11-сс/775/242/2017(м)
263/8583/17
26 липня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
за участю: прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі кримінальне провадження №22017050000000229 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 липня 2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця н.п. Григорівка Тельманівського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.
В провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017050000000229 від 13 липня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в тому, що 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади РФ та ЗС РФ створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
З метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР» з 07 квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, котрі здійснювали захоплення адміністративних будівель органів влади та правоохоронних органів на території Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та боєприпасами із зазначених будівель, утворено ряд незаконних збройних формувань, що увійшли до складу силового блоку терористичної організації «ДНР» та підпорядковувались керівникам «ДНР».
Достовірно усвідомлюючи ці обставини, ОСОБА_7 в травні 2017 року за власною ініціативою, діючи з метою сприяння злочинній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, за проханням племінника ОСОБА_8 погодився сприяти злочинній діяльності терористичної організації «ДНР» шляхом пошуку приміщень для проживання невстановлених осіб терористичної організації «ДНР», їх транспортування, перевезення бойових припасів в м.Маріуполь Донецької області.
При цьому ОСОБА_7 , діючи з єдиним умислом на сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», усвідомлював, що терористична організація «ДНР», діяльності якої він сприяє, функціонує на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями ЗС України та інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України.
Так, в травні 2017 року ОСОБА_7 зателефонував на мобільний телефон його племінник, ОСОБА_8 та запропонував йому залишитись в м.Маріуполь на 2 тижня, з метою зустріти невідомого чоловіка та знайти йому приміщення для проживання з подальшим поселенням в районі міста Маріуполя. На початку липня 2017 року ОСОБА_7 зателефонував чоловік на ім'я ОСОБА_9 та зазначив, що потрібно купувати мобільний телефон та сім картку до нього для зв'язку. Наступного дня, ОСОБА_7 придбав мобільний телефон та сім картку мобільного оператора «Водафон» до нього та зателефонував чоловіку на ім'я ОСОБА_9 , якому продиктував новий номер мобільного телефону. Під час розмови ОСОБА_9 повідомив про варіанти передачі коштів з м.Донецьк за згоду виконувати вказівки останнього. Наступного дня ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що передав кошти, які ОСОБА_7 забрав на автовокзалі м. Маріуполя по вул. Куїнджи у невстановленої досудовим розслідуванням особи на мікроавтобусі синього кольору марки «Мерседес Віто», а саме, 200 доларів США, номіналом 2 купюри по 100 доларів США.
Цього ж дня, приблизно через 3-4 години ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що сьогодні приїжджає особа, яка везе із собою посилку та потрібно буде зустріти особу, де саме повідомить останній по телефону. Через деякий час ОСОБА_7 зателефонував невідомий чоловік та повідомив, що він приїхав та знаходиться біля магазину «Метро», який розташований по Запорізькому шосе, з метою передачі ОСОБА_7 посилки від ОСОБА_9 . У цей же день, на автомобілі ГАЗ 3110, д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 приїхав до магазину «Метро», де зустрівся з невідомим чоловіком, який був на автомобілі «Шкода - Октавіа» сірого кольору, під час зустрічі останній відкрив багажник зазначеного автомобіля та віддав два пакунки чорного кольору циліндричної форми, пакунок чорного кольору, замотаний ізолентою, та чорний пакунок перемотаний ізолентою.
10 липня 2017 року ОСОБА_7 зателефонував невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_10 та повідомив, що його потрібно забрати на пр-ті Ленинградському м. Маріуполь біля магазину «Щирий Кум». Через одну годину, на автомобілі ГАЗ 3110 д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 приїхав за вказаною адресою та забрав чоловіка на ім'я ОСОБА_10 , після чого вирушили до готелю «Забава» м.Маріуполь.
12 липня 2017 року ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_9 та дав вказівку, щоб ОСОБА_7 віддав частину посилки ОСОБА_10 , а саме великий пакунок та поменше. ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_10 та приїхав до нього на автомобілі ГАЗ 3110, д.н. НОМЕР_1 в готель «Забава» та віддав йому два пакунки, після чого ОСОБА_7 відвіз ОСОБА_10 до магазину «Сільпо», який знаходиться по проспекту Перемоги в м.Маріуполі, коли ОСОБА_10 вийшов з магазину повідомив, що далі треба їхати по вул. Азовстальскій, де ОСОБА_10 переглянув з машини «Ранковий ринок», після чого, ОСОБА_7 відвіз ОСОБА_10 до готелю «Забава». Під час руху ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 запали до гранат у кількості 4 одиниць, які останній поклав під водійське сидіння автомобіля ГАЗ 3110, д.н. НОМЕР_1 . Після цього, ОСОБА_7 , заніс до себе в квартиру запали до гранат у кількості 4 одиниць, переклав в другий поліетиленовий пакет красного кольору та засипав металевими гайками, після цього відніс пакет до автомобіля ГАЗ 3110, д.н. НОМЕР_1 , де заховав його за газовим балоном.
14 липня 2017 року ОСОБА_7 було затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.
14 липня 2017 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.
15 липня 2017 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області клопотання старшого слідчого СВ Управління СБ України в Донецькій області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задоволено, застосувано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 10 вересня 2017 року включно, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі за її змістом підозрюваний ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну та необґрунтовану, таку, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Зазначає, що боєприпаси зберігав вдома без визначення цілі застосування, на прохання малознайомого чоловіка. Також вказує, що вибухові речовини, вилучені в ході обшуку, не його власність, звідки вони взялися не знає. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є можливим, оскільки підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги підозрюваного, прокурора, який відстоював законність і обґрунтованість судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Виходячи з вимог статей 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя дотримався вимог статей 177, 178, 193 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявність ризиків зазначених у ст.177 цього Кодексу, а також доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст.178 КПК України повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Як вбачається з ухвали слідчого судді та на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Зазначена підозра судом правильно визнана обґрунтованою, оскільки матеріали провадження містять достатні дані з приводу цього, в тому числі протоколом допиту самого підозрюваного ОСОБА_7 від 14 липня 2017 року; протоколом обшуку квартири, в якій проживає підозрюваний- АДРЕСА_3 від 13 липня 2017 року та протоколом обшуку транспортного засобу, який належить підозрюваному, марки «Волга 3110» д.н. НОМЕР_1 від 14 липня 2017 року, в ході яких вилучено значну кількість бойових припасів та вибухових речовин; матеріалами, зібраними оперативними підрозділами, що є у відповідності до ч.2 ст.99 КПК України доказом, а саме - рапортами оперативних співробітників Управління СБ України в Донецькій області про наявність відповідної інформації щодо готування терактів на території міста Маріуполь та причетності до цього ОСОБА_7 та заначених у підозрі осіб.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про наявність реальних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ст.177 КПК України.
Європейський суд в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої, у зв'язку з чим останній може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на територію, що на даний момент контролюється представниками терористичної організації «Донецька народна республіка», що фактично підтверджується матеріалами кримінального провадження та самою підозрою, постійного місця мешкання в м.Маріуполі не має, зареєстрований на території, яка тимчасово окупована представниками терористичної організації «ДНР».
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, приймаючи рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження; перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню або ж вчинення іншого кримінального правопорушення чи його продовження.
Колегія суддів також звертає увагу, що рішення слідчого судді в даному випадку цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо забезпечення не тільки прав підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів з огляду на тяжкість та специфіку самої підозри, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства (рішення ЄСПЛ у справах Летельє проти Франції, W проти Швейцарії).
Крім того, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, правильно врахував вимоги ч.5 ст.176 КПК України, відповідно до яких інші види запобіжного заходу з врахуванням підозри ОСОБА_7 взагалі не можуть бути застосовані.
Тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_7 на свободу в саме такий спосіб процесуального примусу.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 липня 2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів
Апеляційного суду Донецької області