25 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Панченка М.М., Слюсар Т.А.
при секретарі П'ятничук В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» про захист прав споживачів,
Справа № 753/18836/16
Апеляційне провадження: №22-ц/796/8241/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
встановила:
у жовтні 2016р. позивач звернувся до суду з позовом, який уточнював під час судового розгляду, та просив визнати дії відповідача щодо обслуговування недержавною мовою неправомірними та зобов'язати здійснювати обслуговування українською мовою.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що він є покупцем продукції та споживачем послуг мережі крамниць «Космо». Під час обслуговування у крамниці «Космо» у м. Києві по вул. Сосюри, 2А працівники крамниці неодноразово зверталися до нього іноземною російською мовою, яка не є для нього рідною, якою він не спілкується, яка не є ані державною, ані регіональною в м. Києві та Київській області, і дозвіл на використання якої у спілкуванні з ним працівникам крамниці «Космо» він не надавав.
Позивач стверджував, що він неодноразово звертався до керівництва крамниці із зауваженнями з цього приводу, вимагаючи здійснювати обслуговування винятково українською мовою, яка є для нього зручною і прийнятною для спілкування, яку він добре розуміє і якою легко спілкується. Проте усі звернення, у тому числі два письмових у книзі скарг та пропозицій, залишено без задоволення.
Позивач вважав, що діями працівників відповідача порушуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а позбавлення його права вільно використовувати державну мову є порушенням вимог Закону України «Про засади державної мовної політики».
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року позов задоволено. Визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра - ЛТД» щодо обслуговування ОСОБА_1 недержавною мовою неправомірними, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра - ЛТД» здійснювати обслуговування ОСОБА_1 українською мовою та вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Суматра - ЛТД» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам, не прийняття до уваги вжиття відповідачем заходів для обслуговування позивача українською мовою, та не врахування, що на дату подання позову
- 2 -
відсутній спір між сторонами. Крім того заборона використовувати позивачу українську мову та спілкування працівником відповідача російською мовою без примушування позивача спілкуватися недержавною мовою, це не тотожні речі, а докази, що підтверджують створення перепон позивачу у використанні української мови судом не досліджувались.
Також відповідач зазначає, що у рішенні суду не вказано його заперечень та не надана оцінка поданим ним доказам, не відображено відмова позивача від позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 60 000грн.
Відповідач також стверджує, що судом порушено його право подавати докази та письмові пояснення, в чому він вбачає створення перешкод для реалізації його прав, у тому числі, і для належної підготовки до судових дебатів, про що заявляв представник відповідача в судовому засіданні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення позивача та його представника, які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 18 червня 2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою, яку виклав у книзі відгуків і пропозицій, у якій зазначив, що співробітники магазину «Космо», який розташований на вул. Сосюри, 2-а у м. Києві, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відмовилися надавати йому послуги українською мовою.
У листі від 11 липня 2016р. на адресу позивача, генеральний директор ТОВ «Суматра-ЛТД» зазначив, що обов'язковість української мови в повсякденному житті, в сфері обслуговування або торгівлі, або як робоча мова суб'єкта господарювання, законодавством не передбачена. Проте, з працівниками проведено бесіду з приводу неналежної поведінки.
15 вересня 2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою, яка також викладена у книзі відгуків та пропозицій, стосовно відмови співробітника магазину ОСОБА_5 надавати йому послуги українською мовою.
На вказане звернення позивача відповідь відповідачем надана не була.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на обслуговування його українською мовою, що не було забезпечено у повній мірі відповідачем у магазині по вул. Сосюри, 2-а у м. Києві.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Згідно ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про засади державної мовної політики» кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 вказаного закону кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.
Частина 2 статті 18 вищезазначеного закону передбачає, що в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що
- 3 -
забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що позивач, як особа, яка вважає своєю рідною мовою українську, яка є державною мовою в Україні, має право на обслуговування його, у тому числі і в закладах торгівлі будь якої форми власності, українською мовою.
Позивачем суду першої інстанції були надані докази у підтвердження своїх посилань, що у магазині, який належить відповідачу, йому відмовили у забезпеченні його права на обслуговування та отримання необхідної інформації українською мовою, що представник відповідача допускав під час судового розгляду, тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до норм Конституції та матеріального права в Україні забезпечується вільне використання російської мови, є правомірними, проте, не є підставою для відмови позивачу у його праві не тільки на спілкування ним особисто українською мовою, але і на його обслуговування та отримання ним необхідної інформації українською, державною мовою.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зобов'язав відповідача здійснювати обслуговування українською мовою саме позивача, а не всіх відвідувачів магазину, чим не порушуються права інших покупців, які використовують у спілкуванні російську мову.
Твердження представника відповідача про те, що на момент пред'явлення позову спір між сторонами вже не існував, не підтверджені належними доказами, так як на звернення позивача у вересні 2016р. відповідач відповіді не надав, а з даним позовом позивач звернувся до суду у жовтні 2016р.
Крім того, під час апеляційного розгляду позивач зазначив, що у книзі відгуків та пропозицій залишив подяку стосовно окремих працівників магазину, що не свідчить про повне дотримання відповідачем стосовно нього мовної політики.
Твердження у апеляційній скарзі про порушення судом норм процесуального права, так як представник відповідача був позбавлений можливості надати суду докази та підготуватися до судових дебатів, колегія суддів вважає безпідставними, так як з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав копію позовної заяви разом із доданими до неї документами24 травня 2017р., мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, подав заперечення на позовну заяву і мав можливість надати докази у строк, визначений ст. 131 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» відхилити, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 6 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом
двадцяти днів.
Головуючий: Судді: