Єдиний унікальний номер 237/1923/17 Номер провадження 22-ц/775/1243/2017
Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М. Єдиний унікальний номер 237/1923/17-ц
Доповідач Жданова В.С. Номер провадження 22-ц/775/1243/2017
Категорія 19
25 липня 2017 року м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Жданової В.С.,
суддів: Будулуци М.С., Курило В.П.
за участю секретаря Молдованова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтаресурс» на ухвалу Мар»їнського районного суду Донецької області від 24 травня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопостачання-ДС» про зобов'язання вчинити певні дії, -
17 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Мар»їнського районного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопостачання-ДС», в якому просила зобов'язати відповідачів виконати умови іпотечного договору №008/2317-Кл/1, посвідченого 10.01.2014 р., зареєстрованого в реєстрі за №14 шляхом передачі в рахунок заборгованості предмет іпотеки.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 04.05.2017 року між нею та ТОВ «Фарватер-Фінанс» був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором №008/2317/Кл/1, за яким вона отримала всі права Первісного іпотекодержателя і має право вимагати від відповідачів належного виконання обов'язків, які визначені у кредитному договорі, договорі поруки та іпотечному договорі. Станом на дату звернення до суду відповідачі жодних дій, направлених на виконання своїх зобов'язань, не здійснили.
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 24 травня 2017 року задоволено заяву сторін про затвердження мирової угоди та затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, відповідно до якої за ОСОБА_2 визнано право власності : на будівлю АЗС за адресою Донецька область, Покровський район, с. Гнатівка, вул. Грушевського будинок б/н площею 29,2 кв.м; на будівлю АЗС за адресою Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Байдукова будинок б/н площею 1000,6 кв.м.; земельну ділянку за адресою Донецька область, Покровський район, с/сільська Рівненська, площею0,1598 га.
Провадження у цивільній справі закрито.
Із вказаною ухвалою не погодилися відповідач ОСОБА_1 та особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки - ТОВ «Доннафтаресурс», оскаржили зазначену ухвалу в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм статей 76,127 ЦПК України не надав їй ухвалу про відкриття провадження по цій справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами. Зазначає на те, що про розгляд даної справи жодним чином повідомлена не була, про винесену судом ухвалу дізналась випадково. Крім того, заява та мирова угода підписані адвокатом ОСОБА_4, з яким вона договір про надання правової допомоги не укладала та не давала повноважень бути її представником. Вважає, що за своєю суттю мирова угода є такою, що порушує її права як власника, тому не могла бути визнана судом. Зазначає на те, що ОСОБА_3 не є стороною за договором іпотеки, тому не може нести зобов»язання щодо виконання умов іпотечного договору. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав у вигляді зобов'язання виконати умови іпотечного договору шляхом передачі в рахунок погашення заборгованості предмету іпотеки не передбачений ст. 16 ЦК України та ЗУ «Про іпотеку».
В апеляційній скарзі ТОВ «Доннафтаресурс» - яке не приймало участі у справі, але вважає, що ухвалою про затвердження мирової угоди порушено його права, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалу суду просить скасувати та відновити попередній стан: скасувати реєстрацію право власності за ОСОБА_2 на будівлю АЗС у с. Гнатівка Покровського району, на будівлю АЗС у с. Рівне Покровського району, на земельну ділянку, розташовану на території Рівненської селищної ради; зобов'язати нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2; залучити до участі у даній справі в якості третьої особи з самостійними вимогами ТОВ «Доннафторесур», справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В подальшому апелянт доповнив апеляційну скаргу вимогою визнати за ним - ТОВ «Доннафторесурс» право власності на спірні об'єкти нерухомості: будівлю АЗС у с. Гнатівка Покровського району, на будівлю АЗС у с. Рівне Покровського району, на земельну ділянку площею 0,1598, розташовану на території Рівненської селищної ради. В обгрутнування доводів апеляційної скарги посилається на те, що 26.12.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Доннафторесурс» укладено два договори оренди : будівлі АЗС в с. Гнатівка та будівлі АЗС у с. Рівне Покровського району Донецької області. За час користування орендованими будівлями орендатором було проведено їх ремонт вартістю 430737,43 грн. у зв»язку з чим за домовленістю сторін ТОВ «Доннафторесур» було звільнено від здійснення орендної плати до заліку всієї вартості зробленої реконструкції будівель. Строки оренди за договором спливають лише у липні 2019 року. Вважає, що фактично відбулось відчуження нерухомого майна. ТОВ «Доннафторесурс» як орендатор, при відчуженні орендованого майна, відповідно до ст.. 777 ЦК України має переважне право на придбання спірних об'єктів нерухомості.
Вважає, що затвердженням мирової угоди суд вирішив прав та обов'язки ТОВ «Доннафторесурс» - не залучив його до участі у справі як третьої особи, якій належить речове право ( оренди) користування спірним майном.
Відповідач ОСОБА_1 та її адвокат ОСОБА_5 доводи своєї апеляційної скарги підтримали у повному обсязі. Не заперечують проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Донанафторесурс» щодо скасування ухвали суду першої інстанції. Заперечують в частині вимог про визнання за ТОВ «Доннафторесурс» права власності на спірні об'єкти нерухомості, оскільки така вимога за своєю суттю є позовом, який повинен розглядатися у іншому позовному провадженні.
Представник ТОВ «Доннафторесурс» адвокат ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримав, просить її задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 просить відхилити апеляційні скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна ТОВ « Доннафторесур» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до невірного вирішення питання.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що 15.05.2017 року ОСОБА_2І звернулась до Мар»їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_1, третя особа ТОВ «Енергопостачання -ДС», в якому просила зобов'язати відповідачів виконати умови іпотечного договору №008/2317-Кл/1 від 10.01.2014 року шляхом передачі їй предмета іпотеки (нерухомого майна) в рахунок погашення заборгованості.
Статтею 114 ЦПК України визначено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частки.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року міститься роз'яснення, що «Правила статті 114 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна ( наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
Проте, на вказані вимоги процесуального закону суд першої інстанції уваги не звернув, ухвалою суду від 13.05.2017 року відкрив провадження по справі за умови, що об'єкти нерухомості, щодо яких виник спір, знаходяться у Покровському районі Донецької області.
24.05.2017 року від позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_9, від імені якої діяв адвокат ОСОБА_4, надійшла заява про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін відповідають закону, та не порушують права та інтереси інших осіб.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Згідно зі ст. 175 ЦПК мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета позову. У разі укладення сторонами такої угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. При цьому він за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання зазначеної угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні цієї угоди і продовжує судовий розгляд.
За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її затвердження. При цьому мирова угода повинна стосуватись предмета позову.
Статтею 208 ЦПК України передбачено, що судові рішення викладаються у формі ухвали, рішення, постанови. Статтею 175 ЦПК України передбачено, що суд, закриваючи провадження у справі, за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Розглядаючи питання щодо можливого визнання умов мирової угоди, суд задовольнив заяву про «затвердження мирової угоди» та «затвердив» мирову угоду, що не передбачено діючим цивільним процесуальним законодавством.
За приписами ст.175 ЦПК України мирова угода повинна стосуватися лише предмету спору, її умови не можуть суперечити закону чи порушувати права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Проте, вирішуючи питання про можливість укладання мирової угоди суд першої інстанції не з'ясував суму залишку заборгованості за кредитним договором на час укладання мирової угоди. Вбачається, що при заборгованості за кредитним договором суми 458000 гривень за позивачем ОСОБА_2І визнано право власності все майно, передане ОСОБА_1 в іпотеку на загальну суму 1188807 гривень. За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вказана мирова угода суперечить її інтересам є обґрунтованими.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду ТОВ «Доннафторесурс» посилалось на те, що внаслідок укладеної мирової угоди порушуються права апелянта, який орендує спірні об'єкти нерухомості.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі за апеляційною скаргою ТОВ «Донанафторесурас» апеляційний суд керувався конституційними принципами судочинства, закладеними у ст.129 Конституції, які є гарантіями права на судовий захист. Однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року N 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).
Крім того, відповідно до норм ЦПК України у момент прийняття апеляційної скарги апеляційний суд не вирішує питання по суті про те, чи порушені права особи, яка звертається до суду зі скаргою на судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У виконання вказаних вимог апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Донанафторесурс» , яке не приймало участі в розгляді справи судом першої інстанції, але вважає, що його права порушено.
Звертаючись до суду з апеляційною скарго, в обґрунтування порушення своїх прав ТОВ «Доннафторесурс» посилається на договір оренди, укладений 26.12.2013 року між ТОВ «Доннафторесурс» та ОСОБА_1 , на наявність спору щодо виконання умов договору, розміру орендної плати, в яку зараховується вартість проведених ремонтних робіт тощо. Просить притягнути до участі в якості третьої особи із самостійними вимогами та визнати за ТОВ «Доннфторесурс» право власності на спірні об'єкти нерухомості.
Статтею 34 ЦПК України визначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не може вирішувати питання щодо притягнення до участі сторони чи третьої особи, яка не приймала участь при розгляді справи судом першої інстанції.
Також на стадії апеляційного провадження не можливе вирішення питання про визнання за ТОВ «Нафтопродукт» права власності на орендовані об'єкти нерухомості, оскільки це питання не було предметом розгляду у суду першої інстанції і рішення з цього питання не приймалось.
Згідно приписів п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»: не можуть бути об'єктом апеляційного оскарження судові рішення, якщо вони судом не ухвалювались.
Доводи ТОВ « Доннафторесурс» в тій частині, що внаслідок спору між сторонами щодо стягнення заборгованості на предмет іпотеки порушуються його права як орендатора є неспроможними, оскільки Закон України «Про іпотеку», Глава 49 ЦК України, якими врегульовані питання передачі майна в іпотеку, не передбачають надання згоди на укладання такого договору від орендатора майна.
Відповідно до 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Проте, якщо розгляд справи буде продовжений судом першої інстанції, то ТОВ «Доннафторесурс», має право в порядку ст. 34 ЦПК України заявити самостійні вимоги щодо предмета спору та може вступити в справу, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. ТОВ «Доннафторесурс» також не позбавлений можливості звернутися із самостійним позовом до відповідачів поза межами цієї справи.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ТОВ «Донанафторесурс» належить переважне право на придбання предмету оренди не ґрунтуються на нормах закону, оскільки відповідно до ч.5 ст.777 ЦК України таке право належить орендатору лише в разі продажу об'єкта оренди. В даному випадку спір між сторонами виник щодо звернення стягнення на майно, передане в іпотеку, що не є тотожнім договору купівлі - продажу об'єкта нерухомості.
Підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Доннафторесурс» за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 307, п.4 ч.1ст.311, ст. 315 ЦПК України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені і в інтересах якої діє ОСОБА_5, задовольнити частково.
Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 24 травня 2017 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Доннафтаресурс» відхилити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: