21 липня 2017 рокум. Ужгород№ 807/2581/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Луцович М.М.,
суддів: Гаврилко С.Є., Рейті С.І.,
при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.,
за участю сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
сторони в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області (далі - Відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування Постанов від 11 липня 2013 р. № 19-3, 20-3, 21-3, 22-3, 23-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та зобов'язання ОСОБА_2 ДАБК у Закарпатській області здійснити перерахунок адміністративного стягнення у виді штрафу у відповідності з визнанням ОСОБА_1 - фізичною особою (Замовником) із застосуванням відповідних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, яка занесена до журналу судового засідання від 26.08.2015 року, судом було замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на належного, а саме на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 26 червня 2013 року Заступником начальника ОСОБА_2 ДАБК у Закарпатській області було проведено перевірку дотримання Позивачем вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при здійсненні будівництва об'єкту за адресою: м.Ужгород, вул.Швабська, 75, яке проводилось на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої ОСОБА_2 ДАБК у Закарпатській області 18.10.2012 року за № ЗК08312190938. За наслідками перевірки було виявлено недотримання Позивачем вимог законодавства та складено постанови про визнання його винним у вчиненні ряду правопорушень, передбачених Законом України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” й накладено штраф у загальній сумі 268 398грн. Позивач вважає оскаржувані Постанови від 11 липня 2013р. № 19-3, 20-3, 21-3, 22-3, 23-3 незаконними, оскільки такими його визнано винним у недотримані вимог законодавства в якості фізичної особи - підприємця, в той час як він діяв виключно як фізична особа - Замовник будівництва об'єкту за адресою м.Ужгород, вул..Швабська, 75. Позивач вважає, що його слід було притягувати до відповідальності за недотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудування відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, а не Закону України “Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності”, оскільки дані норми встановлюють відповідальність фізичних осіб - підприємців.
Позивач та його представник в судове засідання не заявились, хоча належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи, однак надіслали письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності, при цьому просивши суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві та на основі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи. Однак представником відповідача суду було надано письмові заперечення проти даного адміністративного позову, згідно яких просила у задоволенні таких відмовити з огляду на те, що вважає позов необґрунтованим, обставини, викладені у ньому таким, що не відповідають дійсності . Вказує на те, що ОСОБА_2 ДАБК у Закарпатській області при винесеyні оскаржуваних Постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за адресою: м.Ужгород, вул.Швабська, 75, діяла виключно в межах чинного законодавства України. Відомості щодо здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця встановлені згідно даних Єдиного державного реєстру. Факт здійснення ним підприємницької діяльності з будівництва об'єктів та відчуження в них нерухомого майна серед іншого підтверджується також і тим, що в ОСОБА_2 ДАБК у Закарпатській області надходили від ОСОБА_1 документи щодо здійснення ним будівництва комерційного житлового комплексу на 16 квартир по м.Ужгород, вул.Митна, 29а, 28-квартирного будинку з магазином, кафе, офісами по адресі м.Ужгород, вул..Можайського, 16а. Наведене підтверджує, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та на нього поширюється дія Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а відтак у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду даної адміністративної справи, відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт № ЗК 08312190958, виданої ОСОБА_2 ДАБК у Закарпатській області 18 жовтня 2012 року ОСОБА_1 виступає як фізична особа - Замовник об'єкту будівництва на земельній ділянці, розташованій за адресою: м.Ужгород, вул.Швабська, 75 (Т.1, а.с 9-11).
Дана земельна ділянка придбана ним як фізичною особою у гр. ОСОБА_3 й належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 липня 2013 року, інд. номер витягу: 6226328 (Т.1, а.с. 12-13).
Положеннями ч.1 ст. 1 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” від 14.10.1994 року №208/94-ВР із змінами і доповненнями встановлено наступне: “порушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців...”
Частиною 1 статті 4 цього ж Закону визначено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244.
Так п.3 ч.2 ст.1 вказаного Порядку передбачено наступне: штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі - суб'єкт містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Основним документом який визначає можливість здійснення будівельних робіт являється декларація про початок виконання будівельних робіт форма якої визначена у додатку 2 Порядку виконання підготовчих робіт, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466.
Вступна частина затвердженої форми декларації містить вимоги для різних категорій заявників (фізичних осіб (громадян), юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців).
Так, громадяни (фізичні особи) у вступній частині декларації, згідно затвердженої форми повинні зазначити: найменування органу, якому надсилається декларація прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, місце проживання, серія і номер паспорта, номер телефону. Юридична особа, до якої прирівнюється і фізична особа-підприємець вказують: найменування юридичної особи, її місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, номер телефону.
В той же час суд звертає увагу і на те, що затверджена форма декларації містить вимогу про надання згоди на оброблення персональних даних. Так, в Декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 16.10.2012 року вказано “з метою забезпечення обліку декларацій про початок виконання будівельних робіт і відповідно до Закону Україна “Про захист персональних даних” я, ОСОБА_1 даю згоду на оброблення моїх персональних даних”. При цьому слід відзначити, що згідно Закону Україна “Про захист персональних даних” та згідно вимог до заповнення Декларації про початок виконання будівельних робіт лише фізична особа (громадянин) зазначає у ній відомості про свою згоду чи заперечення на обробку персональних даних, а не суб'єкт підприємницької діяльності.
Окрім того, для з'ясування правого статусу фізичної особи як учасника правовідносин слід звернути увагу на положення Цивільного кодексу України.
Так, статтею 24 Цивільного кодексу України визначено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Згідно ст. 28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по - батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
В той же час ст. 50 Цивільного кодексу України визначено, що право на здійснення її підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто, здійснення фізичною особою підприємницької діяльності являється її правом і одним із проявів право-дієздатності фізичної особи. Тому навіть будучи зареєстрованим в якості суб'єкта підприємницької діяльності та із врахуванням суті правовідносин особа самостійно визначає у яких правовідносинах вона виступає як фізична особа-громадянин, а в яких як фізична особа-підприємець. Статус підприємця не позбавляє особу права вступати у правовідносинах із третіми особами в якості фізичної особи (громадянина).
Окрім наведеного вище, суд також зазначає, що до матеріалів справи позивачем долучено такі документи як: Договір підряду № 29/08/12-1 від 29.08.2012 р., Договір технічного нагляду № 01 від 06.06.2013 р., Договір на здійснення авторського нагляду від 12.02.2013 р., Договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно -транспортної та соціальної інфраструктури міста від 12.05.14р., експертний звіт щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об'єкту будівництва № 07-0850-13, Договір дарування земельної ділянки від 18.06.2012 р., Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.06.2012 р.(Т.2, а.с. 73-83)
Згідно усіх вказаних документів замовником будівництва зазначений ОСОБА_1 як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.
Враховуючи наведене, фізична особа не є суб'єктом містобудівної діяльності, внаслідок чого до неї не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені Законом України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”.
Посилання Відповідача на те, що відомості про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності встановлені згідно даних Єдиного Державного реєстру і його статус поширюється на будь - яку його діяльність не можна визнати обґрунтованими, оскільки реєстрація особи як підприємця не позбавляє його можливості діяти як фізична особа.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2015 року, колегія суддів Закарпатського окружного адміністративного суду зазначає наступне.
Той факт, що позивач ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин був зареєстрованим, як суб'єкт підприємницької діяльності, за видами діяльності: 45.21.1 (основний) - будівництво будівель;51.13.0 - посередництво у торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами; 52.46.0 - роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом (Т.2, а.с. 100), та те, що він здійснював будівництво об'єкту по вул.Швабській, 75 у м.Ужгород підтверджено матеріалами справи.
Факт наявності порушень, які були встановлені відповідачем в процесі здійснення перевірки позивача не потребує окремого доказування згідно ч.3 ст. 72 КАС України, оскільки визнається позивачем, про що свідчить пункт другий прохальної частини позовної заяви, яким позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати суму штрафних (фінансових санкцій) з урахуванням того, що забудовником є фізична особа, а не фізична особа - підприємець.
Однак сама по собі реєстрація ОСОБА_1, як ФОП не позбавляє останнього права, здійснювати забудову належної йому на праві приватної власності (Т.1, а.с. 12-13) земельної ділянки, як фізичною особою, що у даному випадку і було ним зроблено шляхом подання до відповідача декларації про початок виконання будівельних робіт.
Відповідач належно не спростував доводи позивача і не довів їх безпідставність. Інших фактичних даних, окрім посилання на те, що відомості зазначені у декларації і затверджені самою ж ОСОБА_2 ДАБК у Закарпатській області не можуть вважатися достовірними, Відповідач не навів. Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень та скасування Постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 19-3, 20-3, 21-3, 22-3, 23-3 від 11 липня 2013 року підлягають задоволенню.
Що ж стосується позовної вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області здійснити перерахунок адміністративного стягнення у виді штрафу у відповідності з визнанням ОСОБА_1 - фізичною особо (Замовником) із застосуванням відповідних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень по межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: “Класс та інші проти Німеччини” від 6 вересня 1978 року, “Фадєєва проти Росії”(Заява N 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, “Кумпене і Мазере проти Румунії”(Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, “Єрузалем проти Австрії”, (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, “Реквеньї проти Угорщини”, (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява N 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Виходячи з викладеного, вимога Позивача про зобов'язання ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області здійснити перерахунок адміністративного стягнення у виді штрафу у відповідності з визнанням ОСОБА_1 - фізичною особою (Замовником) із застосуванням відповідних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачають втручання суду у діяльність суб'єкта владних повноважень та вирішення за Відповідача питань, що виключно належать до його компетенції. Тому, в задоволенні даної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 11 липня 2013 року за № 19-3, № 20-3, № 21-3, № 22-3 та № 23-3.
3. Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ - 37471912) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (90126, Закарпатська область, Іршавський район, с. Хмільник, буд. 130, РНОКПП - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1148,21 грн. (одної тисячі ста сорока восьми гривень 21 коп.).
4. В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя ОСОБА_5
Судді С.Є. Гаврилко
ОСОБА_6