Справа № 300/411/17
25.07.2017 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/777/423/2017 щодо ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , обвинувачених в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за апеляційною скаргою прокурора Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Воловецького районного суду від 19.06.2017, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повернуто прокуророві, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підозрюється в тому, що приблизно о 19 годині 18.04.2017 біля «АБС «Росинка»» по вул. Центральній, 121 в с. Абранка грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, нецензурно лаючись безпричинно нанесли декілька ударів кулаками і ногами по тілу ОСОБА_11 , чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я чи втрати працездатності та припинили нормальну діяльність «АБС «Росинка»».
В обґрунтування свого рішення про повернення обвинувального акту прокуророві суд послався на те, що фактичні обставини кримінального правопорушення у ньому не конкретизовано, які саме тілесні ушкодження спричинив потерпілому кожний з підозрюваних і яким чином їх діяння, що відбувались на вулиці, припинили діяльність «АБС «Росинка»», не вказано. Суд вважав, що такі ж вади мають і формулювання обвинувачень підозрюваних, у зв'язку з чим порушено їх право знати в чому вони обвинувачуються.
Прокурор в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а обвинувальний акт направити до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-316 КПК України. Зазначає, що вимогам ст. 291 КПК України він відповідає, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачень в ньому конкретизовано, а виконання вимог суду про будь-які уточнення фактичних обставин неможливе, оскільки неможливо відновити «досудове слідство». Стверджує також, ніби суд першої інстанції в ухвалі вдався до оцінки доказів, що на даній стадії кримінального провадження є неприпустимим.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст ухвали та апеляційної скарги, промову прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, перевірив обвинувальний акт і додані до нього матеріали, обговорив доводи прокурора, суду першої інстанції, викладені в оскарженій ухвалі, і вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною третьою статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.
Частина друга статті 296 КК України визначає злочинними вчинене групою осіб грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Згідно з ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність, або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення покладається на слідчого, прокурора. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до ч.2 ст. 291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті.
На суд, відповідно до приписів ст. ст. 314 і 374 КПК України, покладається перевірка відповідності обвинувального акту вимогам цього Кодексу, а у разі ухвалення вироку - формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, або пред'явленого особі і визнаного недоведеним, зазначення мотивів прийнятих рішень, доказів на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів тощо.
Відповідно до ст. 314 КПК України перевірка відповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу і прийняття, в залежності від встановленого, відповідного рішення віднесено до компетенції суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження. В разі, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, суд в підготовчому засіданні має прийняти рішення про повернення його прокурору.
Приписам частини 2 статті 291 КПК України обвинувальний акт не відповідає: обвинувачення ОСОБА_9 і ОСОБА_10 викладені в ньому так, що істотно розбігаються з фактичними обставинами кримінального правопорушення, які слідчий і прокурор вважають встановленими, та з правовою кваліфікацією діянь його учасників.
Так, у ньому зазначено, що ОСОБА_9 «біля «АВС «Росинка» виражався нецензурною лайкою, підійшов до ОСОБА_11 і наніс йому декілька ударів кулаками та ногами по тілу, а ОСОБА_10 , «який на той момент знаходився в приміщенні «АБС «Росинка», вибіг з останнього, підбіг до ОСОБА_11 , висловлюючись нецензурною лайкою, наніс йому удар кулаком в область правого ока, декілька ударів руками і ногами по тілу та кілька ударів кулаком у нижню частину обличчя.
Про будь-які інші дії підозрюваних в обвинувальному акті не вказано, які саме тілесні ушкодження заподіяв кожний з них потерпілому, не розмежовано.
Такий виклад фактичних обставин вказує, що підозрювані наносили удари потерпілому не одночасно, отже за відсутності такого розмежування обвинувачення не можна вважати конкретним. Окрім цього, він не містить даних про дії, наслідком яких стало припинення нормальної діяльності закладу під найменуванням «АБС «Росинка»». Це, в свою чергу, не дає можливості визначитись у питаннях про те, чиї і які конкретно протиправні дії потягли за собою наслідки, що настали, а тому обмежує обох підозрюваних у їх праві знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується кожний з них і чому.
В ухвалі суд зазначив, у чому саме полягають невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, суперечності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, до оцінки жодного доказу з точки зору його належності, допустимості або достовірності не вдався і не вийшов за межі кола питань, які досліджуються у підготовчому судовому засіданні, іншим чином.
Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ наданих в інформаційному листі «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012, суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам ст. ст. 291, 292 КПК України: зокрема якщо він містить положення, що суперечать одне одному.
Для усунення такої невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України проведення процесуальних дій, які названі в апеляційній скарзі «відновленням «досудового слідства»» не потрібно.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд
апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Воловецького районного суду від 19.06.2017, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повернуто прокуророві, залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.
Судді: