номер провадження справи 4/133/15
24.07.2017 Справа № 31/5009/6215/11
м. Запоріжжя
За позовом Публічного акціонерного товариства “Нововодолазький молокозавод”, (63200, Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Пролетарська, 28)
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕРОН 88”, (69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 1-а, офіс 9)
про стягнення 76897,34 грн
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_2, директор, наказ № 1-К від 22.06.2009;
03.10.2011 до Господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство “Нововодолазький молокозавод”, смт. Нова Водолага Харківської обл., з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕРОН 88”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 75884,10 грн за отриману молочну продукцію за договором поставки № 19/08/11 від 19 серпня 2011 року по накладним № РН-0045431 від 27.08.2011 та № РН-0045433 від 27.08.2011 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (повідомлення) від 19.08.2011 на ім'я ОСОБА_3.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.10.2011 порушено провадження у справі № 31/5009/6215/11 суддею Хуторним В.М., судове засідання по справі призначено на 16.11.2011. В судовому засіданні 16.11.2011 було оголошено перерву до 30.11.2011. Ухвалою суду від 30.11.2011 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України провадження по справі було зупинено, матеріали справи (позовну заяву, відзив, договір поставки № 19/08/11 від 19 серпня 2011 року, накладні № РН-0045431 від 27.08.2011 та № РН-0045433 від 27.08.2011 та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (повідомлення) від 19.08.2011 на ім'я ОСОБА_3) були направлені до Управління внутрішніх справ Харківської області.
03.09.2015 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 31/5009/6215/11 у зв'язку зі звільненням судді Хуторного В.М. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2015 у зв'язку з необхідністю розгляду справи по суті, здійснено розподіл судової справи між суддями та справу № 31/5009/6215/11 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою від 03.09.2015 прийнято справу № 31/5009/6215/11 до розгляду, присвоєно справі номер провадження № 4/133/15.
Виходячи з того, що після зупинення провадження у справі 30.11.2011, на неодноразові запити Господарського суду Запорізької області про надання інформації про результати проведеної перевірки, Управління внутрішніх справ Харківської області надало відповідь, що 16.11.2012 слідчим СВ Нововодолазького РВ ГУМВС України в Харківський області по кримінальній справі була винесена постанова про зупинення досудового слідства, на підставі ч. 3 ст. 206 КПК України (1960 року), у зв'язку з не встановленням осіб, які вчинили даний злочин, іншої інформації на адресу суду не надходило, ухвалою від 04.07.2017 провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 24.07.2017.
За письмовим клопотанням представника відповідача розгляд справи 24.07.2017 здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 24.07.2017 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 13 Господарського процесуального кодексу України і полягають в тому, що на виконання договору поставки № 19/08/11 від 19.08.2011 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 75884,10 грн, за який останній не розрахувався. Враховуючи прострочення сплати основного боргу, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 904,37 грн пені та 108,87 грн 3% річних.
Відповідач у запереченнях від 07.11.2011 на позовну заяву та письмових поясненнях від 24.07.2017 позов не визнає. Зазначає, що товару по договору поставки № 19/08/11 від 19 серпня 2011 року він не отримував, сам договір та видаткові накладні не підписував, довіреності на отримання товару від позивача нікому не надавав, особи, зазначені в довіреності та договорі як контактні, йому не відомі, не знайомі, працівниками його підприємства вони не є, жодних господарських відносин з підприємством позивача він не мав.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, суд -
Як стверджує позивач, 19.08.2011 Публічним акціонерним товариством “Нововодолазький молокозавод” (постачальник, позивач у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕРОН 88” (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 19/08/11 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю в кількості, визначеній відповідно до п. 1.2 цього договору товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити його.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру, загальна кількість, спосіб доставки товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються накладними та заявками-замовленнями.
Пунктом 2.2 договору встановлено зобов'язання покупця прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з пунктом 4.1 договору оплата товару здійснюється покупцем у гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесенням коштів в касу постачальника на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту фактичної поставки товару.
Відповідно до п. 6.4 договору в разі порушення покупцем строків оплати товару, передбачених п. 4.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення виконання зобов'язання включаючи день оплати.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві по накладним № РН-0045431 від 27.08.2011 та № РН-0045433 від 27.08.2011 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (повідомлення) від 19.08.2011 на ім'я ОСОБА_3 товар на загальну суму 75884,10 грн, за який ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕРОН 88” не розрахувалося.
Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕРОН 88” 75884,10 грн основного боргу, 904,37 грн пені та 108,87 грн 3% річних.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Надані позивачем на підтвердження здійснення поставки видаткові накладні № РН-0045431 від 27.08.2011 та № РН-0045433 від 27.08.2011 не містять печатки підприємства-отримувача товару, а містять лише підпис особи, посада, прізвище, ім'я та по-батькові якої не відомі; копії видаткової накладної № РН-0045431 від 27.08.2011 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (повідомлення) від 19.08.2011 на ім'я ОСОБА_3 належним чином не засвідчені. Крім того, печатка підприємства відповідача на копіях документів, наданих позивачем, є візуально меншою за ту, що міститься на документах, наданих безпосередньо відповідачем. Також, візуально відрізняються підписи директора підприємства ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕРОН 88” ОСОБА_2 на копіях документів, наданих позивачем, від тих, що містяться на документах, наданих безпосередньо відповідачем.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.
У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.
У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Виходячи з викладеного вище, зважаючи на правову позицію відповідача, ухвалами Господарського суду Запорізької області у позивача було витребувано оригінали усіх документів, на які він посилається як на підставу позову. Проте, позивачем вимоги ухвал суду виконано не було, жодних оригіналів витребуваних документів суду для огляду не надано.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі, відповідно, не можуть підтвердити факт здійснення поставки позивачем відповідачеві товару на суму 75884,10 грн, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. В позові Публічного акціонерного товариства “Нововодолазький молокозавод”, смт. Нова Водолага Харківської обл., до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕРОН 88”, м. Запоріжжя про стягнення 76897,34 грн відмовити у повному обсязі.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України “26” липня 2017 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.