Апеляційний суд міста Києва
20 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2017 року у відкритті провадження за скаргою генерального директора ТОВ «Технохімреагент» ОСОБА_5 на бездіяльність начальника СУ ГУНП у м. Києві, яка полягає у невизнанні юридичної особи потерпілим у кримінальному провадженні № 12016100000000771, відмовлено.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що ОСОБА_5 оскаржує бездіяльність, яка не підлягає оскарженню, що згідно з ч.4 ст.304 КПК України є підставою для відмови у відкритті провадження. Також слідчий суддя звернув увагу на те, що суб'єктом, бездіяльність якого оскаржується, є начальник СУ ГУНП у м. Києві, в той час як Глава 26 КПК України визначає порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за скаргою, не погоджуючись з висновками про те, що бездіяльність начальника СУ ГУНП у м. Києві з невизнання потерпілим не може бути оскаржена згідно з ст.303 КПК України. При цьому зазначає, що предметом оскарження є бездіяльність начальника СУ ГУНП у м. Києві, які полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, і що метою звернення було отримання можливості оскаржити відмову у визнанні потерпілим, що можливо у випадку, якщо слідчий оформить це у передбаченому законом порядку.
Провадження № 11-сс/796/3796/2017
Категорія: ст.303 КПК України
Слідчий суддя: ОСОБА_6
Доповідач: ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що 30.05.2017 року ОСОБА_5 подав до Шевченківського районного суду м. Києва скаргу на бездіяльність начальника СУ ГУНП у м. Києві, яка полягає у невизнанні товариства потерпілим та нездійсненні дій з оформлення відмови у встановленому законом порядку, в якій просив визнати протиправною таку бездіяльність та зобов'язати начальника СУ ГУНП у м. Києві залучити ТОВ «Технохімреагент» до кримінального провадження № 12016100000000771 як потерпілого.
Свої вимоги мотивував тим, що 03.04.2017 року звернувся до начальника СУ ГУНП у м. Києві із заявою про залучення товариства до кримінального провадження як потерпілого та надав доказ спричинення майнової шкоди - копію довідки банку про залишок грошових коштів у банківській установі станом на 17.09.2015 року. Також у заяві вказував, що внаслідок неналежного виконання посадовими особами ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Техніка Мрії», ТОВ «Нат ГАЗ-2007», ТОВ «Вояж Т», ТОВ «Арттехно-Л» службових обов'язків під час укладання та виконання кредитних договорів у період з 01.12.2010 по 17.09.2015 було прийнято незаконні рішення про видачу кредитів, чим завдано шкоду банку в особливо великих розмірах. Оскільки посадові особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» видали в якості кредитів не кошти банку, а залучені депозити, в тому числі грошові кошти, належні ТОВ «Технохімреагент», то внаслідок неповернення кредитів банку та його ліквідації вважає, що товариство є потерпілим. Однак начальник СУ ГУНП у м. Києві всупереч вимогам ч.5 ст.55 КПК України замість вмотивованої постанови направив лист, яким повідомив, що потерпілим у кримінальному провадженні є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», і про відсутність підстав для задоволення заяви.
Як зазначив слідчий суддя в ухвалі, з посиланням на положення ч.2 ст.55 КПК України, права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а тому кримінальний процесуальний закон не передбачає обов'язку посадових осіб органу досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою. Водночас, предметом оскарження ОСОБА_7 є бездіяльність стосовно невизнання юридичної особи потерпілим, яка в контексті п.1 ч.1 ст.303 КПК України під час досудового розслідування оскаржена бути не може.
Висновки, викладені в ухвалі слідчого судді, про те, що ОСОБА_5 оскаржує бездіяльність слідчого, яка не підлягає оскарженню, є обґрунтованими.
Так, частиною 1 статті 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Зокрема, предметом оскарження можуть бути бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 не оскаржує бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні дій, зобов'язання вчинити які закон пов'язує з певними строками, право на оскарження якої передбачено вказаною нормою, а так само не оскаржує рішення про відмову у визнанні потерпілим, яке, як він слушно зазначає, всупереч вимогам кримінального процесуального закону не приймалося.
Доводи в апеляційній скарзі про протилежне спростовуються змістом та вимогами скарги, в якій ОСОБА_5 не порушував питання про зобов'язання слідчого вчинити певні дії, а просив зобов'язати слідчого залучити ТОВ «Технохімреагент» до кримінального провадження як потерпілого, що свідчить про те, що предмет оскарження виходить за межі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до повноважень слідчого судді.
До того ж, вірно слідчий суддя звернув увагу і на те, що суб'єктом оскарження за правилами Глави 26 КПК України є слідчий у конкретному кримінальному провадженні. Що стосується бездіяльності керівника органу досудового розслідування, то вона може бути оскаржена лише тоді, коли він у відповідності до вимог п.6 ч.2 ст.39 КПК України здійснює досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого у кримінальному провадженні № 12016100000000771.
Згідно з ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Тому рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою колегія суддів вважає правильним і підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» ОСОБА_5 на бездіяльність начальника СУ ГУНП у м. Києві, яка полягає у невизнанні юридичної особи потерпілим у кримінальному провадженні № 12016100000000771, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3