Єдиний унікальний номер 243/4229/17 Номер провадження 22-ц/775/1183/2017
Головуючий в I інстанції Мінаєв І.М.
Суддя доповідач Мальований Ю.М.
категорія 26
24 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Осипчук О.В., Соломахи Л.І.
за участю секретаря: Молдованова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Слов'янську Донецької області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Слов'янську Донецької області про визнання незаконними дії, зобов'язання зробити перерахунок та виплатити недоплачену суму компенсації на пальне,-
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Фонд) у місті Слов'янську Донецької області у якому зазначив, що при виконанні трудових обов'язків 21 лютого 2006 року він отримав виробничу травму, за висновком МСЕК від 15 серпня 2012 року його визнано інвалідом 1-ої групи від трудового каліцтва та підтверджена потреба у додаткових видах медичної та соціальної допомоги на строк групи інвалідності «безстроково».
З 19 червня 2006 року перебував на обліку у відділенні Фонду в м. Красний Луч Луганської області де знаходиться його особиста справа. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції в окремих регіонах України було припинено фінансування деяких органів влади, зокрема відділення Фонду в м. Красний Луч. З 13 листопада 2014 року по 22 червня 2016 року перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: смт. Нова Галещина, вул. Горького, 52, к. 14 Козельщинського району Полтавської області.
З 23 червня 2016 року зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в м. Слов'янськ по вул. Кутузова, 6, довідка внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1. На даний час він знаходиться на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду в м. Слов'янську Донецької області.
За наслідком важкої травми позивач був забезпечений безоплатно автомобілем, який зареєстровано на його ім'я з правом користування.
07 вересня 2016 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням надати йому виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля.
19 жовтня 2016 року було надіслано повідомлення в якому зазначалося, що фінансування витрат на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля, призначені йому за друге півріччя 2016 року будуть виплачені йому у березні 2017 року.
23 березня 2017 року на його особистий рахунок надійшли кошти в якості відшкодування компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування за друге півріччя 2016 року - 123,68 грн. та за перше півріччя 2017 року - 142,50 грн., в цілому в сумі 266,18 грн.
Відповідно до п. 2 та п. 5 постанови КМУ № 228 від 14.02.2007 року «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачується інвалідам у розмірі 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць. Компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
З наведеного вище він вважає, що нарахування компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля, за друге півріччя 2016 року у сумі 123,68 грн. та за перше півріччя 2017 року у сумі 142,50 грн. було здійснено з порушенням чинного законодавства.
Просить суд визнати незаконними дії відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Слов'янську Донецької області стосовно нарахування не в повному обсязі йому компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля. Зобов'язати відділення зробити перерахунок суми компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля за друге півріччя 2016 року та за перше півріччя 2017 року. Стягнути з відділення на його користь недоплачену суму компенсації на бензин (пальне) ремонт і технічне обслуговування автомобіля за друге півріччя 2016 року у розмірі 1393 грн. 66 коп., та за перше півріччя 2017 року у розмірі 1532 грн. 14 коп., а всього 2925 грн. 80 коп.
31 травня 2017 року рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконними дії відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Слов'янську Донецької області стосовно нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля, зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Слов'янську Донецької області зробити перерахунок суми компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля за друге півріччя 2016 року та за перше півріччя 2017 року, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 недоплачену суму компенсації на бензин (пальне) ремонт і технічне обслуговування автомобіля за друге півріччя 2016 року у розмірі 1393 грн. 66 коп., та за перше півріччя 2017 року у розмірі 1532 грн. 14 коп., а всього 2925 грн. 80 коп., вирішено питання про судові витрати.
На вказане рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неправильно трактовано пункт 2 постанови КМУ від 14 лютого 2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування». Вказана норма зобов'язує проводити розрахунок з урахуванням прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць. При цьому вираз «у розрахунку на місяць» відноситься до словосполучення «прожитковий мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність», а не до слів «грошові компенсації на бензин».
Обов'язок робочих органів Фонду щомісячно сплачувати саме грошову компенсацію на бензин не зазначено ні в постанові КМУ від 14 лютого 2007 року № 228, ні в самому тексті Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, який затверджено цією ж постановою КМУ, тому зазначає, що посилання суду на те, що відділення Фонду не виконує вимоги постанови КМУ від 14 лютого 2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» є безпідставними та необґрунтованими.
Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, визначаючи розмір компенсації, повинен був виходити із вимог Постанови КМУ № 228 від 14 лютого 2007 року «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» і затвердженого нею порядку у розмірі 22 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу на місяць. Посилання Фонду на лист Міністерства соціальної політики України № 2249/19/93 від 28 жовтня 2013 року є безпідставними, оскільки наведені у листі роз'яснення фактично змінюють зміст правової норми, закріпленої у Постанові Кабінету Міністрів України, і звужують соціальні гарантії непрацездатних осіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Згідно довідки МСЕК серія ААА № 091739 від 15 серпня 2012 року ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи в силу трудового каліцтва безстроково (а.с. 6).
З 23 червня 2016 року позивач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа в м. Слов'янську по вул. Кутузова, 6 (а.с. 7).
У зв'язку із ушкодженням хребта за наслідками важкої травми 30 травня 2007 року МСЕК визначила медичні показання для забезпечення ОСОБА_1 автомобілем «ЗАЗ 11038740». Автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно Фондом, зареєстровано на його ім'я з правом користування (а.с. 9,10).
7 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням надати йому виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля (а.с. 11).
19 жовтня 2016 року відповідачем на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення, в якому зазначалося, що фінансування витрат на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобіля, призначені позивачу за друге півріччя 2016 року і будуть виплачені йому у березні 2017 року (а.с. 12).
23 березня 2017 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти у відшкодування компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування за друге півріччя 2016 року - 123 грн. 68 коп. та за перше півріччя 2017 року - 142 грн. 50 коп., загалом 266 грн. 18 коп.(а.с. 13,14).
Відповідно до пункту 5 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за наявності медичних показань для одержання автомобіля і наявності або відсутності протипоказань до керування ним Фонд забезпечує потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організовує та оплачує навчання водінню автомобіля, а також виплачує компенсацію на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ № 228 від 14 лютого 2007 року «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» встановлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, а на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Згідно п. 5 даної постанови компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач повинен був виходити із вимог Постанови КМУ № 228 від 14 лютого 2007 року «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» і затвердженого нею Порядку, згідно п. 2 якого грошова компенсація на бензин виплачуються інвалідам у розмірі 22 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність,
у розрахунку на місяць.
При цьому суд першої інстанції при застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права прийшов до правильного висновку, що посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України № 2249/19/93-13 від 28 жовтня 2013 року (а.с. 33) є безпідставним, оскільки роз'яснення, наведені у листі, фактично змінюють зміст правової норми, закріпленої у Постанові Кабінету Міністрів України, і звужують (обмежують) соціальні гарантії непрацездатних осіб, що є недопустимим.
Такими чином, доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо невірного застосування норм матеріального права є необґрунтованими.
Посилання відповідача на те, що запропонований Фондом розрахунок підтверджений судовою практикою, а саме справою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року не ставить під сумніви правильність висновків суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року, на яку посилається відповідач не має для даного спору приюдиційного значення, оскільки у ній беруть участь інші особи.
Разом з тим, як зазначено у позові та встановлено колегією суддів, у сторін мав місце аналогічний спір у якому суд визнав незаконними дії відповідача по розрахунку виплат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за перше та друге півріччя 2015 року.
До матеріалів даної цивільної справи залучено рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 січня 2016 року, яким аналогічні вимоги ОСОБА_1 за перше та друге півріччя 2015 року були задоволені (а.с. 21).
Це рішення суду було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року (а.с. 22,23).
Із позицією суду першої та апеляційної інстанції погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначивши в ухвалі від 28 березня 2016 року, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з наведеного позивачем порядку розрахунку належних йому до виплати сум, який цілком узгоджується із приписами Порядку виплати та розмірів грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 (а.с. 24,25).
Відтак, на переконання апеляційного суду, при розгляді даної справи підлягає врахуванню судова практика Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка висловлена в аналогічному спорі між тими ж сторонами за перше та друге півріччя 2015 року в ухвалі від 28 березня 2016 року.
Слід також звернути увагу, що застосування іншої позиції по даному спору може свідчити про суперечливе тлумачення норм законодавства та не застосування при тлумаченні законодавства підходу, який був би сприятливий для заявника, коли у його справі законодавство припустило неоднакове тлумачення (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року справа "Серков проти України").
Крім того, рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області 30 січня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до Фонду в Кременчуцькому районі Полтавської області та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за перше півріччя 2016 року. В цій частині вказане рішення залишено без змін рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2017 року (а.с. 16-20)
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши вимоги позивача в повному обсязі.
Рішення суду ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведений позивачем розрахунок належних йому до сплати сум узгоджується з приписами Порядку виплати та розмірів грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Слов'янську Донецької області відхилити.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: