621/2805/15-ц
2/621/11/17
іменем України
19 липня 2017 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Овдієнка В.В.
з участю: секретарів Єрмоленко О.О., Лацько А.С.
позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
23.10.2015 року ОСОБА_2, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 97532 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 02.03.2015 року СВ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015220300000224 за заявою ОСОБА_1 про те, що 01.03.2015 року у вечірній час по вул. Суворова, 6, у с. Таранівка Зміївського району Харківської області ОСОБА_3 спалила стіг сіна вагою 2 т, що належить ОСОБА_1
По кримінальному провадженню було допитано потерпілу ОСОБА_1, яка наполягла на своїх показаннях проти ОСОБА_3, мотивувала її поведінку тим, що між ними склалися неприязні відносини, остання неодноразово погрожувала спалити потерпілу, а перший підпал її літньої кухні скоїла 13.11.2012 року.
Допитаний свідок ОСОБА_5 показав, що ввечері 01.03.2015 року бачив жінку, яка підпалила свічкою стіг сіна по вул. Суворова, 6, в с. Таранівка Зміївського району Харківської області, а потім зникла через отвір в огорожі у дворі ОСОБА_3 по вул. Суворова, 8, в с. Таранівка Зміївського району Харківської області.
В ході одночасного допиту осіб з участю ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_5 настояли на своїх показаннях, що викривають палійку. В ході слідчого експерименту ОСОБА_5, у присутності понятих, на місці показав, де ОСОБА_3 палила свічкою сіно потерпілої, а потім зникла у своєму дворі по вул. Суворова, 8, в с. Таранівка Зміївського району Харківської області.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не заперечували можливу причетність ОСОБА_3 до підпалу сіна ОСОБА_1, що мало місце 01.03.2015 року.
До матеріалів справи долучено акт про пожежу від від 01.03.2015 року Зміївського РВ МЧС, де встановлено, що пожежа у ОСОБА_1 сталася через занесення джерела запалення з зовні невстановленою особою.
Таким чином, ОСОБА_3 була викрита в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу, а саме підпалі 2 т сіна увечері 01.03.2015 року, що належить ОСОБА_1, по вул. Суворова, 8, в с. Таранівка Зміївського району Харківської області.
Згідно довідки про вартість одна тонна сіна коштує 1850 грн., тобто ОСОБА_3 завдала ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 3700 грн.
30.06.2015 року кримінальне провадження №12015220300000224 було закрито, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 3700 грн.
13.08.2015 року СВ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015220300000876 за заявою ОСОБА_1 про те, що 13.11.2012 року по вул. Суворова, 10, в с. Таранівка Зміївського району Харківської області виникла пожежа, чим ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода.
По вказаному кримінальному провадженню було допитано потерпілу ОСОБА_1, яка наполягла на тому, що пожежа 13.11.2012 року сталася від підпалу, скоєного її сусідкою ОСОБА_3 Мотивувала її поведінку тим, що між ними мають місце неприязні відносини, остання неодноразово погрожувала спалити потерпілу.
13.11.2012 року вогнем знищено приміщення літньої кухні, гаражу, сараю, автомобіль "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_1, інше майна ОСОБА_1, після цього ОСОБА_3 ще скоїла 01.03.2015 року підпал її сіна.
В ході огляду місця події 13.11.2012 року встановлено факт пожежі в домоволодінні ОСОБА_1 по вул. Суворова, 10, в с. Таранівка Зміївського району Харківської області.
До матеріалів справи долучено акт про пожежу від 13.11.2012 року Зміївського РВ МЧС, де встановлено, що вказана пожежа у ОСОБА_1 сталася через занесення джерела запалення з зовні невстановленою особою.
Допитаний свідок ОСОБА_11 показав, що ввечері 13.11.2012 року близько 22:00 години, зі свого двору на відстані близько 4 м він бачив сусідку ОСОБА_3, яка через хвіртку з пакетом в руках зайшла у двір іншої сусідки ОСОБА_1 Від ОСОБА_3 йшов запах бензину. Вночі він спав, вранці о 04:45 годині він побачив, що у ОСОБА_1 згоріло приміщення кухні, сараю та гаражу. Пізніше він зрозумів, що підпал скоїла ОСОБА_3. Допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 показали, що у підпалі підозрюють ОСОБА_3, з урахуванням її поведінки, погроз.
В ході одночасного допиту осіб з участю ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_1 настояла на своїх показаннях, що викривають палійку. У свою чергу ОСОБА_3 показала, що 13.11.2012 року вона була на добовому чергуванні в урологічному відділенні Дорожньої клінічної лікарні.
Допитана в якості свідка ОСОБА_13, старша медична сестра урологічного відділення Дорожньої клінічної лікарні, показала, що згідно графіку чергувань, молодша медична сестра ОСОБА_3 чергувала в відділенні з 08:00 години 11.11.2012 року до 08:00 години 12.11.2012 року, а потім 14.11.2012 року з 08:00 до 16:00 години. В графіку стоїть власний підпис ОСОБА_3
Згідно висновків товарознавчої експертизи №116 від 12.10.2015 року ОСОБА_3 знищила майно ОСОБА_1 на загальну суму 93832 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 була викрита в тому, що 13.11.2012 року, скоїла підпал господарської будівлі ОСОБА_1 по вул. Суворова, 10, в с. Таранівка, внаслідок чого було знищено: приміщення літньої кухні, гаражу, сараю, автомобіль "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_1, інше майно ОСОБА_1, чим завдано матеріальну шкоду на загальну суму 93832 грн.
21.10.2015 року кримінальне провадження № 12015220300000876 було закрито, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 щодо відшкодування завданої їй матеріальної шкоди у розмірі суму 93832 грн.
Водночас протиправними діями відповідачки ОСОБА_3, в результаті підпалу 01 березня 2015 року ОСОБА_1, яка є пенсіонеркою, завдано моральну шкоду, яка виявилася у душевних стражданнях, переживаннях, отриманні фізичного болю, адже вона дуже злякалася, перенесла стрес, що викликало погіршення стану її здоров'я. Через це вона вимушена була пройти стаціонарне лікування у ревматологічному відділенні Дорожньої клінічної лікарні станції Харків УТОО "Південна залізниця" з 06 по 17 березня 2015 року. Було порушено нормальний уклад життя ОСОБА_1, вона погано їсть, погано спить, через нервовий стрес у неї погіршилися взаємовідносини з чоловіком та синами. Через болі вона не може робити елементарну роботу вдома, тому вважає себе ущербною людиною. З урахуванням цього вона оцінила спричинену їй моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Позивачка ОСОБА_1І та її представник ОСОБА_2 під час судового розгляду підтримали зазначені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 позов не визнали, мотивуючи його недоведеністю. Вважали, що позиція позивачки складається з припущень, які посягають на честь та гідність відповідачки.
В обґрунтування заперечень вказали, що серед додатків до позову є копія постанови старшого слідчого СВ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_14 від 21.10.2015 року, про закриття кримінального провадження №12015220300000876 у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 270 КК України, за подіями, що були, начебто, скоєні нею 13.11.2012 року.
З описово-мотивувальної частини вказаної постанови відповідачка дізналася, що вона викрита в тому, що 13.11.2012 року скоїла підпал господарської будівлі ОСОБА_1 по вул. Суворова, 10, в с. Таранівка, внаслідок чого було знищено приміщення літньої кухні, гаражу, сараю, автомобіль "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_1, інше майно ОСОБА_1, завдавши їй матеріальну шкоду на загальну суму 93832 грн.
З вказаної постанови також слідує наступне: "13.08.2015 року слідчим відділенням Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015220300000876 за заявою ОСОБА_1 про те, що 13.11.2012 року по вул. Суворова, 10, в с. Таранівка Зміївського району виникла пожежа, чим ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода. В ході огляду місця події 13.11.2012 року встановлено факт пожежі в домоволодінні ОСОБА_1 по вул. Суворова, 10, в с. Таранівка Зміївського району, до матеріалів справи долучено акт про пожежу від 13.11.2012 року Зміївського РВ МЧС, де встановлено, що вказана пожежа у ОСОБА_1 сталася через занесення джерела запалення з зовні невстановленою особою. Дані обставини відповідачка не заперечувала, оскільки їй відомо, що пожежа дійсно була, однак які причини були для виникнення пожежі не відомо. До пожежі вона ніякого відношення не має. Очевидно, що у даному випадку має місце завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, за що передбачена кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 383 КК України; "По кримінальному провадженню було допитано потерпілу ОСОБА_1, яка наполягла на тому, що пожежа 13.11.2012 року сталася від підпалу, скоєного її сусідкою ОСОБА_3, мотивувала її поведінку тим, що між ними мають місце неприязні відносини, остання неодноразово погрожувала спалити потерпілу, вогнем 13.11.2012 року знищено приміщення літньої кухні, гаражу, сараю, автомобіль "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_1, інше майно ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_3 ще скоїла 01.03.2015 року підпал її сіна."
Ці обставини вона заперечувала частково, оскільки дійсно між ними з ОСОБА_1 (за її ініціативою) існують неприязні відносини, а саме позивачка має конфлікти з багатьма мешканцями с. Таранівка, однак намірів по знищенню майна ОСОБА_1 вона ніколи не висувала і, тим паче, ніколи і ніякого майна її вона не знищувала, та вважала такі її твердження наклепом. Допитаний свідок ОСОБА_11 показав, що ввечері 13.11.2012 року близько 22:00 години зі свого двору на відстані близько 4 м він бачив сусідку ОСОБА_3, яка через хвіртку з пакетом в руках зайшла у двір іншої сусідки ОСОБА_1, від ОСОБА_3 йшов запах бензину. Вночі він спав, вранці о 04:45 годині він побачив, що у ОСОБА_1 згоріло приміщення кухні, сараю та гаражу. Пізніше він зрозумів, що підпал скоїла ОСОБА_3.
Вважала, що в даному випадку має місце очевидний наклеп на неї та цинічна брехня. Наполягала на тому, що ввечері 13.11.2012 року близько 22:00 години вона знаходилася на робочому місці, а тому бачити її у дворі ОСОБА_1 у вказаний час та день ОСОБА_11 не міг, так само як і не міг "нюхати" запах бензину на відстані 4 м. Вона постійно заявляла про те, що ввечері 13.11.2012 року близько 22:00 години знаходилася на робочому місці в ДЗ "Дорожня клінічна лікарня станції Харків СТГО Південна залізниця" в м. Харкові, а ось чому ОСОБА_11, начебто, вночі спостерігав за обстановкою на подвір'ї ОСОБА_1 і про яку "хвіртку" йдеться у його показаннях незрозуміло.
Допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 показали, що у підпалі підозрюють ОСОБА_3 з урахуванням її поведінки, погроз, однак таке неконкретне посилання слідчого на її "поведінку та погрози", вважала, не можна приймати до уваги, оскільки про які погрози йдеться, у чому виразилася її (мабуть неналежна) поведінка по відношенню до них або ОСОБА_1 невідомо.
В ході одночасного допиту осіб з її участю потерпіла ОСОБА_1 настояла на своїх показах, що викривають палійку. В свою чергу вона показала, що 13.11.2012 року була на добовому чергуванні в урологічному відділенні Дорожньої клінічної лікарні", але є незрозумілим про які такі показання ОСОБА_1 "які викривають палійку" йдеться. Наскільки пам'ятає, ОСОБА_1 навпаки плуталася у своїх показаннях. Вважала, що така її поведінка та покази свідчили про її вигадки та припущення. ОСОБА_15 неодноразово вказувала на те, що "посадить її і для цього не пошкодує значних коштів".
Допитана в якості свідка ОСОБА_13, старша медична сестра урологічного відділення Дорожньої клінічної лікарні, показала, що згідно графіку чергувань, молодша медична сестра ОСОБА_3 чергувала в відділенні з 08:00 години до 11 листопада до 08:00 години 12 листопада 2012 року, а потім 14.11.2012 року з 08:00 до 16:00 години. В графіку стоїть її власний підпис.
З загальнодоступної онлайн інтернет-бібліотеки "Вікіпедія" (https://uk.wikipedia.org/wiki/Графік) слідує, що "графік виходів робочих - місячний або тижневий календарний розклад виходу робочих на роботу, який враховує чергування змін, дотримання норм роботи і відпочинку відповідно до трудового законодавства. Тобто, "графік чергувань" на її підприємстві - це певний розклад, який вказує на чергування змін, дотримання норм роботи і відпочинку відповідно до трудового законодавства, але ніяк не відображає кількість відпрацьованого часу. Графік - це заплановані виходи на роботу. Невже слідчому, потерпілій або тій же ОСОБА_13 не відомо про те, що плани не завжди здійснюються і мають місце хвороби працівників, відпустки без збереження заробітної плати та інше? Звичайно, що відомо, однак чомусь у її випадку береться запланований графік чергувань замість того, щоб отримати на підприємстві документ, що підтверджує фактичну кількість використаного робочого часу. Тобто, графік чергувань, у її випадку, є неналежним доказом того, що вона була відсутня на робочому місці і посилання на нього у постанові є незаконним.
Також відомо, що в провадженні Зміївського РВ знаходилося кримінальне провадження №12015220300000224 від 02.03.2015 року, яке порушене за ч. 2 ст. 194 КК України про навмисне знищення майна ОСОБА_15, саме стогу сіна, шляхом підпалу, що мало місце 01.03.2015 року по вул. Суворова, 6, в с. Таранівка Зміївського району, у скоєному викрита саме вона.
Виникає і у цьому випадку логічне запитання: А до чого сіно і як воно може впливати на те, що вона, начебто, здійснила підпал сараю, гаражу у 2012 році? І що це за посилання такі у постанові? З логіки слідчого видно, що висновки товарознавчої експертизи №116 від 12.10.2015 року вказують на те, що вона знищила майно ОСОБА_1І, що є цинічним.
І ось, нарешті, слідчий приходить до висновку про те, що вона викрита в тому, що 13.11.2012 року скоїла підпал господарської будівлі ОСОБА_1 по вул. Суворова, 10, в с. Таранівка, внаслідок чого було знищено приміщення літньої кухні, гаражу, сараю, автомобіль "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_1, інше майно ОСОБА_1, завдавши їй матеріальну шкоду на загальну суму 93832 грн.
Тобто, проаналізувавши вказані вище надані позивачкою докази слідчий переконався в тому, що саме нею вчинено пожежу, і потерпіла ОСОБА_1 має право звернутися до суду з цивільним позовом до неї щодо відшкодування завданої нею матеріальної шкоди.
І, нарешті, виникає найголовніше питання, чому з 2012 року ОСОБА_1 замовчувала той факт, що вона, начебто, підпалила її сараї, гараж, автомобіль та інше. Як на неї, відповідь на це питання є очевидною - ОСОБА_1 безпідставно намагається звинуватити її у тому, що вона не робила та реалізовує свої погрози з приводу "посадити її надовго". Вже їй стало відомо, що причиною пожежі у ОСОБА_1 стало замикання електропроводки, про що відомо і є встановленим фактом.
Крім того, серед додатків до вказаного вище позову є постанова старшого слідчого СВ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження №12015220300000224 від 30.06.2015 року, у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України за подіями, що були, начебто, скоєні нею 01.03.2015 року.
Наполягала на тому, що до 26.11.2015 року вона вказану вище постанову не отримувала, а сама постанова є нелогічною, незаконною, її зміст з кожним наступним абзацом суперечить попередньому, зокрема: з постанови вбачається, що свідок ОСОБА_5 в ході допиту показав, що "бачив жінку", яка підпалила свічкою стіг сіна, а потім зникла через отвір в огорожі у дворі ОСОБА_3А." Виходячи з цього, можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_5 не вказав на неї як на особу, що здійснила підпал сіна (3 абз.). Далі слідчий посилається на те, що „ОСОБА_5, в ході слідчого експерименту, в присутності понятих на місці показав, де ОСОБА_3 палила свічкою сіно потерпілої. Тобто, у першому випадку ОСОБА_5 зазначив про те, що її не бачив, але в подальшому вказав на неї, як на особу, що здійснила підпал? Такі посилання слідчого та свідка повинні бути визнані неспроможними, оскільки, як на неї, якщо особа щось бачила, то про це повідомляється одразу, а як бачимо, свідок не впізнав у "жінці, яка здійснила підпал" - її. І, до речі, свідок ОСОБА_5 у РВ не впізнав її як жінку, що підпалила сіно.
Крім того, з постанови слідує, що були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і вони не заперечували її причетність до підпалу сіна.
Для неї є не зрозумілим, яким чином можна щось заперечувати або стверджувати певні обставини, якщо особа не була свідком тих чи інших подій, а тому, якщо вони не були очевидцями подій, то і заперечувати або стверджувати їм нічого. Ці свідки, максимум, можуть підтвердити їхні з ОСОБА_9 відносини, але аж ніяк не те, чого вони не бачили або не знають. Вона стверджувала, що 01.03.2015 року була з дочкою у будинку і, коли сіно вже горіло, вони з дочкою це побачили.
Не зрозуміло, де знаходиться акт про пожежу і хто визначав, що сіна було саме 2 т, звідки у ОСОБА_9 це сіно, його строк зберігання з моменту заготовки та інше. У постанові, що була нею отримана поштою, про акт не йдеться.
Просили у позові відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно абз. 1 ч. 1, ч. ч. 2-4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В обґрунтування вимог щодо відшкодування шкоди позивачка ОСОБА_1 посилалася на матеріали досудового розслідування кримінального провадження №12015220300000224 за ч. 2 ст. 194 КК України, яке було розпочато 02 березня 2015 року за фактом пожежі 01.03.2015 року, під час якої знищено вогнем копицю сіна, що належить ОСОБА_1, та кримінального провадження №12015220300000876 за ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 270 КК України, яке було розпочато 13.08.2015 року за фактом пожежі 13.11.2012 року, під час якої знищено вогнем приміщення літньої кухні, гараж, сарай, автомобіль "ВАЗ-2101", інше майно ОСОБА_1
Зазначені кримінальні провадження були закриті слідчими з підстав відсутності в діях ОСОБА_3 складу зазначених злочинів. (а. п. 12-16, 42-45, 87-90, 103-104, 145-148).
Частиною 1 ст. 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Статтею 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Виходячи зі змісту наведених норм, постанови про закриття зазначених вище кримінальних проваджень, не є допустимими доказами у даній справі.
Допитані під час судового розгляду свідки не надали показань, які б містили достовірні відомості про вчинення відповідачкою ОСОБА_3 підпалів майна ОСОБА_1
Так, свідок ОСОБА_16, який в якості слідчого здійснював досудове розслідування кримінального провадження №12015220300000224, показав, що під час досудового розслідування ним не було добуто прямих доказів причетності ОСОБА_3 до підпалу.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_9 (чоловік та син позивачки) показали про наявність у них з відповідачкою неприязних стосунків, що супроводжувалися сварками, під час яких ОСОБА_3 висловлювала погрози знищенням їхнього майна.
Проте конкретних фактичних даних про обставини, які підлягають доказуванню у даній справі, показання зазначених свідків не містять, а їх переконання щодо вини відповідачки у знищенні майна ОСОБА_1 має характер припущень, що виникли внаслідок упередженого ставлення до відповідачки через неприязні стосунки.
Свідок ОСОБА_5 показав, що перед тим, як згоріла копна сіна, він бачив поблизу невідому йому жінку із запаленою свічкою в руках. Однак він не може стверджувати, що це була ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_17 показав, що восени 2012 року бачив пожежу в домоволодінні ОСОБА_1, яка під час спілкування з приводу причин загоряння повідомила, що підозрює ОСОБА_3 Того дня він бачив ОСОБА_3 близько 15-16 години по вул. Суворова в с. Таранівка. Також була ще одна пожежа, коли горіло сіно, в той день він також бачив ОСОБА_3 та саме її підозрював у підпалі.
Свідок ОСОБА_18 показав, що 13.11.2015 року бачив, коли ОСОБА_3 йшла у двір до ОСОБА_1, при цьому тримала в руках пакет, в якому був якийсь посуд, від якого було чути запах бензину.
Однак зазначені показання спростовуються наступними доказами, що були надані відповідачкою.
Так, у своїх поясненнях ОСОБА_3 стверджувала, що у будь-якому разі не мала можливості здійснити підпал господарських будівель у домоволодінні ОСОБА_1, оскільки 13.11.2012 року знаходилася на роботі.
Позивачка ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_3 не була на роботі 13.11.2012 року, що підтверджується листом головного лікаря та графіком роботи на листопад 2012 року.
Дійсно, головним лікарем державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Харків" СТГО "Південна залізниця" у листі від 16.10.2015 року №ДКЛ-09/1675, в адресу слідчого було повідомлено, що ОСОБА_3 13.11.2012 року на черговій зміні не працювала.
Зазначена інформація була надана на підставі графіку роботи співробітників ДЗ "ДКЛ ст. Харків СТГО "ПЗ" на листопад 2012 року, згідно з яким ОСОБА_3 мала бути на роботі з 08:00 години 11.11.2012 року по 08:00 годину 12.11.2012 року, а потім з 08:00 по 16:00 годину 14.11.2012 року. (а. с. 46-48, 143, 144).
Разом з тим, представником відповідача адвокатом ОСОБА_4 від головного лікаря державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Харків" СТГО "Південна залізниця" був отриманий лист, у якому зазначено, що графіки роботи складаються до настання облікового періоду, а тому не відображають відхилень від нього.
Крім того, надано копію табелю обліку робочого часу за листопад 2012 року, з якого вбачається, що фактично 13.11.2012 року ОСОБА_3 була на робочому місці.
А в листі від 20.12.2016 року №ХКЛ ЗТ №2-09/1635 головним лікарем та заступником головного лікаря державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Харків" СТГО "Південна залізниця" на запит адвоката ОСОБА_4 було повідомлено, що згідно відомостей, зазначених у Табелі обліку використаного робочого часу урологічного відділення за листопад 2012 року, ОСОБА_3 знаходилася на робочому місці з 16:00 години 13.11.2012 року по 08:00 годину 14.11.2012 року. (а. с. 41, 132-134, 192).
Відповідно до наказу Держкомстату України від 05.12.2008 року №489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" Табель обліку використання робочого часу є формою первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, тому фактичні дані про перебування ОСОБА_3 на роботі з 16:00 години 13.11.2012 року по 08:00 годину 14.11.2012 року, які зазначені у Табелі обліку використаного робочого часу урологічного відділення за листопад 2012 року, є належним і допустимим доказом непричетності ОСОБА_19 до підпалу господарських будівель ОСОБА_1 13.11.2012 року.
Крім того, свідок ОСОБА_20, яка є дочкою відповідачки ОСОБА_3, показала, що під час пожежі сараю ОСОБА_1, вона була вдома, а її мати була на роботі. Про пожежу вона повідомила матері по телефону. Коли у ОСОБА_1 згоріла копна сіна, її мати ОСОБА_3 була вдома разом з нею і не виходила з будинку.
Таким чином, позивачкою ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, якими підтверджувалася вина ОСОБА_3 у заподіянні шкоди її майну внаслідок пожеж, що мали місце 13.11.2012 року та 01.03.2015 року.
Надані позивачкою копії актів про пожежі, а також докази розміру матеріальної шкоди та моральної шкоди не містять фактичних даних щодо особи, винної у виникненні пожеж та завданні матеріальної шкоди. (а. с. 11, 49, 50, 52-65, 125, 128-130, 140-142), тому не є належними доказами вини ОСОБА_3 у заподіянні шкоди ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивачкою та її представником не надано належних та допустимих доказів того, що майнова шкода, а також пов'язана з нею моральна шкода завдана саме відповідачкою ОСОБА_3, тому відсутні підстави для покладення на останню обов'язку щодо відшкодування заподіяної позивачці шкоди.
За таких обставин, у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: