Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1888/17
27.07.2017 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Левко Т.Ю.,
при секретарі - Роман К.С,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Вимоги заявленого позову мотивовано тим, що 13.01.2017 помер рідний брат позивачки-Коцан ОСОБА_4.
Після смерті брата позивачки, відкрилась спадщина на належне йому спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок, який розташований в с.Тросник по вул. Перемоги 102, Виноградівського району.
На випадок своєї смерті спадкодавцем заповідального розпорядження залишено не було.
Позивачкою ОСОБА_1 спадщину після смерті брата ОСОБА_5 у встановленому законом 6-ти місячному строку прийнято, (у порядку ч.1 ст.1269 ЦК України), поскільки у вказаний строк позивачкою було подано відповідну заяву про прийняття спадщини до Виноградівської державної нотаріальної контори.
Спадкоємці першої черги до майна спадкодавця ОСОБА_5, на час звернення з даним позовом до суду відсутні, поскільки його та моя рідна мати-Коцан ОСОБА_6, померла 31.12.1988 року та батько спадкодавця та позивачки -ОСОБА_7, помер 28.03.1978 року. Крім того спадкодавець ОСОБА_5 був одинокою людиною, свою сім»ю не створив.
Позивачка ОСОБА_1, за змістом ст.1262 ЦК України, є спадкоємцем другої черги.
Крім позивачки, спадкоємцями другої черги до майна спадкодавця є також його та позивачки рідні сестри-відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які спадщину не прийняли та не заперечують проти прийняття такої в цілому за позивачкою про що, подали відповідні письмові заяви.
Інших спадкоємців, передбачених ст.1241 ЦК України немає.
У зв'язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори, для подачі документів на оформлення спадщини.
Однак нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом по тій причині, що спадкодавцем не було проведено державної реєстрації права власності на спадковий житловий будинок, у зв»язку з чим позивачка не змогла представити нотаріусу Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій.
Тому, у зв»язку із відсутністю вищезазначеного Витягу з реєстру прав власності на спадкове майно спадкодавця, державним нотаріусом позивачці було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Позивачка ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлена своєчасно, в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та про те, що вимоги позову підтримує повністю та просить суд такі задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлена своєчасно, в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та про те, що вимоги позову визнає повністю та не заперечує проти його задоволення.
Відповідачка ОСОБА_3 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомлена своєчасно, в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та про те, що вимоги позову визнає повністю та не заперечує проти його задоволення.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов»язків.
Частиною 1 ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
При здійсненні правосуддя (ст.4 ЦПК) у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Завданнями цивільного судочинства (ст.1 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов»язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В судовому засіданні встановлено, що 13.01.2017 помер рідний брат позивачки-Коцан ОСОБА_4.
Після смерті брата позивачки, відкрилась спадщина на належне йому спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок, який розташований в с.Тросник по вул. Перемоги 102, Виноградівського району.
На випадок своєї смерті спадкодавцем заповідального розпорядження залишено не було.
Позивачкою ОСОБА_1 спадщину після смерті брата ОСОБА_5 у встановленому законом 6-ти місячному строку прийнято, (у порядку ч.1 ст.1269 ЦК України), поскільки у вказаний строк позивачкою було подано відповідну заяву про прийняття спадщини до Виноградівської державної нотаріальної контори.
Спадкування за законом здійснюється відповідно до черговості, в основу якої покладено ступінь споріднення спадкоємця із спадкодавцем.
Спадкоємці кожної наступної черги спадкують, якщо немає спадкоємців попередніх черг. Їх може просто не бути, або ніхто з них не має права успадковувати, або всі вони відсторонені від спадкування, або позбавлені спадщини, або ніхто з них не прийняв спадщини, або всі вони відмовилися від спадщини.
Спадкоємці першої черги до майна спадкодавця ОСОБА_5, на час звернення з даним позовом до суду відсутні, поскільки його та моя рідна мати-Коцан ОСОБА_6, померла 31.12.1988 року та батько спадкодавця та позивачки -ОСОБА_7, помер 28.03.1978 року. Крім того спадкодавець ОСОБА_5 був одинокою людиною, свою сім»ю не створив.
Позивачка ОСОБА_1, за змістом ст.1262 ЦК України, є спадкоємцем другої черги.
Крім позивачки, спадкоємцями другої черги до майна спадкодавця є також його та позивачки рідні сестри-відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які спадщину не прийняли та не заперечують проти прийняття такої в цілому за позивачкою про що, подали відповідні письмові заяви.
Інших спадкоємців, передбачених ст.1241 ЦК України немає.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Отже, в зв'язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори, для подачі документів на оформлення спадщини.
Однак нотаріусом позивачці було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом по тій причині, що спадкодавцем не було проведено державної реєстрації права власності на спадковий житловий будинок, у зв»язку з чим позивачка не змогла представити нотаріусу Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій.
Так, дійсно у відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № 295/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, Витяг з Реєстру прав власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Тому, у зв»язку із відсутністю вищезазначеного Витягу з реєстру прав власності на спадкове майно спадкодавця, державним нотаріусом позивачці було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Так дійсно, згідно із вимогами статей 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.
З огляду на положення зазначеного Закону, особа вважається власником об'єкта нерухомості лише тоді, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис про реєстрацію права власності особи на це майно.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того у відповідності до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму Листі за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до виготовленого КП Виноградівським РБТІ Технічного паспорту від 16.06.2017 року та Довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» за №388 від 21.06.2017 року вбачається, що житловий будинок, який розташований в с.Тросник по вул. Перемоги 102, Виноградівського району, рахується за спадкодавцем- Коцан ОСОБА_8, який помер 13.01.2017 року.
Як вбачається із довідки виконкому Фанчиківської сільської ради Виноградівського району за №534 від 22.06.2017 року, згідно записів з по господарської книги за №1, особовий рахунок №03-0096-1, житловий будинок, який розташований с.Тросник по вул. Перемоги 102, Виноградівського району, рахується за померлим- Коцан ОСОБА_8, який помер 13.01.2017 року.
Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.
Як випливає з цього нормативного акту, запис у по господарській книзі є акт органу влади, що підтверджує право приватної власності.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Отже, враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_5, набув права власності на спірний будинок, у відповідності до законодавства, яке діяло на час завершення його будівництва, беручи до уваги, що спадщину в порядку, визначеному ст.ст.1268, 1269 ЦК України позивачка прийняла, однак на даний час її право на нерухоме майно не визнається, є всі правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання за позивачкою права власності на вищезазначений спадковий будинок.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Керуючись ст.ст. 10, 27, 60, 61, 169, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.16, 392 ЦК України, ст. 124 Конституції України,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканкою с.Підвиноградів, вул. А.Співака 4, Виноградівського району, право власності в цілому на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с.Тросник по вул. Перемоги, 102, Виноградівського району (загальною корисною площею 52,5 кв.метрів в тому числі 35,1 кв.метрів житлової площі).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийОСОБА_9