24 липня 2017 року Справа № 915/825/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., Карабаня В.Я.
за участю представників сторін: Половінкін О.В., Харчук Р.І.
прокуратури: Попенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017
у справі № 915/825/16господарського суду Миколаївської області
за позовом прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі: 1.Кабінету Міністрів України; 2.Міністерства аграрної політики та продовольства України
до відповідачів:1.виконавчого комітету Миколаївської міської ради; 2.публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності
В липні 2016 року прокурор Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування підпункту 1.7 пункту 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1256 від 21.12.2011, визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 495115 від 21.01.2012 про право приватної власності на адміністративну будівлю літ. А-4 загальною площею 1411,3 кв.м по вул. Слобідській першій, 122/1 у місті Миколаєві за публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Обґрунтовуючи позовні вимоги приписами ч.ч.1, 5 ст.141 ГК України, ч.ч.2-4 ст.145 ГК України, ч.1 ст.21 ЦК України, ст.391, ч.2 ст.393 ЦК України, прокурор Миколаївської області зазначив, що у результаті реорганізації ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до переліку необоротних активів, що передавались як вклад (внесок) до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", увійшов цілісний майновий комплекс дочірнього підприємства ДАК "Хліб України "Миколаївський портовий елеватор", у тому числі нежитлова будівля - адміністративний корпус по вул. Слобідській першій, 122/1 у місті Миколаєві. Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за відсутності рішення власника про зміну правового режиму майна з державної у приватну власність, прийнято рішення № 1256 від 21.12.2011, яким фактично змінено правовий режим спірного майна та порушено права Кабінету Міністрів України як власника цього майна. Оспорюване свідоцтво про право приватної власності на адміністративну будівлю літ. А-4 загальною площею 1411,3 кв.м по вул. Слобідській першій, 122/1 у місті Миколаєві, яке видано на підставі вказаного рішення, підлягає визнанню недійсним, оскільки право власності ПАТ "ДПЗК" на спірний об'єкт набуто безпідставно.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.11.2016 (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні позову прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 (колегія у складі суддів: Мишкіної М.А., Будішевської Л.О., Таран С.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 23.11.2016 залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017, заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 та рішення господарського суду Миколаївської області від 23.11.2016 як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" засновано на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764". Відповідно до пунктів 1,2 вищезазначеної постанови на часткову зміну постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. N 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (Офіційний вісник України, 2010 р., N 65, ст. 2278) погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство. Установлено, що: 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.
07.07.2011 Міністерством аграрної політики та продовольства України було прийнято наказ № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно до п.1 якого Міністерство вирішило реорганізувати ДП "ДПЗК України" шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" . Пунктом 4 вищезазначеного наказу встановлено, що статутний капітал ПАТ "ДПЗК України" формується на базі майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України". В акті оцінки від 26.09.2011 вартість майна ДП "ДПЗК України" станом на 31.07.2011 становила 867 717 000 грн.
17.11.2011 Міністерством аграрної політики та продовольства України було прийнято наказ № 634 "Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яким вирішено створити ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом перетворення ДП "ДПЗК України", здійснити емісію акцій ПАТ "ДПЗК України" у кількості 86 77 170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100 грн. кожна, створити філії ПАТ "ДПЗК України" згідно з додатком до наказу, в тому числі, філію "Миколаївський портовий елеватор". На виконання вищезазначеного наказу та згідно акту приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України 18.11.2011, ДП "ДПЗК України" передало, а ПАТ "ДПЗК України" прийняло станом на 18.11.2011 майновий комплекс ДП "ДПЗК України".
Виконавчий комітет Миколаївської міськради прийняв 21.12.2011 рішення № 1256 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за юридичними особами", яким виконком, зокрема, вирішив оформити право власності на нежитлову будівлю літ А-3 загальною площею 1411,3 кв.м, яка розташована по вул.Слобідській першій, 122/1 у м.Миколаєві, за ПАТ "ДПЗК України" та видати свідоцтво про право власності. 21.01.2012 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було видане ПАТ "ДПЗК України" свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ 495115 на адміністративну будівлю літ.А-4 загальною площею 1411,3 кв.м.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що прокурор звернувся з позовом до суду з пропуском установленого ст.267 ЦК України трирічного строку позовної давності, суд визнав, що листом № 130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 ПАТ "ДПЗК України" повідомило Міністерство аграрної політики та продовольства України, у тому числі про отримання свідоцтва про право приватної власності на майно філії "Миколаївський портовий елеватор", а прокурор звернувся до суду з позовною заявою в даній справі 27.07.2016.
Апеляційний господарський суд в постанові від 07.03.2017 зазначив, що місцевий господарський суд правомірно визнав обґрунтованою вимогу прокурора про визнання недійсним та скасування підпункту 1.7 пункту 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.12.2011 № 1256, на підставі якого ПАТ "ДПЗК України" видано спірне свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю, та вимогу про визнання незаконним та скасування свідоцтва серії САЕ № 495115 від 21.01.2012 про право приватної власності на адміністративну будівлю літ. А-4 загальною площею 1411,3 кв.м по вул. Слобідській першій, 122/1 у місті Миколаєві за публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Разом з тим, 15.08.2016 ПАТ "ДПЗК України" подало місцевому господарському суду заяву про сплив позовної давності, в якій просило відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Міністерство аграрної політики та продовольства України про оформлення ПАТ "ДПЗК України" права приватної власності на спірне майно повинно було дізнатись 28.03.2012, отже з огляду на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, підстави для задоволення позову відсутні.
Вищий господарський суд України з такими висновками місцевого та апеляційного господарського суду не погоджується.
За приписами статті 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, ПАТ "ДПЗКУ" під час розгляду справи у місцевому суді звернулось із заявою про застосування строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку позовної давності, суди попередніх інстанцій усупереч вимог ст.ст.4-2, 43, 84 ГПК України, не взяли до уваги наявну в матеріалах справи копію відповіді Міністерства аграрної політики та продовольства України, надану на запит прокуратури, від 24.10.2016, із якої убачається, що позивачу не було відомо про прийняття виконавчим комітетом Миколаївської міської ради спірного рішення, на підставі якого право власності оформлене за ПАТ "ДПЗКУ", про що стверджував прокурор. Натомість, на думку останнього, про порушення свого права позивачі дізнались після направлення прокуратурою відповідного запиту.
У пункті 137 рішення у справі "Олександр Волков проти України" Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголосив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства"). Отже Європейський суд з прав людини не акцентує увагу на ідеї правової визначеності як такої, а розглядає її у взаємозв'язку з надійністю доказів, яка зі спливом часу може бути втраченою, що в підсумку може потягти прийняття несправедливого рішення.
З огляду наведеного, суди обох інстанцій не врахували, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого наприкінці 2011 року та свідоцтва про право власності, оформленого на початку 2012 року, без достатніх правових підстав відхилили доводи прокурора про те, що проміжок часу, який сплинув з моменту прийняття спірного рішення та видачі свідоцтв про право приватної власності, не є тривалим. Більше того, підставами позовних вимог у справі, що переглядається у касаційному порядку, є приписи законодавства, що встановлюють пряму заборону на вчинення дій щодо оформлення права власності на спірне майно товариством. Отже відсутні підстави вважати, що зі спливом часу втрачено надійність доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги.
Крім того, господарськими судами залишено поза увагою твердження прокурора про те, що заявлення вимог про скасування оскаржуваних рішення та свідоцтва має на меті захист інтересів держави, спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про відчуження об'єкта права державної власності на користь юридичної особи, що у підсумку впливає на дотримання критерію пропорційності, який передбачає справедливу рівновагу (баланс) між інтересами держави (суспільства) та особи.
Вищий господарський суд України відповідно до ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду, надавати оцінку доказам, збирати або перевіряти докази, відтак рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - передачі до господарського суду Миколаївської області, якому під час нового розгляду необхідно, всебічно перевіривши обставини, які мають значення для даної справи, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 та рішення господарського суду Миколаївської області від 23.11.2016 скасувати, справу № 915/825/16 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Головуючий Л.Ковтонюк
судді: Ж.Корнілова
В.Карабань