№ 243/829/15-ц
Справа № 2/243/760/2017
26 липня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.,
при секретарі Чевела С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору поруки припиненим, -
Позивач ПАТ «УкрСиббанк», який в ході судового розгляду справи був замінений правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ним та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 01 липня 2008 року було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364391000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 24 140,81 дол. США, а відповідач зобов'язався погашати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 450,00 дол. США 01 числа кожного місяця, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 01 липня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, що передбачено п. 1.1, 1.2 кредитного договору. За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити проценти у розмірі 13,50% річних кожного місяця, а за користування кредитом понад встановлений договором строк - у подвійному розмірі. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються в порядку, передбаченому п. 1.3 кредитного договору. Згідно з п. 4.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит відповідач ОСОБА_1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника прийнята порука відповідача по первісному позову ОСОБА_2 згідно договору поруки № 214816 від 01 липня 2008 року. Всупереч умовам кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентах протягом тривалого часу, чим суттєво порушує взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим позивач 04 листопада 2014 року направив відповідачам вимоги про необхідність усунення порушень кредитного договору, проте відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказані вимоги не виконали, в зв'язку з чим станом на 09 січня 2015 року заборгованість за кредитним договором № 11364391000 від 01 липня 2008 року складає: по кредиту та процентах у розмірі 39 110,01 дол. США, що станом на 09 січня 2015 року за курсом НБУ, яким встановлено 15,749587 грн. за 1 дол. США, еквівалентно 615 966,51 грн. та пені у розмірі 14 866,35 грн., з яких 21 003,97 дол. США, що еквівалентно 330 803,85 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі 18 957,36 дол. США - прострочена заборгованість; 18 106,04 дол. США, що еквівалентно 285 162,65 грн. - заборгованість за процентами, у тому числі 17 661,38 дол. США - прострочена заборгованість; 7 734,31 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 09 січня 2014 року по 13 квітня 2014 року; 7 132,04 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентам за строк з 09 січня 2014 року по 13 квітня 2014 року. Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказану заборгованість за кредитним договором № 11364391000 від 01 липня 2008 року, а також судовий збір.
Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 були подані зустрічні позовні заяви про визнання договору поруки припиненим, обґрунтовані наступним. Так, позивач посилається як на підставу позовних вимог - на договір поруки № 214816 від 01 липня 2008 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась перед позивачем відповідати за невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 11364391000 від 01 липня 2008 року. ОСОБА_3 зазначений договір поруки є таким, що припинив свою дію. Зокрема, згідно з п. 3.1. вказаного договору даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі. ОСОБА_3 відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Відповідно до ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами, тобто термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Отже, відповідач зазначає, що з договору поруки вбачається відсутність встановленого строку, після якого порука припиняється, а умова договору про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України, тому, у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Тому відповідач ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитом до поручителя вимоги про повернення отриманих коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Так, відповідач ОСОБА_2 вказує, що фактично після 01 лютого 2010 року порушення грошового зобов'язання ОСОБА_1 носило тривалий систематичний характер та розмір порушеного грошового зобов'язання збільшувався. Отже, враховуючи наведене, порука припинилася за зазначеним договором поруки 01 серпня 2010 року, тобто через шість місяців. Між тим позов було пред'явлено до відповідача ОСОБА_2 лише 02 лютого 2015 року, тобто поза межами встановленого законодавством терміну пред'явлення вимоги. Виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_2 просить суд застосувати позовну давність за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364391000 від 01 липня 2008 року та визнати поруку припиненою за договором поруки № 214816 від 01 липня 2008 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № НОМЕР_1 від 01 липня 2008 року.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив провести судове засідання за його відсутністю.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ЦПК України у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
01 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364391000, відповідно до якого остання отримала від банку кредитні кошти (кредит) в сумі 24 140,81 дол. США, що еквівалентно 117 056,37 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору, та зобов'язалася сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором.
31 травня 2017 року ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області на підставі укладеного 21 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» договору факторингу № 27, клопотання ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено та залучено до участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке є правонаступником позивача ПАТ
«УкрСиббанк». Відповідно до зазначеного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» отримало право вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364391000, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 01 липня 2008 року.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зі статей 610, 611 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином, одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Так, згідно до п. 9.8 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364391000 від 01 липня 2008 року строк дії даного договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання договору сторонами) до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування. Кінцевий строк повернення кредиту, відповідно до п. 1.2.1 зазначеного договору, - 01 липня 2015 року. Крім цього, пунктом 1.2.2 цього договору передбачено, що позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 450,00 дол. США в день сплати ануїтетних платежів. Так, даним договором «ануїтетний платіж» визначено, як суму грошових коштів, що складається з строкових процентів і строкової суми основного боргу і підлягає сплаті на умовах і в строк, встановлений цим договором; «день сплати ануїтетного платежу» визначено як 01 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж. У разі, якщо термін повернення кредиту або день сплати ануїтетного платежу припадає на вихідний, святковий або неробочий день, терміном повернення кредиту та днем сплати ануїтетного платежу вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем. Пунктом 1.3.4 даного договору передбачено, що строк сплати кредиту та нарахованих процентів - 01 число кожного місяця, наступного за тим, за який було видано кредит.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, з пунктів 3.1.2, 3.4.4б зазначеного договору слідує, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту згідно вимог кредитного договору та сплати плати за кредит у разі порушення термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів та/або комісії позичальником.
Крім цього, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 29 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, а саме: до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Тобто погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з вимогами частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому, як зазначено в правовій позиції, викладеній в постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 27 січня 2016 року у праві № 6-990цс15, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Так, в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що згідно із умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати кредит відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити неустойку за порушення строків повернення кредиту. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів за його користування повинно бути здійснено позичальником щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Тобто у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості за кредитом за кредитним договором № 0011364391000 від 01 липня 2008 року станом на 09 січня 2015 року вбачається, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитом відбувся 26 березня 2010 року. З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом за кредитним договором № 0011364391000 від 01 липня 2008 року станом на 09 січня 2015 року вбачається, що останній платіж в рахунок погашення процентів за користування кредитом відбувся 21 грудня 2010 року.
Відповідно до п. 1.6 Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364391000 від 01 липня 2008 року, сторони погодили наступну черговість погашення заборгованості позичальника за договором: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) строкові комісії; 3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові проценти; 5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення).
Тобто при надходженні до кредитора коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, останній зараховує кошти на відповідний вид платежу у відповідності до черговості, передбаченої п. 1.6 зазначеного договору.
З довідок-розрахунків заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом за кредитним договором № 0011364391000 від 01 липня 2008 року вбачається, що наступний за черговістю платіж після 21 грудня 2010 року повинен бути здійснений 05 січня 2011
року. Отже, кредитору стало відомо про порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору з 06 січня 2011 року, тобто строк позовної давності щодо погашення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом сплинув 06 січня 2014 року.
Що стосується вимог позивача про стягнення пені за Договором про надання споживчого кредиту транспортного засобу № 11364391000 від 01 липня 2008 року, то суд виходить з наступного.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Так, стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.
Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що, оскільки позивач дізнався про порушення свого права з 06 січня 2011 року, а строк позовної давності до основної вимоги сплинув 06 січня 2014 року, то й строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів пені, початок перебігу якого почався з 06 січня 2011 року, також сплинув.
Натомість вимога за вихідним номером 30-11/18573 про усунення порушень кредитного договору № 11364391000 від 01 липня 2008 року, а саме погашення заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами за користування кредитом, яка утворилася станом на 03 листопада 2014 року, була направлена відповідачу ОСОБА_1 тільки 04 листопада 2014 року, тобто вже після спливу строків позовної давності.
Таким чином, вимога відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11364391000 від 01 липня 2008 року підлягає задоволенню, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача за первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не підлягають задоволенню, оскільки строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом сплинув 06 січня 2014 року, а строк позовної давності щодо стягнення пені - сплинув 06 січня 2012 року, натомість, з відмітки на конверті слідує, що позивач за первісним позовом звернувся до суду шляхом відправлення позовної заяви з додатками поштою лише 27 січня 2015 року.
Крім цього, 01 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 214816, відповідно до якого остання зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11364391000 від 01 липня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Відповідно до ч. 4 ст. 599 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.
Так, пунктом 3.1 вказаного договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, при вирішенні
спорів щодо припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Крім цього, в роз'ясненнях, викладених в п. 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, зазначено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Так, в правовій позиції, викладеній в постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 27 січня 2016 року у праві № 6-990цс15, зазначено наступне. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в договорі поруки № 214816 від 01 липня 2008 року, укладеному між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 не встановлений строк, після якого порука припиняється, а тому для визначення дати, після якої порука припиняється, необхідно керуватися вимогами ст. 559 ЦК України.
Відповідно до п. 2.2 у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги рекомендованим листом. Крім цього, з п. 5.3 цього договору слідує, що сторони притримуються загальних умов щодо строків позовної давності. Натомість вимога за вихідним номером 30-11/18572 про усунення порушень кредитного договору № 11364391000 від 01 липня 2008 року, а саме погашення заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами за користування кредитом, яка утворилася станом на 03 листопада 2014 року, була направлена відповідачу ОСОБА_2 тільки 04 листопада 2014 року.
Враховуючи те, що позивачу стало відомо про порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору з 06 січня 2011 року, строк звернення до поручителя - відповідача ОСОБА_2 сплинув через шість місяців з цієї дати, а саме: 06 липня 2011 року, тобто до 27 січня 2015 року, коли, як слідує з відмітки на конверті, позивач за первісним позовом звернувся до суду шляхом відправлення позовної заяви з додатками поштою.
Крім цього відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-69цс11, помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.
Отже, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 щодо визнання поруки припиненою в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 74, 77, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218, ч. 2 ст. 224 ЦПК України, ст. ст. 252-255, 261, 267, 525-527, 530, 559, 610, 611, 631, 1050, 1054 ЦК України, суд -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати поруку припиненою за договором поруки № 214816 від 01 липня 2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, п/р № 26507484476202 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, розташованого за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, офіс 32, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: 02002, АДРЕСА_1, судовий збір у сумі 640 гривень.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_3