26 липня 2017 року Справа № 915/797/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобенко-7"
на ухвалу від та на ухвалу відГосподарського суду Миколаївської області 23.01.2017 Одеського апеляційного господарського суду 30.03.2017
у справі Господарського суду№ 915/797/16 Миколаївської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чобенко-7"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне мале підприємство "Евроторг"
прозвернення стягнення на предмет іпотеки
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чобенко-7" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 915/797/16.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив наступне.
Згідно із ст. 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:
1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;
2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Отже, законодавець імперативно визначив процедуру оскарження ухвал суду першої інстанції до касаційної інстанції тільки після їх перегляду в апеляційному порядку.
У пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що виключається перегляд судових рішень у касаційному порядку, якщо касаційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, які не переглядалися в апеляційному порядку; у таких випадках Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 107, 11113 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2017 у справі № 915/797/16 в апеляційному порядку не переглядалась.
Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобенко-7" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2017 у справі № 915/797/16 подана з порушенням вимог ст. 107 ГПК України, а відтак в прийнятті касаційної скарги в цій частині має бути відмовлено.
Крім того, Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 915/797/16, дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.
Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У даному випадку заявником касаційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ст. 42 Господарського кодексу України).
У свою чергу, скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору; наведені ж скаржником обставини не мають характеру виключних та нічим не підтверджені.
За таких обставин клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Чобенко-7" судовий збір не сплачено, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Чобенко-7" в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2017 у справі № 915/797/16.
2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Чобенко-7" у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
3. Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Чобенко-7" касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 915/797/16.
4. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ