Апеляційний суд Житомирської області
Справа №289/1845/14-ц Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І. М.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Микитюк О.Ю., Коломієць О.С.,
з участю секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Вишнева міська державна нотаріальна контора Київської області та Забілоцька сільська рада Радомишльського району Житомирської області, про визнання договорів дарування удаваними та недійсними договорів купівлі-продажу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 березня 2017 року,
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2. Із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати удаваними договори дарування від 23 вересня 2009 року та недійсними договори купівлі-продажу майнових паїв членів КСП, укладених між ОСОБА_3 та членами КСП: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.209). Свої вимоги обґрунтовував тим, що вищезазначені договори дарування вчинені з метою приховування договорів купівлі-продажу, за якими ОСОБА_3 скупив частки у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Працівник», на які 24 лютого 2009 року рішенням загальних зборів громадян-співвласників майна в рахунок майнових сертифікатів були виділені будівлі сіносховища та критого току. Укладення саме договорів дарування, а не купівлі-продажу, було необхідно, щоб обійти переважне право інших учасників спільної часткової власності у майні КСП на купівлю часток, що продавалися. Після смерті ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на ? частку в праві спільної сумісної власності на майно подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку в нежитлових будівлях сіносховища та критого току, що розташовані на території Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області по майновому комплексу №1, отримала ОСОБА_2 Разом із цим, подароване майно не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а є особистою власністю спадкодавця, тому свідоцтва на 1/2 частку в майні подружжя є незаконними.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 березня 2017 року визнано удаваними правочинами договори дарування майнових паїв членів КСП «Працівник» с.Забілоччя Радомишльського району Житомирської області, які посвідчені 23 вересня 2009 року в нотаріальному порядку, що укладені між: ОСОБА_3 та ОСОБА_4; ОСОБА_3 та ОСОБА_6; ОСОБА_3 та ОСОБА_5; ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (спадкоємець ОСОБА_8). Визнано недійсними договори купівлі - продажу майнових паїв членів КСП, які укладені між тими ж вищевказаними особами. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначає, що вимоги позивача, який в судовому порядку намагається визнати договори дарування удаваними, а договоріи купівлі-продажу - недійсними, спрямовані на приведення до стану, що існував до укладення оспорюваних правочинів, що виключить наявність приміщень сіносховища та критого току в складі спадщини, яка відкрилася після смерті батька позивача. За таких обставин позивач не має права оспорювати правочини, бо він не був стороною договорів та у разі задоволення уточнених позовних вимог нівелюється можливість для нього реалізації його права на оформлення спадщини на відповідні об'єкти нежитлового нерухомого майна, а відтак його права, як спадкоємця, не зачіпаються. Окрім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції вона заявляла про застосування позовної давності, але суд на це уваги не звернув.
Апеляційний суд відкладав розгляд справи у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 у судове засідання, що призначалося на 14 червня 2017 року, через перебування останнього з 13 по 16 червня 2017 року у відрядженні, оскільки визнав неявку з поважних причин (а.с.266-267). Про час та місце наступного судового засідання позивач повідомлений належним чином. Судову повістку з викликом на 19 липня 2017 року отримала 03 липня 2017 року мати ОСОБА_1, що відповідно до приписів ч.4 ст.74, ч.3 ст.76 ЦПК України вважається своєчасним належним повідомленням. Проте позивач повторно не з'явився до суду апеляційної інстанції, при цьому не забезпечив участі жодного із своїх представників, чинність довіреностей яких не спростована (а.с.9,46). Участь у суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, а повторна поспіль неявка належним чином повідомленого ОСОБА_1 у дане судове засідання незалежно від причин не перешкоджає розглядові справи, враховуючи необхідність дотримуватися розумних строків її розгляду (ч.2 ст.305 ЦПК України).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із копії матеріалів спадкової справи №87/2012 вбачається та судом установлено, що 27 квітня 2012 року помер ОСОБА_3 (а.с.34).
Після його смерті до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області із заявами про прийняття спадщини звернулися: 16 травня 2012 року дружина померлого - ОСОБА_2 (шлюб із якою зареєстрований 21 грудня 2007 року) та 07 липня 2012 року син померлого - ОСОБА_1. Обидва є спадкоємцями першої черги за законом згідно з частиною 1 ст.1261 ЦК України.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Свідоцтвами про право власності від 29 жовтня 2009 року, виданими виконкомом Забілоцької сільської ради на підставі рішень від 15 жовтня 2009 року №№76,78, посвідчено належність на праві приватної власності ОСОБА_3 будівель критого току площею 1892,70 кв.м та сіносховища площею 1082,70 кв.м, які розташовані на території Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області по майновому комплексу №1. Право власності на нерухоме майно зареєстровано КП «Житомирське обласне міжміське БТІ» 18 листопада 2009 року, реєстраційні номери 28885181, 28885428.
Наразі у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували право власності ОСОБА_3 на ці об'єкти, а відтак їх входження до складу спадкового майна.
ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 серпня 2014 року на ? частки у будівлях критого току та сіносховища.
Разом із тим, свідоцтвами про право власності від 21 серпня 2014 року державний нотаріус Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області посвідчила належність ОСОБА_2 на праві власності половини (1/2 частки) в будівлях критого току та сіносховища, оскільки прийняла до уваги, що ці об'єкти нерухомого майна набуті спадкодавцем та його дружиною - відповідачем ОСОБА_2 за час шлюбу, але при цьому не зважила на те, на підставі яких правочинів набута нерухомість.
Проте презюмується, що майно набуте чоловіком за час шлюбу на підставі договору дарування є його особистою приватною власністю, а відтак до складу спадщини мала б увійти не половина, а вцілому спірне нерухоме майно, яке двоє спадкоємців за законом першої черги мали б успадкувати по ? частки, тобто по половині.
Натомість наявність свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя та про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області, надала можливість ОСОБА_2 21 серпня 2014 року зареєструвати за собою право власності загалом на ? частини у приміщеннях критого току та сіносховища, що зачіпає спадкові права ОСОБА_1 та обґрунтовує звернення його до суду з позовом до відповідача про визнання вищевказаних свідоцтв недійсними, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або спорювання саме її прав, свобод чи інтересів (а.с.4).
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснила, що позивач та його представники неодноразово змінювали предмет або підстави позову. Так, у заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив визнати договори дарування недійсними, посилаючись на те, що батько хотів купити за готівку будівлі сіносховища та критого току, але оскільки він не був співвласником будь-якої частки майна КСП, а отримати відмову від усіх інших співвласників майна КСП не доводилося можливим, то уклав із ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 удавані правочини дарування, що приховували договори купівлі-продажу, які насправді й мали відбутися. Продавці реально передали своє майно покупцю, який коштів за вказане майно нікому з продавців не сплатив (а.с.64-66). Остаточно суд першої інстанції прийняв до розгляду вимоги позивача, заявлені його представником, про визнання договорів дарування удаваними, а договорів купівлі-продажу - недійсними (а.с.209). Заява про уточнення позовних вимог у порушення положень цивільно-процесуального законодавства не містить жодних обґрунтувань (а.с.209).
Так, із копії договору дарування від 23 вересня 2009 року вбачається, що ОСОБА_6 передав у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність належне дарувальнику на праві приватної власності право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Працівник» с. Забілоччя Радомишльського району Житомирської області (а.с.206).
Із копії договору дарування від 23 вересня 2009 року вбачається, що ОСОБА_7 передав у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність належне дарувальнику на праві приватної власності право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Працівник» с. Забілоччя Радомишльського району Житомирської області (а.с.205).
Відповідно до копії договору дарування від 23 вересня 2009 року вбачається, що ОСОБА_5 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність належне дарувальнику на праві приватної власності право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Працівник» с. Забілоччя Радомишльського району Житомирської області (а.с.207).
Згідно з копією договору дарування 23 вересня 2009 року ОСОБА_4 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність належне дарувальнику на праві приватної власності право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Працівник» с. Забілоччя Радомишльського району Житомирської області (а.с.208).
Всі договори посвідчені нотаріально та за життя спадкодавця сторонами у судовому порядку не оспорювалися. Звертаючись до суду за захистом позивач не зазначив як існування правочинів порушує його права, а до апеляційної інстанції він так і не з'явився, хоча судове засідання відкладалося саме за його ініціативою.
За удаваним правочином (ст.235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
Суд першої інстанції визнав договори дарування удаваними на підставі показань свідків, оскільки прийшов до висновку, що вони були укладені з метою приховання договорів купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю частки, що продавалася.
Позивач також не вказав з яких саме підстав слід визнати договори купівлі-продажу недійсними.
Проте, визнавши договори купівлі-продажу недійсними, суд навіть не навів доводів, з яких саме підстав він визнає їх недійсними, хоча закон прямо не передбачає недійсності удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.
За таких обставин, розглянувши справу, суд першої інстанції в порушення вимог ст.10 ЦПК України, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, зокрема не визначився з позовними вимогами та їх підставами, характером спірних правовідносин, не встановив чи були порушені права особи, що звернулася за захистом до суду, а також не визначився з колом сторін, оскільки не залучив до участі в порядку ст.33 ЦПК України в якості співвідповідачів сторони договорів дарування (дарувальників): ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та спадкоємця ОСОБА_7 - ОСОБА_8, оскільки прийняте рішення безпосередньо стосується їх прав та обов'язків як сторін договорів дарування, які укладали договори із ОСОБА_3 на відчуження йому часток у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Працівник», на які 24 лютого 2009 року рішенням загальних зборів громадян-співвласників майна в рахунок майнових сертифікатів були виділені будівлі сіносховища та критого току, чим порушив право останніх на справедливий судовий розгляд.
При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, оскарженим рішенням вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не приймали участь у справі, апеляційний суд позбавлений можливості усунути такі процесуальні порушення суду першої інстанції, а тому його рішення підлягає до скасування з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову з вищевказаних підстав відповідно до ст.309 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо незастосування позовної давності є передчасними.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати, понесені на оплату судового збору за апеляційною скаргою, покладаються на позивача, оскільки рішення ухвалюється не на користь останнього (а.с.224,236).
Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування удаваними та недійсними договорів купівлі-продажу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 143 грн. 68 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча
Судді: