ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 липня 2017 р. Справа № 909/558/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.,
при секретарі судового засідання Масловському А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський машинобудівний завод"
вул. Долинська, буд. 88, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
вул. Івана Франка, буд. 201,с. Кадобна, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300
про стягнення заборгованості в сумі 3037 грн 49 коп
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - ліквідатор ТОВ "Калуський машинобудівний завод", арбітражний керуючий, (посвідчення №506 від 03.04.13, ухвала від 10.02.17 по справі №909/949/15),
від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат, (свідоцтво №1477 від 11.02.09, договір про надання правової допомоги від 19.07.17).
ВСТАНОВИВ: ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.17 позовну заяву ТОВ "Калуський машинобудівний завод" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 3037 грн 49 коп прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.
20.07.17 до господарського суду від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив по справі (вх№ 11425/17), в якому відповідач просить відмовити позивачу у позові в зв"язку зі спливом строку позовної давності.
В судовому засіданні 20.07.17 позивач позовні вимоги підтримав, зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті орендних платежів за користування нежитловим приміщенням згідно укладеного між сторонами договору оренди.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, просив застосувати строк позовної давності до даних відносин.
Розглянувши наявні матеріали справи, подані сторонами у справі та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
24.06.10 між ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3, у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування об'єкт оренди - приміщення господарського магазину загальною площею 138,3 кв.м, розміщеного в м.Калуші по вул.Долинській, 88.
Відповідно до розрахунку місячної орендної плати за використання приміщення господарського магазину, який у відповідності до п.5.1 договору оренди є його невід'ємною частиною, розмір місячної орендної плати складає 600 грн.
В п.5.2 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 5 числа кожного місяця.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами 14.07.11, заборгованість ФОП ОСОБА_1 по орендній платі станом на 30.06.11 складає 3037 грн 49 коп.
21.03.17 ліквідатор ТОВ "Калуський машинобудівний завод" арбітражний керуючий ОСОБА_2 надіслала ФОП ОСОБА_1 претензію № 7 про сплату боргу за оренду приміщення в сумі 3037 грн 49 коп, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Як визначено в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).
Згідно ч.1 ст.286 Господарського кодексу орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В ст.629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін доводити свої вимоги та заперечення належними та допустимими доказами.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував. За таких обставин, заявлені позивачем вимоги є обгрунтованими.
Разом з тим, період, протягом якого особа має право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів обмежено нормами чинного законодавства певним строком.
Зі змісту ст.256 Цивільного кодексу України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю.
Загальна позовна давність у відповідності до ст.257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Як роз'яснено в п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.
Слід зазначити, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Матеріали справи свідчать про те, що заборгованість відповідача по орендній платі згідно договору оренди від 24.06.10 виникла у 2011 році, а претензію про сплату боргу за оренду приміщення в сумі 3037 грн 49 коп та позов до господарського суду про його стягнення пред'явлено ТОВ "Калуський машинобудівний завод" лише в 2017 році.
На підставі викладеного, суд відмовляє в захисті порушеного права позивача у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України та ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський машинобудівний завод" (код 32874020) до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості в сумі 3037 грн 49 коп відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Рочняк О.В.
Повне рішення складено 25.07.17