Справа № 307/1719/17
Провадження № 2/307/1100/17
26 липня 2017 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого
судді Гримут В.І.
при секретарі Плиска Ю.С.
з участю: позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування в особі Тячівської районної державної адміністрації та Тячівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про надання дозволів на виготовлення дитячих проїзних документів та виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,
ОСОБА_1 звернулася в суд з вищевказаним позовом.
Посилається на те, що 03.01.2013 р. між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, у якому в них ІНФОРМАЦІЯ_1. народилася донька ОСОБА_3.
Після ухвалення Тячівським районним судом рішення про розірвання шлюбу відповідач перестав піклуватися про доньку та надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Вона має можливість виїхати на відпочинок за кордон і хоче взяти із собою дитину однак відповідач не надає їй нотаріально-посвідченої згоди на виготовлення документів та на виїзд дитини. Тому вона звернулася до суду з цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги визнав.
Представники органу опіки та піклування в особі Тячівської РДА і Тячівського РВ ГУ ДМС в Закарпатській області, у судове засідання не з'явилися і не повідомили суд про причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Отже суд приходить до висновку, що бажання позивачки отримати дозвіл на вивезення дитини за кордон на період шкільних канікул для відпочинку та оздоровлення повністю узгоджується з її правами та обов'язками покладеними на неї Сімейним кодексом України та Конвенцією про права дитини, і ніяким чином не порушує права та не позбавляє можливості виконувати свої обов'язки щодо доньки відповідача.
З приписів ст. 313 ЦК України убачається, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
В судовому засіданні встановлено, що сторони мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на утриманні позивачки.
Це стверджується свідоцтвом про народження дитини та довідкою Нижньоапшанської сільської ради.
ОСОБА_1 турбуючись про виховання та утримання доньки має бажання та можливість виїхати з нею за кордон, де зможе забезпечити їй відпочинок. Однак отримати згоду на виготовлення доньці дитячого проїзного документу для виїзду за кордон від її батька не може, оскільки той безпричинно відмовляється.
При розгляді даної справи не було встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд малолітньої дитини за межі України на період шкільних канікул.
Позовні вимоги заявлені саме в інтересах дитини і у зв'язку з цим вони підлягають задоволенню.
Жодних доказів того, що надання дозволу на виготовлення дитячого закордонного паспорту та виїзд дитини за кордон без згоди батька буде суперечити її інтересам, суду не надано.
Відповідач позов визнав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачці слід надати дозвіл на виготовлення паспорта для виїзду дитини за кордон та на її виїзд за кордон без згоди батька.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки судовий збір у сумі 640 грв.
Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 141, 150, 157 СК України суд,
Позов задовольнити повністю. Надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, дозвіл на виготовлення паспорта для виїзду за кордон її малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, та виїзд дитини за кордон без згоди батька, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, до Румунії, Російської Федерації, Угорщини та Італії.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шістсот сорок гривень судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: Гримут В.І.