ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 липня 2017 року письмове провадження № 826/26222/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Кузьменка В.А., Огурцова О.П. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач) про:
визнання протиправним та скасування наказу від 23.10.2015р. №1598 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;
визнання протиправним та скасування наказу від 30.10.2015р. №2211 про звільнення позивача за порушення дисципліни;
визнання недійсним запису у трудовій книжці позивача про звільнення з органів внутрішніх справ за наказом від 30.10.2015р. №2211;
поновлення позивача на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро з 01.11.2015р.;
стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.11.2015р. по день ухвалення судом рішення.
Ухвалою суду від 27.07.2017р. позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 14.08.2015р. №1158 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних наказів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних наказів.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1598 від 23.10.2015р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1» на позивача за порушення статті 10 Закону України «Про захист персональних даних», статті 21 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV, п. 2.14.12 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012р. №747, п. 8.1 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Держмитслужби України, ДПА України від 09.01.1997р. №3/1/2/5/2/2, накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №2211 о/с від 30.10.2015р. «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Підставою прийняття вказаного наказу став наказ МВС від 23.10.2015р. №1598.
Не погоджуючись з оскаржуваними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію"; Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ"; Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552; Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114)
Відповідно до статті 7 Закону України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватися норм професійної та службової етики;
берегти державну таємницю;
у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Згідно з п.п. «є» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як вбачається з Висновку службового розслідування за фактом доручення працівником РА Укрбюро Інтерполу ОСОБА_1 до матеріалів судової справи фотокопії службової кореспонденції МВС, який затверджений Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. 09.10.2015р., 12.08.2015р. старший інспектор (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро ОСОБА_1 під час судового засідання в Окружному адміністративному суді міста Києва у справі №826/5892/15 за його позовом до МВС за власною ініціативою долучив до справи як письмові докази фотокопії службової кореспонденції Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, яка містить конфіденційну інформацію, цим самим порушивши вимоги статті 10 Закону України «Про захист персональних даних», статті 21 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV, п. 2.14.12 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012р. №747, п. 8.1 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Держмитслужби України, ДПА України від 09.01.1997р. №3/1/2/5/2/2.
Судом встановлено, що позивачем до матеріалів адміністративної справи №826/5892/15 були долучені наступні листи, які містять конфіденційну інформацію:
- ГУМВС України в Львівській області від 27.02.2015р. №41/15/М/82;
- НЦБ Інтерполу Словаччини від 27.02.2015р. №РРZ-1165/15-КV;
- НЦБ Інтерполу Швейцарії від 05.03.2015р. №ВКR/14201/2023711;
- НЦБ Інтерполу Сербії від 05.03.2015р. №2389/2350-15391;
- НЦБ Інтерполу Туреччини від 06.03.2015р. №39425;
- Поліцейського аташе Посольства Австрійської Республіки в Україні від 06.03.2015р. №Р-063/2015.
Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.
Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними.
Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.
Відомості про особисте життя фізичної особи не можуть використовуватися як чинник, що підтверджує чи спростовує її ділові якості.
Згідно з статтею 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Відповідно до п. 2.14.12 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012р. №747, забороняється ознайомлювати з документами осіб, які не мають відношення до їх виконання, і виносити документи, у тому числі їх копії, за межі підрозділів апарату Міністерства.
Після закінчення робочого дня всі документи повинні бути закриті в сховищах.
Згідно з п. 8.1 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Держмитслужби України, ДПА України від 09.01.1997р. №3/1/2/5/2/2, наявна в НЦБ інформація призначена лише для використання правоохоронними органами та судами у попередженні, розкритті, розслідуванні злочинів та судовому розгляді кримінальних справ.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 02.10.2015р., під час судового розгляду адміністративної справи №826/5892/15 у суду виникло питання щодо роботи позивача на посаді в Укрбюро за певний період часу, у зв'язку із чим останній надав світлокопії службової документації та передав їх на розгляд суду без будь-якого погодження із МВС України. При цьому суд не витребовував будь-які документи як докази його трудової діяльності. У подальшому судом надані документи були залучені до матеріалів справи. Як потім було з'ясовано, надані ОСОБА_1 документи були запитами про перевірку по кримінальних обліках осіб, які надійшли до РА Укрбюро Інтерполу як від іноземних держав, так і від правоохоронних органів України. Вказані документи являються службовою документацією Інтерполу, однак вони не містили інформації з обмеженим доступом та їм не присвоювались грифи обмеження доступу. Про вказану ситуацію позивач повідомив керівника РА Укрбюро Інтерполу Неволі В.В.
Також позивач повідомив, що під час залучення вказаних документів до матеріалів справи №826/5892/15 представник МВС України будь-яких зауважень не зазначив.
Відповідно до п. 10 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 17.12.2013р. №174 робота з документами, що містять конфіденційну інформацію, яким надається гриф "Для службового користування" (далі - "ДСК"), регламентується Інструкцією про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні держави, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року N 1893.
Працівники суду, яким дозволено присвоювати документам гриф "ДСК" і працювати з документами, що мають такий гриф, визначаються наказом голови суду.
Ознайомлення представників інших організацій із документами з грифом "ДСК" допускається з дозволу голови суду або особи, яка виконує його обов'язки, за наявності письмового запиту організацій, у яких вони працюють.
Матеріалами справи підтверджується, що надані позивачем до матеріалів справи №826/5892/15 документи не містили грифу «Для службового користування», «Таємно», «Цілком таємно».
Крім того, представником відповідача копії листів: ГУМВС України в Львівській області від 27.02.2015р. №41/15/М/82; НЦБ Інтерполу Словаччини від 27.02.2015р. №РРZ-1165/15-КV; НЦБ Інтерполу Швейцарії від 05.03.2015р. №ВКR/14201/2023711; НЦБ Інтерполу Сербії від 05.03.2015р. №2389/2350-15391; НЦБ Інтерполу Туреччини від 06.03.2015р. №39425; Поліцейського аташе Посольства Австрійської Республіки в Україні від 06.03.2015р. №Р-063/2015 були долучені до матеріалів справи №826/26222/15.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення статті 10 Закону України «Про захист персональних даних», статті 21 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV, п. 2.14.12 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012р. №747, п. 8.1 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Держмитслужби України, ДПА України від 09.01.1997р. №3/1/2/5/2/2, а тому наказ МВС України №1598 від 23.10.2015р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
У зв'язку з тим, що наказ МВС України №2211 о/с від 30.10.2015р. про звільнення позивача був прийнятий на підставі наказу МВС України №1598 від 23.10.2015р., який судом визнано протиправним, то він також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро з 01.11.2015р.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до позиції зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Щодо розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Однак, згідно довідки Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 17.05.2016р. №15/4-579, останнім надано лише інформацію щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за жовтень 2015 року у розмірі 2767,13грн.
Таким чином, колегія суддів зобов'язує МВС України здійснити нарахування та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.11.2015р. по день прийняття судового рішення у даній справі.
Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідач у справі не надав суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ від 23.10.2015р. №1598 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.10.2015р. №2211 про звільнення ОСОБА_1 за порушення дисципліни.
Визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ за наказом від 30.10.2015р. №2211.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро з 01.11.2015р.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.11.2015р. по день ухвалення судового рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро з 01.11.2015р.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Р.О. Арсірій
Судді О.П. Огурцов
В.А. Кузьменко