваленню, а отже така інформація відповідно до ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та наказу Міністерства від 29 травня 2015 року № 320 «Про затвердження переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Міненерговугілля» є службовою; крім того, відповідно до наказу Міністерства від 14 серпня 2014 року № 546 «Про затвердження Переліку видів публічної інформації, розпорядником якої є Міненерговугілля» Міністерство не є розпорядником листів, якими інвестиційні програми надіслані до Міністерства, а проекти та схвалені електронні форми інвестиційних програм оприлюднюються безпосередньо ліцензіатами.
В апеляційній скарзі адвокат Ручка О.А. просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі, а протокол направити до Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини на доопрацювання.
В апеляційній скарзі адвокат Тарасов А.Г. просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зокрема захисники вказують на відсутність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, оскільки із запиту на отримання інформації, що був надісланий електронною поштою неможливо встановити наявність об'єкту правопорушення, адже відсутні достатні дані для ідентифікації потерпілого, як фізичної/юридичної особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, що є суб'єктом суспільних відносин згідно ЗУ «Про доступ до публічної інформації», та протокол складений фактично на підставі анонімного звернення, адже особа названа ОСОБА_6, яка нібито, звернулась до уповноваженого ВРУ з прав людини свою заяву всупереч ч.7 ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян» не підписала, адресу проживання не зазначила.
Апелянти також зазначають, що у скарзі ОСОБА_6 до Уповноваженого зазначено, що йому нібито було відмовлено у наданні запитуваної інформації, однак протокол складений не за відмову у наданні інформації, і навіть не за несвоєчасне або неповне надання інформації (про що також зазначено у скарзі), а за зовсім іншу дію - необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом. Таким чином, фактично дане провадження у справі здійснюється щодо правопорушення, подія та склад якого відсутні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників Ручки О.А. та Тарасова А.Г., які підтримали апеляційні скарги, перевіривши доводи на обґрунтування апеляційних скарг та матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч.2 ст. 212-3 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених у суді доказів, є правильним і доводи апеляційних скарг цього не спростовують.
В рішенні суду першої інстанції зазначено, що під публічною інформацією розуміється вся інформація, якою володіє суб'єкт владних повноважень та яка є відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях. З листа заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_3 від 21.10.2016 № 04-32-10986 вбачається, що Міністерство володіє запитуваною інформацією (документами), а відтак, порядок доступу до неї регулюється Законом.
У той же час Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено види інформації з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації.
Інформацією з обмеженим доступом є у тому числі службова інформація, до якої може належати інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійснення контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень та інформація, що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
З матеріалів справи вбачається, що запитувана потерпілим інформація (документи) не належить до категорії службової інформації за визначенням наведеним у ч.1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема, запитувані потерпілим документи не належать до внутрівідомчої службової кореспонденції, не є доповідними записками, чи рекомендаціями, пов'язаними з розробкою напряму діяльності установи або здійснення контрольних, наглядових функцій Міністерством, процесом прийняття рішень.
Тобто, запитувана інформація не може бути віднесена до інформації ДСК у відповідності до Закону.
Разом з тим, ОСОБА_3 у своїй відповіді на запит зазначає причиною ненадання повної відповіді на запитувану інформацію саме те, що вона є службовою, тобто віднесеною до інформації із обмеженим доступом.
Відтак, суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_3 ознак правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212 КУпАП, а саме необґрунтованого віднесення інформації до інформації х обмеженим доступом.
Щодо доводів захисників про відсутність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, оскільки запит на отримання інформації надіслано електронною поштою та відсутні достатні дані для ідентифікації потерпілого, то судом першої інстанції правильно встановлено, що запит може подаватись електронною поштою, а крім того наявність підпису запитувача інформації вимагається лише у разі подання запиту у письмовій формі, тобто наявність підпису у надісланому електронною поштою запиті Законом не передбачено.
Будь-яких порушень норм КУпАП, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції не встановлено, а тому постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року, як законна та обґрунтована, має бути залишена без змін, а апеляційна скарга разом з доповненням до неї щодо її скасування, - без задоволення.
Таким чином, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя Апеляційного суду міста Києва,
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 - адвокатів Тарасова А.Г. та Ручки О.А. залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року відносно ОСОБА_3 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Т.М. Юденко