Єдиний унікальний номер 227/1326/16-к Номер провадження 11-кп/775/538/2017
27 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті, апеляційні скарги прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 серпня 2016 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Покровське Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,
визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; за ч.3 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,
за участі прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що 08 березня 2016 року приблизно о 10 годині він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов у квартиру АДРЕСА_2 , де проживає його знайома ОСОБА_9 , та скориставшись тим, що в квартирі нікого немає, таємно, повторно, викрав телевізор марки Panasonic модель ТХ-21Х3Т вартістю 864 гривні, після чого з місця скоєння кримінального правопорушення втік, заподіявши потерпілій ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 864 гривні.
Крім того, 08 березня 2016 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного викрадення телевізора марки LG модель 21FX5RLX-ТВ, знов прийшов у квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що в квартирі нікого не має. Перед цим ОСОБА_6 , не повідомляючи про свої злочинні наміри свого знайомого ОСОБА_10 , попросив останнього допомогти забрати нібито його телевізор, на що той погодився. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, приблизно об 11 годині ОСОБА_6 , завідомо достовірно знаючи, що в квартирі ОСОБА_9 нікого немає, разом із ОСОБА_10 через незаперті двері проник до квартири, звідки таємно, повторно, викрав телевізор марки LG модель 21FX5RLX-ТВ, чорного кольору, вартістю 735,80 гривень. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , виніс вказаний телевізор з квартири на сходовий майданчик під'їзду, де біля дверей квартири на нього чекав ОСОБА_10 та разом з останнім, який вважав, що допомагає другу винести свою річ і не здогадувався про злочинні дії ОСОБА_6 , почали спускатися по сходах з телевізором. Під час спускання по сходах з телевізором ОСОБА_6 та ОСОБА_10 були помічені малолітньою донькою потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_11 , яка здогадалася про протиправний характер дій ОСОБА_6 та зробила йому зауваження, на що він відповідним чином не відреагував та майно не повернув. Усвідомлюючи, що злочинні дії помічені і він застигнутий при вчиненні крадіжки, ОСОБА_6 , діючи відкрито, свідомо нехтуючи присутністю малолітньої ОСОБА_11 , повторно, відкрито викрав телевізор марки LG модель 21FX5RLX-ТВ, вартістю 735,80 гривень, який належить потерпілій ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_6 за ч.3 ст. 185, ч.3 ст.186, ч.1 ст.70 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не враховані згідно ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання, а саме злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину. Також зазначає, що викрадені речі не були добровільно видані обвинуваченим.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що вину свою у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся, добровільно надав докази своєї провини. Просить зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення до набрання вироком законної сили та вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , яка підтримала апеляцію прокурора та просила про її задоволення, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, та підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 186 КК України в апеляційному порядку оскаржено не було, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6 за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, урахував їх тяжкість, дані, що характеризують особу винного, та обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого.
Зокрема, суд узяв до уваги те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, не працює, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, неодружений, військової служби не проходив, за місцем проживання характеризується задовільно.
Обставинами, що пом'якшують покарання винного, суд визнав щире каяття у вчинених злочинах та сприяння розкриттю злочинів, а обставинами, що його обтяжують, - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.
На підставі наведених даних у їх сукупності суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість виправлення та перевиховання винного без ізоляції від суспільства і призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.
Проте, призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, та у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченому ч. 3 ст. 186 цього ж Кодексу, суд першої інстанції не дав належної оцінки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількості епізодів протиправних діянь та негативній характеристиці особі обвинуваченого, який будучи неодноразово засудженим, через невеликий проміжок часу після відбуття покарання (через 6 місяців) скоїв нове кримінальне правопорушення, що свідчить про його схильність до вчинення протиправних діянь та відсутність бажання стати на шлях виправлення.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, з огляду на конкретні обставини скоєних протиправних діянь та їх способу, колегія суддів не може визнати законним та справедливим покарання, призначене ОСОБА_6 у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, та у розмірі, наближеному до мінімального, передбаченому ч. 3 ст. 186 цього ж Кодексу.
Таким чином, з огляду на наведене, оскаржуваний вирок підлягає скасуванню в частині призначення обвинуваченому покарання, внаслідок його м якості з ухваленням в цій частині нового вироку.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини проти власності, вчиняв нові злочини у період іспитового строку, та після відбуття покарання на шлях виправлення не став, і знов вчинив умисний корисний злочин, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів.
Колегія суддів погоджується з думкою прокурора про те, що судом першої інстанції не повністю враховано дані про особу обвинуваченого та обставини, які обтяжують покарання та визнає їх слушними.
При призначенні обвинуваченому покарання, колегія суддів враховує конкретні обставини скоєних злочинів, особу обвинуваченого, який вчинив тяжкий злочин, був неодноразово засуджений за злочин проти особистої власності громадян та на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин у стані алкогольного сп'яніння та враховує обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненні злочину, сприяння розкриттю злочинів та обставини, що обтяжують покарання вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що викрадені речі були видані не обвинуваченим, а його матір'ю, та вважає їх слушними, оскільки суд першої інстанції визнав обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття у вчинених злочинах та активне сприяння обвинуваченим розкриттю злочинів, що в свою чергу суперечить фактичним обставинам.
Обираючи міру кримінального покарання, за кожен із вчинених обвинуваченим злочинів, колегія суддів вважає, що за ст. 185 ч.3 КК України обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, за ст. 186 ч.3 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років, та що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо зарахування йому строку попереднього ув'язнення у строк покарання, то вона на думку колегії суддів є слушними та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_5 задовольнити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 серпня 2016 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_6 призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
- за ч. 3 ст. 186 КК України призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст.72 КК України строк утримання ОСОБА_6 під вартою з 04 серпня 2016 року по 11 жовтня 2016 року та з 20 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року зарахувати в строк відбуття покарання із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
В іншій частині вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.08.2017р. залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді::