Єдиний унікальний номер 225/875/17 Номер провадження 22-ц/775/1342/2017
Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Азевич В.Б.
Категорія 27
26 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Азевича В.Б.,
суддів: Біляєвої О.М., Хейло Я.В.,
за участю секретаря Ротар Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 травня 2017 року, -
В лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 59-06-И/09, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 60 200 доларів США з розрахунку 12% річних за користування кредитом на строк до 20.06.2026 року. З метою забезпечення повернення кредиту між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 59-06-П/09 від 21.06.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору.
Позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість у сумі 1 938 423,17 грн. та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а також стягнути судові витрати. В подальшому позивачем було надано заяву про зміну предмету позову, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 938 423,17 грн. та судові витрати, а інші позовні вимоги - залишити без розгляду.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 10 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 1 147 099,36 грн. - суму заборгованості по основному боргу кредиту, що еквівалентно 43 270 доларів США 44 центи, 16 442,03 грн. - суму строкової заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 620 доларів США 22 центи, 175 193,45 грн. - суму простроченої заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 6 608 доларів США 58 центів, витрати пов'язані з публікацією оголошення у пресі в сумі 630,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 081,02 грн.
В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений частиною 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Разом з тим, поруку не можна вважати припиненою, оскільки банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, а тому шестимісячний строк слід обчислювати з цієї дати.
Також вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а висновки суду не узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені в постановах від 29 червня 2016 року по цивільній праві № 6-272цс16, від 14 вересня 2016 року по цивільній справі № 6-223цс16.
Вказує, що суд, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення комісії, не зазначив норми матеріального та процесуального права, на підставі яких він дійшов таких висновків, а також безпідставно відмовив у стягненні пені.
Сторони, належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи, не з'явилися.
Від банку надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідачі сповіщені судовою повісткою з рекомендованим поштовим повідомлення за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до кредитного договору № 59-06-И/09 від 21.06.2006 року ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») надав ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 60 200 доларів США з розрахунку 12% річних за користування кредитом на строк до 20.06.2026 року з цільовим призначенням - придбання квартири, розташованої у м. Київ по вул. Тульчинській, 7/40.
В порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 не сплачувала суми кредиту та відсотки за його користування, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість.
Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 671,14 доларів США. У складі ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами.
Відповідач ОСОБА_2 припинила виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом з 10.09.2015 року, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість.
Суд, перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № 59-06-И/09 від 21.06.2006 року, укладеним між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 встановив, що станом на 13.12.2016 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за кредитом у сумі 1 938 423,17 грн., з них 1 132 436,27 грн. - сума заборгованості по основному боргу кредиту (в еквіваленті по курсу НБУ становить 43 270,44 доларів США), 16 231,86 грн. - сума строкової заборгованості по відсоткам (в еквіваленті по курсу НБУ - 620,22 доларів США), 1 729 54,00 грн. - сума простроченої заборгованості по відсоткам (в еквіваленті по курсу НБУ - 6 608,58 доларів США), 577,62 грн. - сума строкової заборгованості по щомісячній комісії, 8 664,30 грн. - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії, 607 559,12 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам.
Виходячи з положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд відмовив у стягненні пені, оскільки цим законом на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування саме пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики.
З огляду на викладене, суд першої інстанції визначив, що заборгованість за кредитним договором станом на 13.12.2016 року становить 1 338 734,84 грн., що відповідно до курсу НБУ станом на 10.05.2017 року 26,51 за 1 дол. США становить 50 499,24 дол. США, з них 1 147 099,36 грн. - сума заборгованості по основному боргу кредиту, що еквівалентно 43 270,44 дол. США, 16 442,03 грн. - сума строкової заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 620,22 дол. США, 1 751 93,45 грн. - сума простроченої заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 6 608,58 дол. США.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості солідарно з поручителем ОСОБА_3, суд виходив з наступного.
З метою забезпечення повернення кредиту між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 59-06-П/09 від 21.06.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору. Згідно п. 6.2 зазначеного договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Оскільки прострочення кредитної заборгованості за кредитним договором 59-06-И/09 від 21.06.2006 року почалося з 10 вересня 2015 року, тому суд вважав, що з 11.09.2015 року у позивача виникло право вимоги від позичальника та поручителя на дострокове погашення заборгованості.
У зв'язку з тим, що банк протягом шести місяців з вказаної дати вимоги до боржників не направив та позову до суду не пред'явив, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання відповідача ОСОБА_3 за договором поруки № 59-06-П/09 від 21.06.2006 року на момент розгляду справи припинилися.
З висновком суду першої інстанції щодо припинення поруки не можна погодитися, з огляду на таке.
Згідно п. 6.2 договору поруки цей договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Тобто слід виходити з того, що строк виконання основного зобов'язання встановлено кредитним договором до 20.06.2026 року, а строк договору поруки не визначений.
Розглядаючи питання щодо дії договору поруки слід виходити з того, що строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами кредитного договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.
Отже, виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинна бути пред'явлена у судовому порядку в межах строку дії договору поруки, або протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16.
У справі, що переглядається, позичальник ОСОБА_2 перестала виконувати свої зобов'язання з вересня 2015 року. Вимога про дострокове повернення кредиту була направлена відповідачам 11 січня 2017 року (а. с. 24, 28), а до суду банк звернувся 22.02.2017 року. Тобто позов про повернення боргових сум заявлений в межах позовної давності, а вимога до поручителя про солідарне стягнення боргу - в межах шестимісячного строку з дня, встановленого банком для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України.
Судом першої інстанції зазначені вимоги закону залишені поза увагою, тому з відповідачів слід стягнути солідарно суму заборгованості за винятком суми пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам у сумі - 607 559,12 грн., з огляду на таке.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.
Згідно із пунктом 7 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до таких населених пунктів належить м. Дзержинськ (після зміни назви - Торецьк).
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на законі та обставинах справи. У задоволенні позову про стягнення пені слід відмовити з вказаних вище підстав.
З огляду на викладене, солідарному стягненню з відповідачів на користь банку підлягають наступні боргові суми: 43 270 доларів США 44 центи - сума заборгованості по основному боргу кредиту, що еквівалентно 1 118 268,27 грн. (за курсом долара США до гривні станом на 26.07.2017 року); 620 доларів США 22 центи - сума строкової заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 16 028,78 грн.; 6 608 доларів США 58 центів - сума простроченої заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 170 790,16 грн.; 577,62 грн. - сума строкової заборгованості по щомісячній комісії; 8 664,30 грн. - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії, що у гривневому еквіваленті дорівнює 1 314 329,13 грн.
Задовольняючи позов частково, суд вважає за необхідно стягнути з відповідачів витрати банку по сплаті судового збору згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Сума судового збору складе 19 771,92 грн., тому з кожного відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 9 885,96 грн. Також з відповідачів слід стягнути на користь позивача витрати, пов'язані з публікацією оголошення у пресі - по 315 грн., з кожного.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 10 травня 2017 року скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №59-06-И/09 від 21 червня 2006 року у розмірі 1 314 329 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 13 коп., що складається: 43 270 доларів США 44 центи - суми заборгованості по основному боргу кредиту, що еквівалентно 1 118 268,27 грн.; 620 доларів США 22 центи - суми строкової заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 16 028,78 грн.; 6 608 доларів США 58 центів - суми простроченої заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 170 790,16 грн.; 577,62 грн. - суми строкової заборгованості по щомісячній комісії; 8 664,30 грн. - суми простроченої заборгованості по щомісячній комісії
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» витрати пов'язані з публікацією оголошення у пресі по 315 (триста п'ятнадцять) грн., з кожного, та витрати по сплаті судового збору в розмірі по 9 885 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 96 коп., з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.Б. Азевич
Судді: О.М. Біляєва
ОСОБА_4