Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/4819/17 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.
Категорія 81 Доповідач Павицька Т. М.
25 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
секретаря Ковальської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби м.Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 29 червня 2017 року,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Корольовського ВДВС м.Житомира Головного ТУЮ у Житомирській області, в якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця Корольовського ВДВС м. Житомира Головного ТУЮ у Житомирській області щодо визначення вартості та оцінки майна у виконавчому провадженні №51985052 боржника, ОСОБА_1, а саме будинку №10-в по провулку 4-му Першотравневому у м.Житомирі, та як наслідок - визнати протиправним визначену вартість майна згідно звіту про оцінку майна №13042017 від 16.05.2017 року; зупинити передачу на реалізацію майна, а саме будинку №10-в по провулку 4-му Першотравневому у м.Житомирі.
22 червня 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано клопотання про зупинення реалізації майна, а саме будинку №10-в по провулку 4-му Першотравневому у м.Житомирі. В обґрунтування якого вказувала, що державним виконавцем направлено до ЖФ ДП «СЕТАМ» заявку та пакет документів для передачі на реалізацію арештованого майна, а саме житлового будинку №10-в по провулку 4-му Першотравневому у м.Житомирі, оцінка якого оскаржується в порядку ст.383 ЦПК України.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 29 червня 2017 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Зупинено реалізацію майна, а саме будинку №10-в по провулку 4-му Першотравневому у м.Житомирі до набуття законної сили судовим рішенням за результатом розгляду скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, заінтересовані особи: головний державний виконавець Корольовського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_4, стягувач ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та визнання звіту протиправним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про зупинення реалізації арештованого майна, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В провадженні Корольовського відділу ДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Корольовським районним судом м.Житомира 07.12.2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 052 000 грн.
21 грудня 2016 року постановою державного виконавця накладено арешт на на майно боржника, а саме на житловий будинок по пров. 4-му Першотравневий, 10-в у м. Житомирі.
Постановою державного виконавця від 10.04.2017 року призначено ПП «Сектор-Інформ» суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого провадження.
Оцінювачем ПП «Сектор-Інформ» 16 травня 2017 року було надано висновок про вартість об'єкта оцінки, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки становить 1 841 180 грн.
ОСОБА_1, звертаючись до суду із вказаною скаргою, просила визнати дії державного виконавця Мороз Д.Г. неправомірними щодо визначення вартості та оцінки майна у виконавчому провадженні №51985052, а саме будинку №10-в по пров. 4-му Першотравневому у м. Житомирі.
Згідно вимог ст. 151 ЦПК Українисуд за заявою осіб, що приймають участь у розгляді справи, може прийняти мірі по забезпеченню позову, якщо не прийняття мір по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.
Згідно з п. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
В порядку ст. 152 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому. Зокрема, не допускається забезпечення позову шляхом заборони органам управління юридичних осіб приймати рішення, виконувати статутні функції, здійснювати господарську діяльність.
Таким чином, задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, суд обгрунтовано виходячи із того, що розгляд скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця з приводу оскарження проведеної оцінки майна безпосередньо впливає на питання реалізації належного їй майна, а тому зупинив процедуру реалізації майна, а саме будинку №10-в по пров. 4-му Першотравневому у м. Житомирі.
Твердження ОСОБА_2 про те, що на стадії розгляду скарги на дії державного виконавця процесуальне (та будь-яке інше) законодавство не передбачає право суду зупинити реалізацію арештованого майна є безпідставним.
Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.1 ст.152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст.53 Закону України від 23.12.1993 р. №3792 -ХІІ (3792-12) в редакції Закону від 11.07. 2001 р. №2627-ІІІ ( 2627-14), з наступними змінами «Про авторське право і суміжні права».
Згідно п.2 розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є: рішення суду щодо зупинення реалізації арештованого майна.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Виходячи з аналізу зазначених норм права та викладених роз'яснень, зупинення реалізації арештованого майна є одним із спеціальних заходів забезпечення позову.
Суд може вжити заходи забезпечення скарги, а не тільки позову, оскільки виконання рішення суду є стадією цивільного процесу.
Безпідставним є посилання ОСОБА_2 на те, що він не був своєчасно повідомлений про розгляд заяви про забезпечення скарги, оскільки відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, підставами для відхилення скарги на ухвалу суду першої інстанції і залишення ухвали без змін є постановлення судом першої інстанції ухвали з додержанням вимог закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що ухвала суду відповідає вимогам закону, обставинам справи і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 209, 303,304, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 29 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді