Справа № 307/1704/17
Провадження № 2/307/1090/17
26 липня 2017 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 де третя особа ОСОБА_3 Державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок.
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 де третя особа ОСОБА_3 Державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок, посилаючись на те, що його бабуся ОСОБА_4 04.11.1979 року на підставі договору дарування подарувала своїй доньці (його матері) ОСОБА_5 ? частину житлового будинку №31 (новий номер №53) по вул.. Лазівській в с. Руське Поле, Тячівського району Закарпатської області. Вказаний договір дарування був посвідчений 19.11.1979 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_6 народних депутатів Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за № 283 та за вчинення нотаріальної дії було справлено державне мито 8 крб. 50 коп. Про те, що бабусі ОСОБА_4 належала інша половина (? частина) будинку на підставі запису в по господарській книзі виконкому ОСОБА_6 сільської ОСОБА_6 за №7 також записано у вищевказаному договорі дарування в пункті 2.
Його бабуся ОСОБА_4 померла 23.09.1997 року і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить половина (? частина) житлового будинку з надвірними спорудами №31(новий номер №33) по вул.. Лазівській в с. Руське Поле, Тячівського району Закарпатської області, а також земельна ділянка площею 0,25 га., яка розташована за цією адресою. Після смерті бабусі ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, були ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_5 - дочка (його мама), оскільки на день її смерті вони були зареєстровані та проживали у житловому будинку №33 (старий номер № 31) по вул.. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, що стверджується довідкою ОСОБА_3 міської об'єднаної територіальної громади с. Руське Поле. Отже чоловік покійної бабусі ОСОБА_2 та його мама успадкували в рівних долях по ? кожний половину спадкового будинку №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, яка належала ОСОБА_4 згідно записів у по господарських книгах та свідоцтва про право на садибу. Однак ніхто із спадкоємців право власності на будинок не оформляв.
Його мати ОСОБА_5 померла12.09.2012 року і після її смерті він залишився єдиним спадкоємцем першої черги, оскільки з батьком ОСОБА_8 мати розірвала шлюб у 1970 році із того часу він виїхав проживати у Російську Республіку і про нього немає ніяких відомостей. Отже він прийняв спадщину після смерті матері, оскільки на день її смерті був прописаний та постійно проживав разом з нею у житловому будинку №33 (старий номер №31) по вул.. Лазівська в с.Руське Поле, Тячівського району. До складу спадкового майна після смерті матері входить: - ? частина житлового будинку №33 (старий номер №31) по вул.. Лазівська в с. Руське Поле Тячівського району, яка належала матері на праві власності на підставі договору дарування від 04.11.1979 року; - та ? частина житлового будинку №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, яку вона успадкувала після смерті бабусі ОСОБА_4 в порядку спадкування трансмісії, оскільки мати була жива на час відкриття спадщини після смерті бабусі і у зв'язку зі смертю не встигла її прийняти.
Про те, що будинок №33 і будинок №31 по вул.. Лазівській в с. Руське Поле є один і той самий, стверджується довідкою ОСОБА_3 міської об'єднаної територіальної громади с. Руське Поле. А тому просить визнати за ним ОСОБА_1 право приватної власності на спадкове нерухоме майно - ? частини житлового будинку з господарськими спорудами під №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, Закарпатської області.
Позивач в судове засідання не з'явився, а надіслав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутністю. Позовні вимоги підтримує та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, а тому суд на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_3 райдержнотконтори в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, а тому суд на підставі ст. 169 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.
У зв'язку з неявкою сторін, на підставі ст. 197 ч. 2 ЦПК України, фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є власниками по ? частини житлового будинку з господарськими спорудами під №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, Закарпатської області, що підтверджується договором дарування від 4 листопада 1979 року та довідкою ОСОБА_3 міського об'єднанної територіальної громади №967/02341 від 07.06.2017 року.
ОСОБА_4 померла 23 вересня 1997 року, що стверджується свідоцтвом про смерть серія І-ФМ № 060350 від 23.09.1997 року.. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, були ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_5 - дочка, оскільки на день її смерті вони були зареєстровані та проживали у житловому будинку №33 (старий номер № 31) по вул.. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, що стверджується довідкою ОСОБА_3 міської об'єднаної територіальної громади с. Руське Поле. №967/02341 від 07.06.2017 року.
Отже чоловік покійної ОСОБА_2 та ОСОБА_5 успадкували в рівних долях по ? кожний половину спадкового будинку №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, яка належала ОСОБА_4 згідно записів у по господарських книгах та свідоцтва про право на садибу. Однак ніхто із спадкоємців право власності на будинок не оформляв.
ОСОБА_5 померла 12 вересня 2012 року, що стверджується свідоцтвом про смерть серія І-ФМ № 138742 від 14.09.2012 року. Після її смерті ОСОБА_1 залишився єдиним спадкоємцем першої черги, що довідкою ОСОБА_3 міської об'єднаної територіальної громади с. Руське Поле. №966/02341 від 07.06.2017 року.
Отже ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5Д, оскільки на день її смерті був прописаний та постійно проживав разом з нею у житловому будинку №33 (старий номер №31) по вул.. Лазівська в с.Руське Поле, Тячівського району. До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5 входить: - ? частина житлового будинку №33 (старий номер №31) по вул.. Лазівська в с. Руське Поле Тячівського району, яка належала ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору дарування від 04.11.1979 року; - та ? частина житлового будинку №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, яку ОСОБА_5 успадкувала після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування трансмісії.
Згідно до правової позиції, викладеної у ОСОБА_9 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 27.09.2012, № 10-1387/0/4-12 "Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування", вбачається, що у відповідності до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2014 року N 1952-ІУ, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до ст. З вищевказаного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (Постанова від 13 червня 2012 р. N 6-54цс12).
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Так, 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (ОСОБА_9, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року")
Як вбачається з технічного паспорту спадковий будинок побудований в 1965 році і право власності на нього в той час підтверджує: особливі рахунки в господарських книгах, довідки сільської ради про належність будинків конкретним власникам, про сплату податків на будівлю та обов'язкової їх страховки , що стверджується аб. 5 п.1.2. « Рекомендаций по вопросам удостовирения договоров об отчуждении жилого дома ( части дома ) либо квартири в доме жилищно- строительного коллектива индивидуальних застройщиков» від 22.12.1986 року, де зазначено, що «в сельской месности подтверджением приднадлежности дома могут служить соответствующие справки исполкомов поселков селького Совета.
Аналогічні приписи наявні в абз. 4 п.62 « Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР». від 31 жовтня 1975 року та п. 45 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських селищних , сільських ОСОБА_6 народних депутатів» від 19 січня 1976 року.
Таким чином, виходячи з вище наведених норм Законів, суд вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на час своєї смерті були власниками по ? частини житлового будинку з господарськими спорудами під №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, Закарпатської області.
Згідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, інших осіб.
Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем наведено достатньо доказів, які підтверджують його право на спадкове майно, а отже слід визнати ОСОБА_1 власником спадкового нерухоме майно - ? частини житлового будинку з господарськими спорудами під №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, Закарпатської області.
Керуючись ст. 10, 213-215 ЦПК України, ст.. ст. 1216 ст. 1223 Цивільного кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 власником спадкового нерухоме майно - ? частини житлового будинку з господарськими спорудами під №33 (старий номер №31) по вул. Лазівська в с. Руське Поле, Тячівського району, Закарпатської області.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: В.В. Чопик