м. Миколаїв
03 липня 2017 року Справа № 814/420/17
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55202
до відповідачаЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000
провизнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ), в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, щодо не проведення індексації грошових доходів ОСОБА_2 за період роботи з березня 2008 року по грудень 2014 р. включно в сумі 9899,40 грн.;
- зобов'язати Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошових доходів за період роботи з березня 2008 року по грудень 2014 року включно в сумі 9899,40 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що за період з березня 2008 року по грудень 2014 року відповідачем невірно нараховано ОСОБА_1 індексацію грошових доходів населення.
Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. В задоволенні позову проси відмовити.
Позивач надав клопотання про розгляд справи за її відсутності. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
У період з 02.10.1995 року по 11.05.2016 року позивач працювала на різних посадах у Первомайській ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області. Відповідно до Наказу № 111-0 від 11.05.2016 року позивач звільнена з роботи у зв'язку з реорганізацією Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області шляхом приєднання її до Южноукраїнської ОДПІ.
Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно статті 4 Закону України № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації , який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
З метою реалізації Закону України № 1282 Кабінетом Міністрів України постановою від 17.07.2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).
Відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, «індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».
Оплата праці (грошове забезпечення) індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін , поділений на 100 відсотків. Приклад обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведений у Додатку № 2 вищевказаного Порядку.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
При розрахунку індексації базовим місяцям враховувався відповідачем для обчислення індексації був лютий 2009 року.
Відповідно до положень пункту 5 Порядку (до змін з 21.06.2012 року), що у разі, якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.
Отже, зміна заробітної плати у лютому 2009 року, в жовтні 2012 року, в грудні 2012 року, в січні 2013 року, в липні 2013 року, в жовтні 2013 року, в грудні 2013, в січні 2014 року не може впливати на зміну базового періоду для обчислення індексації, так як в результаті такої зміни сума підвищення заробітної плати не перевищила суму нарахованої індексації. Таким чином, період підвищення не можна вважати базовим періодом, оскільки розмір індексації не зменшився.
Базовим місяцем при обчислені індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових, зокрема, тарифних ставок (окладів) (до змін з 21.06.2012 року). Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.
Таким чином, згідно пункту 5 Порядку місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов:
- заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових;
- сума підвищення більша, ніж можлива індексація.
У лютому 2009 року відповідачем змінено базовий місяць для нарахування індексації. Згідно наказу начальника Первомайської ОДПІ від 04.02.2009 року за № 4-ф «Про виплату надбавки працівникам інспекції» з січня 2009 року зменшилась надбавка за високі досягнення у праці до 30%, але наказом Первомайської ОДПІ від 25.02.2009 року за № 6-ф «Про виплату надбавки працівникам інспекції» збільшилась надбавка до 45%, яка мала місце в таких розмірах до 01.01.2009 року. Наказами лютого місяця було зменшено надбавку на суму 282,75 грн. і в цьому ж місяці її збільшено на таку ж суму 282,75 грн. Тобто, збільшення заробітної плати за рахунок постійних складових не відбулося.
У разі, якщо надбавка була встановлена, а потім деякий час не виплачувалась і знову була встановлена працівнику у такому самому розмірі, то місяць повторного встановлення надбавки не є підставою вважати місяць базовим. Крім того, якщо надбавку керівником було встановлено на невизначений термін, то при зменшені її розміру або скасуванні згідно ст. 103 Кодексу законів про працю України держслужбовця зобов'язані попередити не пізніше як за 2 місяці до запровадження змін до діючих умов оплати праці.
Отже, відповідачем було штучно створено нібито підвищення розміру заробітної плати у вказаних періодах, що потягло за собою зміну базового періоду для нарахування індексації грошових доходів і, як наслідок, її заниження за період з березня 2008 року по грудень 2014 року на загальну суму 9899,40 грн.
Враховуючи положення Порядку нарахування індексації, суд вважає, що базовим місяцем для проведення таких розрахунків має бути лютий 2008 року.
Що стосується зміни базового періоду для обчислення індексації, які були застосовані відповідачем при збільшенні заробітної плати (окладів) у вересні 2013 року, грудні 2013 року, то відповідачем знову безпідставно незаконно нараховано (не в повному обсязі) належної суми індексації, оскільки відповідачем не враховані внесені з 21.06.2012 року зміни до пункту 5 Порядку, яким встановлено наступне: «Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, то здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».
Так, наприклад, у березні 2013 року мені було підвищено постійну надбавку за вислугу років з 404,40 грн. до 471,80 грн., збільшення відбулося на 67,40 грн. та надбавки за особливі умови праці на 25,61 грн., у зв'язку з чим збільшення відбулося на 93,01 грн. На той момент коефіцієнт (%) індексації складав 44,7%, мінімальна зарплата - 1147,00 грн., у березні місяці відпрацьовано 20 робочих днів (план - 20 робочих днів). Розрахунок індексації: 1147,00 х 44,7% = 512,71 грн. - 93,01 грн. = 419,70 грн.
Таким чином, нарахована індексація повинна складати 419,70 грн., а відповідачем нараховано 184,56 грн. Місяць підвищення окладу стає базовим.
Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу»).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач заперечень на позов не надав. Одночасно з цим позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування його позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірною бездіяльність Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, щодо не проведення індексації грошових доходів ОСОБА_2 за період роботи з березня 2008 року по грудень 2014 р. включно в сумі 9899,40 грн.
3. Зобов'язати Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошових доходів за період роботи з березня 2008 року по грудень 2014 року включно в сумі 9899,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.С. Князєв