Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/728/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.
19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового
засідання ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Садівницького товариства «Зарево» про визнання незаконним та скасування рішення правління та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 травня 2017 року,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із названим позовом, в обґрунтування якого вказала, що 11.09.2014 року вона подала письмову заяву до Садівницького товариства «Зарево» про виділення їй земельної ділянки для садівництва та прийняття у члени цього товариства. В ході розгляду вказаної заяви правлінням СТ «Зарево» їй, через представника ОСОБА_4, було запропоновано на вибір три земельні ділянки - №№481,482,455 та надано час для узгодження. Серед запропонованих земельних ділянок вона обрала ділянку під №482, про що направила лист відповідачу та просила повідомити її представнику рахунок на оплату вступного та цільового внесків та подала ще одну заяву про прийняття її в члени Товариства, в якій письмово зобов'язалася дотримуватися вимог Статуту товариства та вносити передбачені Статутом внески. Проте рішенням зборів правління СТ «Зарево» від 23.02.2016 їй було відмовлено у задоволенні її заяви від 11.09.2014 у зв'язку з тим, що її вік, сімейний стан, навчання в іншому місці на денній формі навчання дають підстави вважати, що вона не буде мати реальної можливості виконувати вимоги Садівницького товариства, а всі інші вищезазначені обставини свідчать про те, що вона не має наміру займатися садівництвом на окремо виділеній земельній ділянці в СТ «Зарево». У зв'язку із наведеним, просила визнати протиправним та скасувати рішення правління СТ «Зарево» в частині відмови у виділенні їй земельної ділянки для садівництва та в прийнятті до членів цього товариства, оформлене п.1 протоколу № 1 від 23.02.2016 року засідання правління СТ «Зарево»; зобов'язати відповідача розглянути заяву від 11.09.2014 щодо прийому її в члени товариства та виділення земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства України та Статуту товариства.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зокрема зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач не сплатила членських внесків за вступ до СТ «Зарево», проте підстави для відмови в задоволенні її заяви ґрунтувались на інших обставинах, вказаних у протоколі правління від 23.02.2016. Однак суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та ухвалив незаконне рішення.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правлінню Садівницького товариства «Зарево» до прийняття спірного рішення позивачем не було надано документів, які б свідчили про сплату вступного внеску, окрім того суд не наділений повноваженнями втручатись у діяльність товариства, якщо така діяльність не суперечить вимогам діючого законодавства та не порушує права та інтереси особи або осіб.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Садівницьке товариство «Зарево» (СТ «Зарево») за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом (а. с. 12).
Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (ст. 2 Закону України "Про кооперацію").
Статтею 3 Закону України "Про кооперацію" метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
У відповідності до ст. 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про кооперацію» правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є статут кооперативу.
Садівницьке товариство «Зарево» керується в своїй діяльності Статутом, який на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів діяв в редакції від 29 березня 2008 року (а. с. 7-11).
Згідно п. 3.1. Статуту членами товариства можуть бути громадяни України, які внесли вступний та пайовий внески, додержуються вимог Статуту і користуються правом ухваленого голосу.
Пунктом 3.2 Статуту передбачено, що членами товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у його діяльності.
Відповідно до п.5.1. Статуту вступ членів та асоційованих членів до товариства здійснюється на підставі письмової заяви.
Заява із проханням про прийом до членів товариства подається на розгляд правління товариства та повинна містити зобов»язання дотримуватися вимог Статуту товариства, у тому числі вносити передбачені статутом внески (пп.5.1.1.)
Особа, яка подала заяву про вступ до товариства, вносить вступний та цільовий внески (для членів товариства) і пайовий внесок (для асоційованих членів) у порядку та розмірах визначених статутом (пп.5.1.2.)
Згідно з п.5.2. Статуту мотивоване рішення про відмову в прийомі до членів товариства повідомляється заявникові в письмовій формі.
Пунктом 7.2.1. Статуту передбачено, що вступні внески направляються в неподільний фонд товариства та поверненню не підлягають. Вступний внесок вноситься готівкою в касу товариства одночасно з подачею до правління заяви про прийом до членів товариства.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до голови правління СТ «Зарево» ОСОБА_5 із заявою про виділення їй, у разі з'явлення можливості, земельної ділянки для садівництва та разом із цим прийняти її у члени товариства (а.с.15).
Із протоколу №1 засідання правління СТ «Зарево» від 09.02.2015 вбачається, що другим питанням розглядалась заява ОСОБА_2 від 11 вересня 2014 року та надано було представнику останньої ОСОБА_4 для огляду карту для узгодження номеру ділянки - 481,482,455 та відкладено розгляд питання до 20.02.2015 року для надання письмової згоди або відмови ОСОБА_2 від запропонованих ділянок (а.с.21-22).
Листом від 18.02.2015, направленим голові правління ОСОБА_5, ОСОБА_2 повідомила про те, що серед запропонованих земельних ділянок вона обрала земельну ділянку під №482, подальші питання, пов'язані з виділенням їй земельної ділянки та вступом до товариства просила вирішити без її участі, рахунок про оплату вступного та цільового внеску просила повідомити уповноваженому представнику (а.с.16).
20.02.2015 ОСОБА_2 також подала голові правління заяву, в якій просила прийняти її в члени Садівницького товариства «Зарево» із зазначенням, що вона зобов'язується дотримуватися вимог Статут товариства та вносити передбачені статутом внески (а.с.17).
Отримання зазначеного листа і заяви не заперечується відповідачем, що підтверджується його письмовими поясненнями та долучення цих документів до матеріалів справи уже з його (відповідача) боку (а.с.68-72,75,107).
Оскільки відповіді стосовно прийому її до членів товариства та виділення земельної ділянки ОСОБА_2 не отримала, то 04.04.2015 вона знову звернулась до голови правління СТ «Зарево» з листом , в якому вказала, що нею були виконані умови правління, встановлені на засіданні 09.02.2015 та просила повідомити про результати розгляду її заяви, надіславши на її адресу копію рішення правління про виділення земельної ділянки, а також надати її представнику ОСОБА_6 рахунок на оплату вступного та цільового внесків (а.с.106).
Враховуючи те, що на вказану вище заяву Товариство не відреагувало, 30.05.2015 ОСОБА_2 знову звернулась до нього з заявою, в якій повідомила про неотримання відповіді на попередні заяви та вказала, що свої права буде змушена захищати у законний спосіб (а.с.105).
Заперечуючи проти позову, СТ «Зарево» вказує, що лист від ОСОБА_2 від 18.02.2015 та заява від 20.02.2015 надійшли на адресу правління уже після призначеної дати засідання правління - 20.02.2015, а тому правління не могло прийняти рішення по суті її заяви від 11.09.2014. Окрім того була відсутня копія паспорта ОСОБА_2 та її ідентифікаційного номера, які, як зазначає відповідач, були надані ОСОБА_2 лише 23.02.2016, яка особисто прибула на засідання правління у супроводі свого представника і надала відповідні документи (а.с.120,129).
Доказів про те, що 20 лютого 2015 року засідання правління СТ «Зарево» взагалі проводилось матеріали справи не містять. Відсутні також докази, що відповідач направляв позивачу будь-які листи, повідомлення з приводу неможливості прийняття рішення за її заявою з підстав відсутності даних про дату її народження чи сплати вступних внесків.
З огляду на наведене доводи відповідача з посиланням на відсутність даних про дату народження та громадянство ОСОБА_2, як на підставу у відмові в розгляді її заяви від 11.09.2014, є безпідставними. До того ж представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 в адресованій голові СТ «Зарево» заяві від 09.02.2015 вказав дату народження своєї довірительки - 05.07.1995 року (а.с.123).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що не вбачає порушень закону під час ухвалення правлінням оскаржуваного рішення, оскільки правлінню до прийняття спірного рішення не було надано документів , які б свідчили б про сплату вступного внеску.
Однак, суд не звернув увагу на ту обставину, що позивач неодноразово зверталась до голови правління із заявами вказати рахунок на оплату вступного та цільового внесків, і це підтверджено матеріалами справи, проте її прохання залишились без задоволення.
Довідка відповідача від 17.05.2017 про те, що СТ «Зарево» не має розрахункових чи інших рахунків у жодній банківській установі і усі платежі приймаються безпосередньо у касу садівницького товариства його бухгалтером (а.с.148) не є доказом у вирішенні спору в контексті ст.ст.58,59 ЦПК України, оскільки про такий механізм сплати внесків відповідач повинен був повідомити позивача, а не залишати її заяви без реагування.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції порушив передбачений наведеною нормою принцип диспозитивності цивільного судочинства та не дослідив обставин, які стали підставою для відмови позивачу у виділенні земельної ділянки для садівництва та вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення правління СТ «Зарево» від 23.02.2016.
Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 оскаржує саме зазначене рішення правління.
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням правління Садівницького товариства «Зарево» від 23 лютого 2016 року, оформленого протоколом №1, у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 11.09.2014 про виділення земельної ділянки та прийняття в члени товариства відмовлено (а.с.26зв.).
27.02.2017 за підписом голови правління СТ «Зарево» на адресу ОСОБА_7 було направлено лист, в якому повідомлялось про те, що рішенням правління від 23.02.2016 відмовлено у задоволенні її заяви від 11.09.2014 про виділення земельної ділянки та прийняття в члени товариства. Підставами такого рішення визнано ті обставини, що ураховуючи її вік, сімейний стан, навчання у навчальному закладі на денній формі в іншому місті (м. Київ) вона не буде мати реальної можливості виконувати обов'язкові для всіх членів товариства вимоги Статуту СТ «Зарево» (зокрема, ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати родючість землі, освоювати і використовувати власну земельну ділянку, дотримуватися санітарних і протипожежних правил, утримувати у порядку проходи, проїзди, кювети, тощо, приймати участь у всіх заходах, які організує товариство, у т.ч. по благоустрою території, спорудженню і ремонту комунікацій, доріг і інших об'єктів загального користування, проведенню комплексних робіт з боротьби зі шкідниками і хворобами плодово-ягідних і овочевих культур, охороні земель, водних джерел, рослинного і тваринного світу), а інші обставини свідчать про те, що вона у дійсності не має наміру займатися садівництвом на окремо виділеній земельній ділянці в СТ «Зарево», заява від 11.09.2014 р. та всі інші похідні від її заяви виражають волевиявлення не її особисто, а її батьків - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.29). Зазначене вказано також в протоколі рішення правління товариства (а.с.26).
Проте, суд першої інстанції, вирішуючи спір, не звернув увагу на підстави для відмови правління СТ «Зарево» в задоволенні заяви позивача від 11.09.2014, а відтак - на підстави позову та дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2 з підстав несплати нею вступного внеску, про що в оспорюваному рішенні правління навіть не йдеться.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення правління СТ «Зарево» від 23.02.2016 в частині відмови ОСОБА_2 у виділенні земельної ділянки для садівництва та прийняття її у члени товариства є незаконним, таким, що не відповідає положенням Статуту товариства, ґрунтується на припущеннях, аналізу ситуації, яка, на думку членів правління, може виникнути в майбутньому, зокрема, щодо неефективного чи нецільового використання земельної ділянки, недотримання санітарних і протипожежних правил, відсутність наміру займатись садівництвом на виділеній земельній ділянці і т.і.
Оспорюване рішення правління СТ «Зарево» не узгоджується з положеннями Закону України «Про кооперацію», порушує права позивача в розумінні ст. 24 Конституції України, ст.ст. 30,34 ЦК України, ст.ст.35,121 ЗК України, а тому підлягає до скасування.
Оскільки правління СТ «Зарево» 23.02.2016 року, порушивши права позивача, прийняло протиправне рішення стосовно її заяви від 11.09.2014 року, то воно зобов'язано розглянути цю заяву та вирішити у відповідності до вимог законодавства України та Статуту товариства.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому його рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки рішення ухвалено на користь ОСОБА_2, то з СТ «Зарево» підлягають стягненню на її користь судові витрати у вигляду судового збору: 251,21грн. - за подання позовної заяви (а.с.1) та 1408грн - за подання апеляційної скарги(а.с.168), а всього 1659,21грн.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення правління Садівницького товариства «Зарево» від 23.02.2016 року в частині відмови у виділенні ОСОБА_2 земельної ділянки для садівництва та в прийнятті її до членів цього товариства, оформлене протоколом № 1.
Зобов'язати Садівницьке товариство «Зарево» розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.09.2014 щодо прийому її в члени товариства та виділення земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства України та Статуту товариства.
Стягнути із Садівницького товариства «Зарево» на користь ОСОБА_2 1659,21 грн. понесених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: