Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 540/472/17
Провадження № 2-а/553/100/2017
Іменем України
24.07.2017 рокум. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Парахіна Є.В.,
при секретарі - Остапченко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення про відмову у відновленні та перерахунку пенсії, зобов'язання вчинити дії , -
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення про відмову у відновленні та перерахунку пенсії, зобов'язання вчинити дії, в якому вказує, що з 01.12.2010 року їй призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на посаді старшого помічника прокурора Машівського району Полтавської області відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру". В даний час вона працює на посаді прокурора Машівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області. З 01 квітня 2015 року виплату пенсії припинено на підставі ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 11 травня 2017 року вона звернулася до відповідача з заявою про відновлення виплати та проведення перерахунку пенсії, призначеної згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", але відповідач безпідставно відмовив їй в цьому рішенням № 2 від 18.05.2017 року.
Просить скасувати рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 2 від 18 травня 2017 року про відмову їй у відновленні виплати та проведенні перерахунку пенсії, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року; зобов'язати Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити їй виплату пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року починаючи з 01 січня 2017 року та провести перерахунок, виходячи з розрахунку 90 % заробітної плати, згідно довідки прокуратури Полтавської області від 12 грудня 2016 року № 18-761\вих-16, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників, починаючи з 01 січня 2017 року, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надавши заяву з проханням розглядати справу без її участі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків , встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Карлівському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Полтавської області та з 01 грудня 2010 року їй призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на посаді старшого помічника прокурора Машівського району Полтавської області, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
На даний час позивач працює на посаді прокурора Машівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, що підтверджується відповідною довідкою від 30 травня 2017 року за вих. № 11-39/17. З 01 квітня 2015 року виплату пенсії було припинено на підставі ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до довідки прокуратури Полтавської області від 12.12.2016 року № 18-761/вих 16, виданої ОСОБА_1, вона дійсно працювала в прокуратурі Полтавської області на посаді старшого прокурора прокуратури району заробітна плата станом на 01.12.2015 року складається: посадовий оклад - 1724 грн. 00 коп., класний чин - 130 грн. 00 коп., надбавка за вислугу років 20 % - 370 грн. 80 коп., інші виплати, передбачені чинним законодавством - 4638 грн. 71 коп. (в тому числі надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи - 1112 грн. 40 коп., премія 89 % - 2970 грн. 11 коп., матеріальна допомога на оздоровлення - 278 грн. 10 коп., матеріальна допомоги на вирішення соціально-побутових питань 278 грн. 10 коп.), а всього 6853 грн. 51 коп.
11 травня 2017 позивач ОСОБА_1 звернулася до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про відновлення та перерахунок призначеної пенсії в зв'язку з підвищенням посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013, згідно з якою підвищено розміри заробітної плати працівникам прокуратури.
Рішенням Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 2 від 18.05.2017 року позивачу відмовлено у відновленні виплати та перерахунку пенсії за вислугу років, в зв'язку з відсутністю даних про звільнення з посади, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
В ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У зв'язку з прийняттям Закону України № 213-УІІІ від 02.03.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" відповідачем з 01.04.2015 року виплату вказаної пенсії позивачу було припинено. Водночас відрахування до пенсійного фонду з заробітної плати продовжує здійснюватися і по теперішній час.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, яке оприлюднено 12.07.2016 року , визнано неконституційними положення закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосовно зменшення/припинення з 01.06.2015 року виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання. Вказане рішення засвідчило і факт порушення прав позивача на отримання пенсії без обмеження граничного розміру та її перерахунок.
Цим Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними такі норми закону, відповідно до яких позивачу, на період роботи на посаді прокурора, припинено виплату пенсії та заборонено її перерахунок.
За загальними правилами норми, які розтлумачені у рішеннях Конституційного Суду України, визнання окремих положень Законів України неконституційними, розповсюджуються на всі подібні правовідносини.
Таким чином, ухвалене Конституційним Судом України рішення № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року у сукупності з іншими правовими актами з питання призначення і перерахунку пенсій, у тому числі прокурорам, які постановлені впродовж 2015-2016 років , дає підстави стверджувати, що в період використання позивачем конституційного права на працю, її законне право на отримання пенсії , яке гарантоване Основним Законом України (статті 43, 46), та її перерахунок грубо порушено і це порушення носить триваючий характер.
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ із змінами, а саме : частина сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачується.
Рішенням відповідача № 2 від 18.05.2017 року позивачу відмовлено у відновленні виплати пенсії та здійсненні її перерахунку.
Разом з тим, як зазначено вище, пенсія позивачу призначалась та виплачувалась на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", тому до ОСОБА_1 не можуть застосовуватись положення Законів України від 02.03.2015 № 213-УІІІ, від 24.12.2015 № 911 -VIII, якими внесено зазначені вище зміни до Закону України "Про прокуратуру", оскільки дія закону не має зворотної сили у часі.
З огляду на рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 (набрало законної сили 08.02.2006), положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід мати на увазі, що у разі набуття чинності певного закону, нормами якого призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, до позивача також не можуть бути застосовані положення законів, які погіршують його становище, у тому числі Закону України № 911 -УIII від 28.12.2014 року про внесення змін до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", якою зменшено встановлення (призначення) розміру пенсії до 60 відсотків від суми місячної заробітної плати. Ці положення не стосуються вже призначеної пенсії. Отже, підлягає відновленню виплата позивачу пенсії, яка була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", та яку вона отримувала до 01.04.2015 року.
У зв'язку з чим суд вважає, протиправним рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області стосовно відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років, а відповідно обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про його скасування та зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії з 01.01.2017 року, в межах позовних вимог.
Щодо позовних вимог про перерахунок пенсії слід зазначити наступне.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" № 1013 від 09 грудня 2015 року визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців (крім військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), розміри яких затверджено: додатками 1-37, 43-1, 43-1, 48-55 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Згідно ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформи пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.
Так, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону № 3668-VI прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 % від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VI.
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини 13, 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VI змін не зазнали.
Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, яка була чинною на момент призначення позивачу пенсії, обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Враховуючи вищевикладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VI зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VI не зазнали.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Разом з тим, вказана норма, на переконання суду, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з того, що вона регулює питання призначення, а не перерахунку раніше призначених пенсій.
Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Принцип верховенства права, як першочерговий, закріплений і у ст. ст. 7, 8 КАС України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Випадки обмеження та звуження змісту і обсягу прав і свобод людини неодноразово були предметом розгляду Конституційним Судом України. Так, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив: "Звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".
До вказаного висновку щодо застосування норм матеріального права прийшов Верховний Суд України у постановах від 10 грудня 2013 року справа № 21-348а13, від 06 жовтня 2015 року справа № 21-2432а15.
Крім того, наведені висновки Конституційного Суду України в повній мірі узгоджуються з положеннями пунктів 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", згідно з якими в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя (стаття 8 Конституції).
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституції, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституція України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституції межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
У абзаці третьому пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 Конституційний Суд України також зазначив: "Служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення".
Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються, зокрема, і на службу в Збройних Силах України. Багато таких "пільг", встановлених законами України "Про міліцію", "Про прокуратуру" тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів. Оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе лише за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).
Також у абзаці десятому підпункті 2.2 пункті 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 зазначено: "Обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України".
Відповідно до пункт 52 Рішення від 26 червня 2014 року в справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності.
Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод. Крім того, пенсія позивачу призначена 01.12.2010 року, тобто до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.03.2015 року №911-VІІІ.
Згідно ж з ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.
На час же звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
Загальновідомим є той факт, що зворотна дія нормативно-правового акта у часі це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.
Цей принцип закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Виходячи з цього принципу, суд вважає, що зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. Санкції ж юридичних норм, котрі пом'якшують чи скасовують відповідальність особи, зворотну дію мають.
Верховний Суд України у постанові від 1 липня 2014 року в справі № 21-244а14 висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Згідно абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Нормою статті 46 Конституції України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Встановлені судом обставини свідчать про доведеність того факту, що позивач ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників прокуратури, при цьому, розмір пенсії позивача має обчислюватися відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції на час призначення пенсії, та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що внаслідок відмови в проведенні поновлення та перерахунку пенсії за заявою позивача, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників прокуратури відповідачем порушене право позивача на здійснення такої виплати та перерахунку, гарантоване законодавством, яке підлягає відновленню. Відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку та виплати пенсії в підвищеному розмірі не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, дії його в часі та обставинах справи, а тому є протиправною.
А тому суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги про перерахунок пенсії підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та законні, рішення ж відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, а дії відповідача вчинені не відповідно до наданих йому повноважень.
Згідно ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Оскільки позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 11 травня 2017 року, пенсія підлягає перерахунку з 01 травня 2017 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-12, 159-161 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення про відмову у відновленні та перерахунку пенсії, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 2 від 18 травня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у відношенні виплати та проведенні перерахунку пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року починаючи з 01 січня 2017 року.
Зобов'язати Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року, виходячи з розрахунку 90 % заробітної плати, згідно довідки прокуратури Полтавської області № 18-761\вих-16 від 12 грудня 2016 року у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників, починаючи з 01 травня 2017 року
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1920 грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Є. В. Парахіна