03 липня 2017 року № 810/1881/17
Колегія Київського окружного адміністративного суду у складі: головуючої судді Василенко Г.Ю., суддів: Виноградової О.І., Лиски І.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, в якому просить зобов'язати відповідачів розглянути клопотання від 15.03.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачами до цього часу не розглянуто клопотання ОСОБА_2 від 15.03.2017, у зв'язку з чим, позивач звернулась до суду про зобов'язання відповідачів розглянути це клопотання.
Ухвалою суду від 01.06.2017 відкрито провадження у справі, розгляд якої відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється у порядку скороченого провадження. Одночасно вказаною ухвалою суду відповідачам запропоновано у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати через відділ документообігу суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.
Копію вказаної ухвали суду вручено відповідачам 08.06.2017, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0113326531765, №0113326531757.
Разом з тим, відповідачі не скористались наданим частиною третьою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України правом щодо подачі заперечень на адміністративний позов, а тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України з клопотанням від 15.03.2017, в якому просить відповідно до ст. 89 Кримінально-виконавчого кодексу України та за власним бажанням, засудженого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, направити для подальшого відбування покарання до Житомирської або Київської виправної колонії з максимальним рівнем безпеки для виконання робіт з господарського обслуговування. Клопотання просив невідкладно задовольнити.
Міністерством юстиції України до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації та Черкаського слідчого ізолятора (для оголошення засудженому ОСОБА_2І.) за підписом заступника Міністра направлено лист-відповідь від 10.04.2017 №136/601-0-1-17/23, в якому зазначено, що надсилається на розгляд в межах компетенції звернення засудженого ОСОБА_2, яке надійшло із Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, про переведення його із Черкаського слідчого ізолятора до виправної колонії Житомирської чи Київської областей, та надання роз'яснень щодо положень статті 89 Кримінально-виконавчого кодексу України. Про результати розгляду звернення повідомити Департамент Державної кримінально-виконавчої служби України в термін до 24.04.2017, долучивши копію відповіді заявнику.
Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в межах компетенції розглянуто звернення засудженого ОСОБА_2 щодо переведення його з державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» до виправної колонії Житомирської або Київської областей та залишення для виконання робіт з господарського обслуговування.
ОСОБА_3 від 24.04.2017 №2.4-599 17/П-380 повідомлено начальника ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та засудженого ОСОБА_2, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, засуджений вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.07.2012 за ч. 3 ст. 120 Кримінального кодексу України до 8 років 6 місяців позбавлення волі. Регіональною комісією з питань розподілу, направлення та переведення засуджених до позбавлення волі в Черкаській області (протокол №12 від 30.04.2013) засудженому ОСОБА_2 0.І. було визначено вид установи виконання покарань: виправна колонія середнього рівня безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі. На підставі рішення Апеляційної комісії ДПтС України, ОСОБА_2 05.09.2013 було направлено до Могилів - Подільської виправної колонії управління ДПтС України у Вінницькій області (№114) для подальшого відбування покарання.
На підставі постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.02.2014, ОСОБА_2 02.04.2014 року був повернутий до державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Станом на 24.04.2017 засуджений ОСОБА_2 утримується в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2016 для розгляду заяви за нововиявленими обставинами.
Крім того, у зазначеному листі засудженому повідомлялось, що особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, за їхньою згодою, можуть бути залишені у слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування. Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки - центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань за наявності письмової згоди засуджених.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Конституційний принцип участі громадян в управлінні державними та громадськими справами знаходить свою реалізацію і в такій важливій формі, як звернення громадян. Конституція України гарантує громадянам право направляти як індивідуальні, так і колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Забезпечення права громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, визначає Закон України “Про звернення громадян” від 17.11.2011 року N 4054-VI.
Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно з частини 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною 3 статті 15 зазначеного Закону відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Приписами статті 18 Закону України “Про звернення громадян” визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно з статтею 20 Закону України “Про звернення громадян”, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
В ході розгляду справи судом встановлено, що після отримання звернення ОСОБА_2 від 15.03.2017 відповідачем - Міністерством юстиції України листом від 10.04.2017 №13610/601-0-1-14/23 було надано лист-відповідь, в якій роз'яснено, що звернення засудженого ОСОБА_2 надсилається на розгляд в межах компетенції та зобов'язано повідомити про результат розгляду звернення Департамент Державної кримінально-виконавчої служби України в термін до 24.04.2017. Цей лист було направлено Центральному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Черкаському слідчому ізолятору (для оголошення засудженому ОСОБА_2І.).
В подальшому Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в межах компетенції розглянуто звернення засудженого ОСОБА_2 та листом надано відповідь від 24.04.2017 № 2.4-599 17/П-380 начальнику державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та засудженому ОСОБА_2
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачами об'єктивно та ретельно розглянуто клопотання (заяву) позивача, надано обґрунтовану відповідь із дотриманням строку, встановленого Законом України "Про звернення громадян".
Суд не може погодитись з твердженням позивача, що відповідачами по теперішній час не надано відповіді на клопотання від 15.03.2017.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Законом не визначено обов'язкової форми та наповнення змісту. Заявнику не було відмовлено у розгляді звернення та його звернення не було залишено без розгляду.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідачі надали відповіді, діяли правомірно та в межах повноважень, а тому підстави вважати права ОСОБА_2 порушеними - відсутні.
Суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, суд звертає увагу що відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Так, до суду з позовом звернулась ОСОБА_1, проте як встановлено судом позовні вимоги стосувались прав та інтересів ОСОБА_2, який писав запит та якому надавалась відповідь, а не позивача.
Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправним рішення чи дії суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.04.2012 року № 21-1115во10.
Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Судді: Василенко Г.Ю.
ОСОБА_4
ОСОБА_3