Справа №242/1685/17
Провадження №2/242/891/17
24 липня 2017 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Пирогової Л.В., при секретарі Клименко А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення занадто отриманих коштів щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг,-
Позивач 27.04.2017 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення занадто отриманих коштів щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В обґрунтування позову зазначив, що за зверненням ОСОБА_2 від 13.01.2015 року була призначена грошова допомога на період з 13.01.2015 р. по 12.07.2015 р. у розмірі 884,00 грн. на місяць, з 13.07.2015 року по 12.01.2016 року у розмірі 884,00 грн. на місяць. В ході перевірки позивачем встановлено, що ОСОБА_2 має у володінні власність на підконтрольній Україні території у м.Українськ, вул. Енгельса, 48/2. З урахуванням до п. 6 Порядку, Рішенням начальника УСЗН від 22.09.2016 року було вирішено утримати з ОСОБА_2 занадто отримані кошти грошової допомоги за період з 13.01.2015 р. по 12.07.2015 р., з 13.07.2015 року по 12.01.2016 року в розмірі 100%. Загальна сума нарахованої допомоги за вказаний період склала 10608 грн. 00 коп. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь УСЗН Селидівської міської ради переплачену суму щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 13.01.2015 р. по 12.07.2015 р., з 13.07.2015 року по 12.01.2016 року у сумі 10608 грн. 00 коп..
Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача.
Дослідивши надані суду докази, судом встановлено, що ОСОБА_2 з 13.01.2015 року знаходиться на обліку в УСЗН Селидівської міської ради як отримувач щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Рішенням начальника УСЗН Селидівської міської ради від 16.01.2015 р. ОСОБА_2. призначена допомога переміщеним особам на проживання з 13.01.2015 р. по 12.07.2015 року у розмірі 884,00 грн. на місяць.
В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_2 Рішенням начальника УСЗН Селидівської міської ради про призначення допомоги переміщенням особам на проживання від 13.08.2015 р., ОСОБА_2 призначалась допомога переміщеним особам на проживання.
Згідно довідки № 16893 від 28.10.2016 р., ОСОБА_2 за період 13.01.2015 р. по 12.01.2016 р. нараховано щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 10608,00 грн..
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що даний позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Порядок надання та механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, якою затверджено «Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Відповідно до п. 2 Порядку (в редакцій станом на час виникнення спірних правовідносин), грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців..
Пунктом 5 Порядку, (в редакцій станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім'ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються.
У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги, зокрема наявність у будь-кого з членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Згідно п. 3 Порядку, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.
Підпунктом 2 п. 6 Порядку (в редакцій станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, зокрема коли: будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Так, як вбачається із копії заяви ОСОБА_2 про призначення щомісячної адресної допомоги особі, що переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, від 13.01.2015 року, відповідач повідомив про відсутність у неї та членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Також, в подальшому відповідач повідомляв про відсутність змін, що впливають на призначення та розмір грошової допомоги.
Згідно п. 10 Порядку уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
Управлінням в ході проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири, що розташована за адресою: м. Українськ, вул. Енгельса, 48/2, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 21.09.2016 року.
Рішенням начальника УСЗН від 22.09.2016 року було вирішено утримати з ОСОБА_2 занадто отримані кошти грошової допомоги за період з 13.01.2015 р. по 12.01.2016 р. в розмірі 100%.
Представник позивача в обґрунтування позову посилався на те, що відповідачем подано недостовірні відомості щодо наявності у праві власності майна, що розташоване у населеному пункті м. Українськ, який не відноситься до населених пункту на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а тому є підстави застосування Пункту 11, згідно якого суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу.
У правовідносинах, що виникли між сторонами, вбачається спір про стягнення з фізичної особи надміру виплачених коштів, а саме щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що фактично є спором щодо повернення безпідставно набутого майна.
Статтею 1212 ЦК України визначено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Зокрема зазначеною статтею передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Також, статтею 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров,я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісної з боку набувача, інше майно, якщо не встановлено законом.
В даному випадку, позивачем виплата щомісячної адресної допомоги проведено добровільно, разом з тим, із наданих позивачем доказів не вбачається недобросовісність з боку набувача, що виразилося у наданні недостовірної інформації про наявність у праві власності майна, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Даний висновок суду ґрунтується на наступному.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Суд зазначає, що м. Українськ відповідно до Розпорядження КМУ від 05.12.2015 року № 1275-р відноситься до населеного пункту, де здійснювалася антитерористична операція.
На час виникнення спірних правовідносин Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, не містив будь-яких посилань на Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085, на які посилався представник позивача.
Так, 08.04.2015 року, до зазначено Порядку було внесені зміни. У назві та тексті зазначеного Порядку слова “територія України та райони проведення антитерористичної операції” в усіх відмінках замінено словами “територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення” у відповідному відмінку згідно з Постановою КМУ № 257 від 08.04.2015.
Також, 04.07.2017 року, до зазначеного Порядку знов внесені зміни, зокрема до п. 6 Порядку, стосовно того, у яких випадках грошова допомога не призначається, зокрема зазначається, що грошова допомога не призначається у разі будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилались на те, що вона при оформленні документів повідомила, що має квартиру у м.Україниськ, але даний населений пункт знаходиться на території де здійснювалася антитерористична операція. Крім того, вона посилалась на те, що працівники УСЗН після отримання даної інформації не повідомили її про те, що на неї не розповсюджується норми Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505.
Таким чином, суд дійшов висновку, що орган виконавчої влади, до повноважень якого входить зокрема регулювання питань пов'язаних із порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на час звернення ОСОБА_2 із заявою про отримання щомісячної адресної допомоги, не зазначив застосування даного порядку відносно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, та переліку населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція, тобто не визначено, який Перелік підлягає застосуванню.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що має місце недобросовісність з боку відповідача з приводу надання недостовірної інформації щодо наявності у праві власності майна, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд вважає необхідним судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 3,10, 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення занадто отриманих коштів щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 26.07.2017 року.
Суддя Л.В.Пирогова