Копія
Справа № 822/1771/17
19 липня 2017 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участі:представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг Виконкому Хмельницької міської ради до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 06.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
В період з 28.03.2017 року по 26.04.2017 року на підставі направлення № 541 від 27.03.2017 року, № 629 від 03.04.2017 року, № 650 від 04.03.2017 року, № 756 від 13.04.2017 року та № 760 від 14.03.2017 та на підставі наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 26.04.2017 року № 847 проведена документальна планова виїзна перевірка Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - КП БРЕД) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області складено Акт від 13.05.2017 №0591/22-01-14- 02/0335445.
В подальшому відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0003741402 на загальну суму 346503,00 грн.
З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вказує, що здійснені між ним та контрагентами господарські операції мали реальний характер, підтверджені належними доказами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні згідно норм чинного законодавства. Просив відмовити в його задоволенні з підстав наведених в письмових запереченнях.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд встановив, що на підставі наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 26.04.2017 року № 847 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 13.05.2017 року №0591/22-01-14-02/0335445, в якому зазначено наступні порушення:
1) пп.135.1, п.135.2, ст.135, п.137.16 ст.137, пп.138.8 ст.138, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1048 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів (півріччя 2012 року в сумі 1048 грн., в тому числі ІІ квартал 2012 року в сумі 1048 грн.) завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на прибуток за півріччя 2012 року в сумі 681466 грн.
2)п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.5, п.п.7.4.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, абз."а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 7055 грн.
Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0003741402 на загальну суму 346503,00 грн.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.
Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом приймається до уваги наступне.
Судом встановлено, що висновок відповідача, щодо порушення позивачем ОСОБА_3 КМУ від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" є необґрунтованим, оскільки договір субпідряду з ТОВ"Укр Буд Компані" укладений згідно ст.181 ГК України, та погоджений з Хмельницьким міським перинатальним центром в договорі на виконання робіт №127 від 20.08.2014.
В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують реальність виконання ТОВ "Укр Буд Компані" субпідрядником робіт з асфальтування під'їзду до Хмельницького міського перинатального центру по вул. С.Разіна 1, в м.Хмельницькому, а саме: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат і акт приймання виконаних будівельних робіт Кб-2в за вересень 2014 року № 345 на загальну суму 93037,20 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт Кб-2в за жовтень 2014 року № 384 на загальну суму 216264.00 грн., а отже твердження відповідача, щодо їх відсутності судом не приймаються.
Між позивачем та TOB "ВТК-Ремсервіс" укладений договір №20/7 від 25.07.2016 року та договір № 3/8 від 01.09.2016 року щодо виконання робіт по гідродинамічному очищенню ливневого колектора. Виконання даних робіт саме TOB "ВТК-Ремсервіс" підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3в за жовтень 2016 року. Всього вартість виконаних робіт складає 183620,7 грн., крім того ПДВ 36724,4 грн.; актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року на суму 220344, грн. в т.ч. ПДВ 36724,14 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-2в за листопад 2016 року. Вартість виконаних робіт складає 109188,01 грн., крім того ПДВ 21837,60 грн., актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року на суму 131025,6 грн. В т.ч. ПДВ 21837,60 грн.; платіжним дорученням № 3330 від 08.11.2016 року на суму 220344,84 грн., та № 3511 від 06.12.2016 року на суму 131025,61 грн. банківська виписки рахунку ПАТ "Укрсоцбанк", № 26002000251508.
Також згідно дозволу Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві товариству з обмеженою відповідальністю "ВКТ-Ремсервіс" дозволяється виконувати роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах, тобто саме роботи передбачені в Договорах № 20/7 від 25.07.2016 року та № 3/8 від 01.09.2016 року.
ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за видами діяльності TOB "ВКТ-Ремсервіс" має право займатися монтажем водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання, інші будівельно-монтажні роботи.
За результатами виконання робіт підписані акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року, та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і вважаються первинними документами відповідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року.
Факти поставки, оплати та оприбуткування товарів підтверджуються відповідними накладними (19 від 07.07.2014 року TOB "Клір" ІПН 383533222258 на суму 64418,75 грн. (ПДВ 10736,46 грн.), № 3 від 04.09.2014 року - ФОП ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_4 на суму 1177,93 грн. (ПДВ 196,32 грн.), № 2255/13 від 10.02.2015 року TOB "Епіцентр" ІПН 324902426531 на суму 1552,70 (ПДВ 258,78 грн.), № 121 від 17.04.2015 року TOB "Автосвіт" ІПН 376992322250 на суму 1276,30 грн. (ПДВ 212,72 грн.), № 169 від 10.06.2015 року TOB "Агрополіком" ІПН 370534726527 на суму 1113,48 грн. (ПДВ 185,58 грн.), № 9 від 23.09.2015 року ФОП ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_4 на суму 578,82 грн. (ПДВ 86,47 грн.), № 13 від 08.12.2016 року TOB "Інтелектуальні системи контролю" ІПН 372640622254 на суму 64575,00 (ПДВ 10762,50 грн.), копії яких знаходяться в матеріалах справи.
ОСОБА_4 ч.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (в редакції, що була чинна на момент виникнення правовідносин), що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
ОСОБА_4 із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи вищевикладені правові норми вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за № 1235/26012, зі змінами і доповненнями, визначено, що до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема: до графи 3 - номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця); до графи 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій та вищевказаними контрагентами.
Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44, ст.201 ПК України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
ОСОБА_4 акту перевірки, вбачається, що відповідачем зазначено про неможливість реального виконання контрагентом ТОВ "Укр Буд Компані" договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки у ТОВ "Укр Буд Компані" та ТОВ "ВТК-Ремсервіс" відсутні виробничі та трудові ресурси для здійснення операцій з будь-якого постачання.
Суд відхиляє доводи відповідача, щодо неспроможності ТОВ "Укр Буд Компані" та ТОВ "ВТК-Ремсервіс" здійснення господарських операцій, які передбачені договорами внаслідок відсутності у них виробничих та трудових ресурсів для здійснення операцій з будь-якого постачання, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь-яких визначених нормативно-правовими актами нормативів, щодо трудових ресурсів необхідних для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності виробничих та трудових ресурсів суперечать ст.ст.6, 12 ГК України. Крім того, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність основних засобів, трудових ресурсів.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.03.2014 по справі №К/9991/27474/12. Також, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, відповідачем не доведено неможливості поставки спірними постачальниками товарів наявними у них силами та засобами (ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.06.2013 по справі №К/9991/71450/12).
Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що законодавець не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку (рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушені законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. А також сплачувати штраф. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Отже. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
ОСОБА_4 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
ОСОБА_4 ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України, вони є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №0003721402, №0003741402, № НОМЕР_2 на загальну суму 346503,00 грн. не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 198, 200, 201 ПК України, ст.ст.11, 71, 158 - 163, 254 КАС України, суд -
адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 06.06.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
ОСОБА_3 набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2017 року
Суддя/підпис/ОСОБА_1
"ОСОБА_4 з оригіналом" Суддя ОСОБА_1