Єдиний унікальний номер 235/7487/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1330/2017
Єдиний унікальний номер 235/7487/16-ц
Номер провадження 22-ц/775/1330/2017
Головуючий у 1 інстанції - Величко О.В. Доповідач - Біляєва О.М.
Категорія 7
25 липня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Біляєвої О.М.,
суддів Мальованого Ю.М., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, Управління Держгеокадастру у Покровському районі, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та свідоцтва про права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Покровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, Управління Держгеокадастру у Красноармійському районі, ОСОБА_3, про визнання особи добросовісним набувачем, визнання договору дійсним,
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2017 року у задоволенні обох позовів відмовлено.
ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням в частині відмови у задоволенні пред'явленого нею позову, звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в оскарженій частині і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що суд не дав належної правової оцінки доказам щодо користування позивачем земельною ділянкою площею 0,1743 га. Суд не урахував недоведеність узгодження з ОСОБА_1 меж земельної ділянки і дійшов помилкового висновку про те, що її права як землекористувача не порушені та що саме на неї покладається обов'язок щодо доведення неправомірності оскарженого рішення. Також не погоджується з висновком суду, що погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами передбачено лише статтею 198 ЗК України. Поза увагою суду залишилась та обставина, що міська рада, надаючи ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, частина якої раніше знаходилась у користуванні позивача, не вирішила питання щодо припинення права останньої на користування цією часткою земельної ділянки. Крім того, ненадання копії документації із землеустрою територіальним підрозділом Держгеокадастру підтверджує наявність порушень земельного законодавства під час надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2
У судовому засіданні ОСОБА_4 просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.
Інші особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились. ОСОБА_1, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Донецькій області подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (ас. 2, 6 т. 2).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з недоведеності факту порушення земельних прав ОСОБА_1 та безпідставності вимог ОСОБА_4
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 сторонами не оскаржується, у зв'язку з цим його законність й обґрунтованість апеляційний суд не перевіряє.
Перевіривши законність й обґрунтованість рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд зробив наступний висновок.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, згідно зі статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Суд першої інстанції установив, що 15 вересня 2009 року за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстровано по ? частці у праві власності в порядку спадкування після смерті 09 січня 2009 року ОСОБА_5 на житловий будинок № 42 по вулиці Київська у м. Красноармійськ (після перейменування м. Покровськ) Донецької області на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2009 року (ас. 9, 10, 11).
У наступному рішенням цього ж суду від 22 квітня 2010 року вказаний житловий будинок розподілений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в натурі.
Суд вирішив виділити у власність ОСОБА_3 в натурі частину житлового будинку літ. А-1 загальною площею 22,2 кв. м, у тому числі приміщення 1-2 площею 14,4 кв. м, приміщення 1-3 площею 7,8 кв. м, інвентаризаційною вартістю 8573 грн; частину веранди літ. а-1 загальною площею 6,3 кв. м (приміщення 1-Ш площею 6,3 кв. м) інвентаризаційною вартістю 263 грн; погріб літ. пг інвентаризаційною вартістю 607 грн; гараж літ. В-1 інвентаризаційною вартістю 1795 грн; частину спільної сумісної власності інвентаризаційною вартістю 1733 грн. Усього будівель і споруд на суму 13971 грн, що складає 44/100 ідеальних долів усього домоволодіння.
ОСОБА_1 виділити у власність в натурі частину житлового будинку літ. А-1 загальною площею19,3 кв. м, у тому числі приміщення 1-1 площею 10,8 кв. м, приміщення 1-4 площею 8,5 кв. м, інвентаризаційною вартістю 7453 грн; частини веранди літ. а-1 загальною площею 7,7 кв. м (приміщення 1-1 площею 4,6 кв. м, приміщення 1-П площею 3,1 кв. м) інвентаризаційною вартістю 1543 грн; літню кухню-сарай літ. Б-1 інвентаризаційною вартістю 7033 грн; ганок літ. а інвентаризаційною вартістю 109 грн; частину спільної сумісної власності інвентаризаційною вартістю 1733 грн. Усього будівель і споруд на суму 17871 грн., що складає 56/100 ідеальних долів усього домоволодіння.
У спільній сумісній власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1 залишені будівлі і споруди вартістю 3466 грн, у тому числі огорожа № 2 вартістю 862 грн, вимощення І вартістю 2353 грн; ворота 251 грн (ас. 12-13).
Тобто, судовими рішеннями, що набрали законної сили, не визначено розмір земельної ділянки, на якій розміщені житловий будинок, будівлі та споруди, щодо яких виникло право власності, зокрема, у позивача.
Доводи скарги, що суд не дав належної оцінки доказам користування земельною ділянкою площею 0,1743 га (повідомленню Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області та квитанціям за 2010, 2014 роки про сплату земельного податку з фізичних осіб; технічному паспорту на житловий будинок тощо), колегія суддів відхиляє. Зазначені докази не є правовстановлюючим документом на підтвердження права власності або права користування земельною ділянкою. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо набуття права власності або права користування земельною ділянкою попереднім власником житлового будинку, у тому числі у зазначеному ОСОБА_1 розмірі.
Відтак судом правильно установлено і це не спростовується доводами апеляційної скарги, що порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку не узгоджений.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, передбачений ст. 118 ЗК України, який включає в себе наступні стадії: подання заяви зацікавленою особою у приватизації земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; розгляд клопотання відповідним органом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин; прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки та передача її у власність.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).
Матеріалами справи також підтверджується, що рішенням Красноармійської міської ради від 25 лютого 2015 року № 6/45-51 затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вулиці Київська (в районі будинку № 42-а) в м. Красноармійську. Передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер: 1413200000:16:098:0579) площею 0,0578 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вулиці Київська (в районі будинку № 42-а) в м. Красноармійську із земель жилої і громадської забудови комунальної власності (ас. 28).
У наступному ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку (ас. 176).
Не установивши невідповідність положень проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правові підстави набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку матеріалами справи не спростовані, належних та допустимих доказів того, що оспорюваним рішенням Красноармійської міської ради порушені права позивача, останнім не надано.
Суд правильно зазначив, що ОСОБА_1 на порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України не довела, що ОСОБА_2 приватизовано частину земельної ділянки, яка перебувала в користуванні позивача і зазначені вище порушення законодавства призвели до негативних наслідків для позивача.
При цьому суд правомірно виходив з того, що саме на позивача у даному спорі покладається обов'язок доведення позовних вимог щодо порушеного права.
Доводи скарги про те, що міська рада, надаючи ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, частина якої раніше знаходилась у користуванні позивача, не вирішила питання щодо припинення права останньої на користування цією часткою земельної ділянки, є безпідставними, оскільки судом не встановлено факт передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, частина якої раніше знаходилась у користуванні позивача, і ці обставини не підтверджується матеріалами справи.
Ненадання копії документації із землеустрою територіальним підрозділом Держгеокадастру саме по собі не підтверджує наявність порушень земельного законодавства під час надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2
Отже, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив правильне рішення.
Апеляційний суд, згідно зі статтею 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 особами, які беруть участь у справі, не оскаржено, у зв'язку з цим його законність і обґрунтованість колегія суддів не перевіряла.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 червня 2017року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М.Біляєва
Судді Ю.М.Мальований
ОСОБА_7