20 липня 2017 року № 810/2164/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом до Приватного підприємства «Автомагістраль» до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування розрахунку,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Автомагістраль» з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно складено розрахунок №030009 плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу складеного Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області, оскільки ані розрахунок, ані довідка від 25.05.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, ані акт АВ №30009 від 25.05.2017 не містять будь-яких даних про назву та технічні характеристики вагового комплексу, не містять жодної печатки, що вказує на неналежне її оформлення. Крім того дані документи не містять зазначення про будь-яких свідків, які були б присутні при тому, що водій автомобіля ОСОБА_1 дійсно ознайомився зі змістом довідки, акту чи розрахунку та від підпису в них відмовився.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Відповідач письмових заперечень на позов не надав, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приватне підприємство «Автомагістраль» зареєстроване юридичною особою 16.05.2001 року.
Так, 30.05.2017 року на адресу позивача, надійшов лист №19/2049-17, з яким відповідачем надіслано акт АВ №030009 від 25.05.2017р. про перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних параметрів, який складено відповідно до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013р. №422.
Разом із зазначеним актом, відповідачем направлено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.05.2017 та розрахунок №30009 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 22 євро згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2007р. №879.
Актом від 25.05.2017р. АВ №30009 відповідачем було встановлено що: фактична повна маса транспортного засобу становить 38,55 т., у той час як допустимою нормою є 40,0 т. Фактична маса осьового навантаження на 1 вісь становить 6,50 т., при нормативно допустимій масі 11,00 т., на 2 вісь - 8,60 т., при нормативно допустимій масі 11,00 т., на 3 (строєну) вісь 23,45 т., в той час як нормативно допустимим показником на строєну вісь є 22,00 т.
В акті зазначено, що водій з актом ознайомився, від підпису відмовився.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч1 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII (надалі по тексту - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005р. №2862-IV (надалі по тексту - Закон №2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (надалі по тексту - Правила дорожнього руху), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі по тексту - Порядок №879).
Пунктом 1 Порядку №879, визначено, що цей Порядок механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пп.2 п.2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пункт 6 ч. 2 Розділу «Загальні питання» Порядку передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Відповідно до п.16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (п.18 Порядку №879).
Судом встановлено, що оскаржуваний розрахунок, довідка та акт від 25.05.2017 року не містять жодних даних про те, яке саме вимірювальне і зважувальне обладнання використовувалося підчас визначення так званого перевантаження строєної осі належного ПП "Автомагістраль" автомобіля.
Також при дослідженні оскаржуваного розрахунку, довідки та акту судом встановлено, що вони не містять будь-яких даних про назву та технічні характеристики вагового комплексу, що вказує на неналежне їх оформлення та не містять зазначення про будь-яких свідків, які були б присутні при тому, що водій автомобіля ОСОБА_1 ознайомився зі змістом акта чи розрахунку та від підпису в них відмовився.
Як зазначає позивач, під час здійснення перевірки відповідачем, крім того, було порушено п.12, 13 Порядку №879, а саме водію не надано документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протокол, свідоцтво про метрологічну реєстрації в ДП «Укрметртестстандарт» на предмет відповідності технічних характеристик ваг, що є порушенням зазначеного Порядку.
В п.12, 13 Порядку №879 зазначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Тобто, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнані, яке повинно бути у робочому стані та пройти у встановленому порядку метрологічну атестацію з подальшим клеймуваннямм та мати відповідний сертифікат.
Суд також, звертає увагу на те, що Порядком №879 закріплено термін пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками (пп.9 п.2 даного Порядку).
Відповідно до п.19 Порядку №879 передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Крім того, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги - 4м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м.), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т., на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т.), навантаження на одиночну вісь -11т. (для автобусів, тролейбусів -11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т., здвоєні осі -18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т., здвоєні осі - понад 16 т., строєні осі - понад 22 т. або фактичною масою понад 40 т. (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т., здвоєні осі - понад 18 т., строєні осі - понад 24 т. або фактичною масою понад 44 т., а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т.) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Разом з тим, зважаючи на специфіку вантажу (сипучий щебінь), який перевозиться у напівпричепі, можна стверджувати, що це також своєрідний контейнер і для нього варто було б застосовувати вагові обмеження як для контейнеровоза, а за таких умов жодних навіть щонайменших порушень позивачем взагалі не допущено. Оскільки для контейнеровозів дозволяється рух тими ж дорогами з навантаженням на строєну вісь до 24 т., то навантаження у 23,45 т. у напівпричепа з сипучим вантажем не перевищує допустиму норму.
Враховуючи вищевикладене суд, приходить до висновку, що відповідачем при здійсненні зважування транспортного засобу, габаритно-вагового контролю, було порушено процедуру здійснення зважування транспортного засобу.
Крім того, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п.21 Порядку №879).
Та, згідно пп.4.3.2 п.4.3 Положення «Про Державну інспекції України з безпеки на наземному транспорті», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №387/2011, Укртрансінспекція у сфері дорожнього господарства обмежує або забороняє з повідомленням відповідного підрозділу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України рух транспортних засобів у разі виникнення загрози життю або здоров'ю учасників дорожнього руху, безпеці вантажів або можливості заподіяння пошкоджень автомобільним дорогам загального користування, у тому числі за складання погодних умов.
Пункт 22 Порядку №879 передбачає, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 1211, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення (ч.1 ст.2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Як встановлено судом, транспортний засіб не був затриманий та продовжив свій рух по визначеному маршруту, а також відповідачем не було складено протокол про адміністративне правопорушення.
У такому випадку, позивачем не було порушено нормативно вагові параметри при транспортуванні вантажу, згідно товарно-транспортними накладними від 25.05.2017 №839.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та прийнятого розрахунку.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 30009 від 25.05.2017, що складений Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ 31481658) судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.