22-ц/775/457/2017(м)
263/2311/17
Головуючий у 1 інстанції Томілін О.М.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Категорія 49
26 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:
головуючого - Попової С.А,.,
суддів - Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.,
при секретарі - Брежнєві Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2017 року,
В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, про розірвання шлюбу, укладеного із відповідачем 10 жовтня 2014 року Посилався на те, що подружні відносини з ОСОБА_3 фактично припинені через відмінність характерів та відсутність взаєморозуміння, у зв'язку з чим 12.01.2017р. сторони подали спільно і добровільно до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Але через місяць відповідач свою заяву про розірвання шлюбу відкликала. Подальші шлюбні стосунки та збереження родини між ними вважає неможливим, сім'я розпалася остаточно. Дітей подружжя не має. Майнових спорів між сторонами немає.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2017 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3), зареєстрований 10.10.2014 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 803 - розірвано.
Додатковим рішенням суду від 27.06.2017р. (а.с. 66) вирішено питання з розподілом судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на своє бажання зберегти родину.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, яка підтримала доводи скарги, заперечення проти скарги позивача ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, за таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, сторони з 10.10.2014р. перебувають у шлюбі, зареєстрованому Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 803. Від шлюбу дітей не мають (а.с. 9).
З січня 2017 року між сторонами припинені фактичні шлюбні відносини, сторони проживають окремо.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сімейно-шлюбні стосунки сторони припинили через відмінність характерів і відсутність взаємопорозуміння, спільного господарства не ведуть, не мають спільних інтересів, сім'я розпалась, подальше збереження цієї сім'ї за небажанням, зокрема позивача, неможливе.
З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
За ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст 56. СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, а відповідно до ч. 3 ст. 105 цього Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
За змістом ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що з січня 2017 року по сьогодення їх відносини не відновлені через відсутність почуття між ними і взаємопорозуміння. Позивач висловив категоричну позицію небажання примиритись із дружиною і поновити сімейні відносини, вказав на наявність в нього іншої жінки.
Обопільного бажання сторін відновити сімейне життя, відшукати спільну мову, взаємопорозуміння не встановлено і в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку щодо формального існування шлюбу сторін і неможливість подальшого спільного життя подружжя та збереження їх шлюбу, бо таке суперечитиме інтересам, зокрема, одному з подружжя (позивачеві) - це є підставою для розірвання шлюбу з урахуванням положень ст. 112 CK.
У ст.ст. 24, 56 СК України задеклароване право будь-якого з подружжя припинити шлюбні відносини, трактування примушування сторони до збереження шлюбних відносин, як порушення права дружини, чоловіка на свободу.
Колегія суддів, впевнившись в істинному бажанні позивача припинити шлюбні відносини із відповідачем, вбачає односторонність бажання суто відповідача зберегти родину, чого виявилося недостатнім для відновлення сімейних відносин між сторонами. Шлюб між сторонами на теперішній час носить формальний характер, в чому пересвідчилась колегія суддів.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що вона не була повідомлена про дату і час розгляду справи.
Але ж вказаний довід не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки судом були вжиті заходи, щодо повідомлення ОСОБА_3 про дату і час розгляду справи в порядку ст. 74-76 ЦПК України рекомендованою кореспонденцією на адресу її реєстрації (м. Маріуполь, вул. Куїнджи, б. 130, кв. 41), яка не була отримана адресатом на поштовому відділенні і повернута до суду за перебігом строку зберігання (а.с. 11, 17-18, 21).
За положеннями ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання чи перебування, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Тому не можна погодитись із твердженням відповідача про порушення норм процесуального закону під час повідомлення її про дату і час розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано і в суді апеляційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи і стати підставою для скасування судового рішення (в тому числі, неотримання судової кореспонденції) колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 березня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: