24.07.2017 Справа № 904/6476/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСПЕЦРЕМ", м. Кам'янське Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 1 246 837, 18 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - Фролова Н.Е., директор, протокол №1 від 26.03.13р.;
- Головко О.В., адвокат, договір про надання правової допомоги від 24.04.17р.;
від відповідача - Бразалук Л.В., довіреність №17 від 31.01.17р.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТСПЕЦРЕМ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.04.2017 року, просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач) на свою користь заборгованість за договором підряду №16-1577-02 від 04.01.2017 р. у розмірі 745 856, 35 грн., з яких: 654 715, 82 грн. - основний борг, 65 158, 26 грн. - пеня, 18 610, 26 грн. - інфляційні, 7 372, 00 грн. - 3% річних.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, 21.06.2017 року надав відзив на позов, за змістом якого відповідач вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення основного боргу на суму 701 450, 53 грн., в той час як основний борг на суму 1 155 696, 65 грн. вважає непідтвердженим належними доказами. Разом з тим, відповідач заперечує нарахування інфляційних на суму боргу 246 055, 43 грн. за рахунком №57 від 31.03.2017 року, з огляду на те, що індекс інфляції за травень 2017 року станом на дату складання позовної заяви (06.06.2017р.) був невідомий. До того ж, відповідач зазначає, що позивачем невірно розраховано інфляційні на суму 455 395, 10 грн. за рахунками №23 від 20.02.2017 року., №39 від 28.02.2017р. Так, згідно розрахунків відповідача інфляційні нарахування на суму 455 395, 10 грн. за рахунками №23 від 20.02.2017 року., №39 від 28.02.2017р. становлять суму 4 098, 56 грн. Також, відповідач заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку пені, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальність замовника за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.
24.07.2017 року відповідачем надано відзив, в якому відповідач вказує, що договір підряду №16-1577-02 від 04.01.2017 р. є неукладеним, оскільки між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Також, відповідач вказує, що акти приймання виконаних робіт з боку відповідача підписані особами, які не мають відповідних повноважень на вчинення дій з приймання підрядних робіт. Таким чином, з огляду на те, що договір підряду №16-1577-02 від 04.01.2017 р. є неукладеним, а керівником відповідача не схвалені дії, які вчинялись на виконання умов вказаного договору, відповідач не вбачає підстав для виконання зобов'язання щодо сплати коштів на користь позивача.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
04.01.2017 року між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) укладено договір підряду №16-1577-02 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконувати технічне обслуговування і утримання основних засобів замовника (п.1.1 Договору).
Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Об'єм, строки, характер і вартість робіт, передбачених п. 1.1 Договору, визначаються на підставі замовлень, відомостей дефектів, проектної документації, кошторисів, погоджених і затверджених у встановленому порядку (п.1.2 Договору)
Замовник здійснює контроль за виконанням робіт, приймає виконані роботи з оформленням актів (п.3.1 Договору)
За умовами пункту 2.1 Договору загальна сума Договору складається з вартості фактично виконаних об'ємів робіт.
Оплата виконаних робіт здійснюється по факту виконання робіт, що підтверджується актами виконаних робіт за формою КБ-2в і КФР, складеними згідно з Ресурсними Кошторисними Нормами і Розцінками (Мінпром, Держбуд) ДБН Д. 1.1-1-2000 р., на підставі платіжної вимоги-доручення (рахунка) на поточний рахунок підрядника - до кінця місяця, що йде за звітним (п.2.5 Договору)
Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печаткою і діє до 31.12.2017 (п.10.4 Договору)
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем виконано роботи на загальну суму 1 246 422, 07 грн., за які відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 654 715, 82 грн.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував до сплати відповідачу інфляційні за період з березня 2017 року по червень 2017 року у розмірі 18 610, 26 грн., пеню за період з 01.03.17р. по 06.06.17р. на суму 65 158, 26 грн., а також 3% річних за той самий період у розмірі 7 372, 00 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.
Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору підряду не передбачено розміру пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання, суд не вбачає правових підстав для нарахування пені, а тому у задоволенні таких вимог позивача відмовляється судом.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо недоведеності вимог позивача в частині стягнення на користь позивача основного боргу на суму 1 155 696, 65 грн. відхиляються судом, оскільки заявою від 19.07.2017 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 654 715, 82 грн.
Також, з огляду на обґрунтованість розрахунку позивача (а.с.6), суд відхиляє твердження відповідача щодо невірного обчислення позивачем розміру інфляційних.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов від 24.07.2017 року, за змістом яких останній зазначає, що договір підряду №16-1577-02 від 04.01.2017 року є неукладеним, відхиляється судом з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Розглянувши зміст Договору, укладеного між сторонами, суд дійшов висновку щодо погодження сторонами істотних умов договору в пунктах 1.1, 2.1, 2.5, 10.4 Договору.
Згідно приписів пункту 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується проведення сторонами заліку зустрічних однорідних вимог в рахунок сплати виконаних позивачем робіт за договором підряду №16-1577-02 від 04.01.2017 року, а також часткова сплата відповідачем виконаних позивачем робіт за договором підряду №16-1577-02 від 04.01.2017 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, у суду наявні підстави вважати, що позивачем та відповідачем здійснені фактичні дії на виконання договору підряду №16-1577-02 від 04.01.2017 року, де дії замовника і підрядника були насамперед спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором підряду №16-1577-02 від 04.01.2017 року, а відтак заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд.18-Б; код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТСПЕЦРЕМ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Архівна, буд.15 офіс.14; код ЄДРПОУ 38593290) суму 654 715, 82 грн. основного боргу, 7 372, 00 грн. 3% річних, 18 610, 26 грн. інфляційних, 10 210, 47 грн. судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Повне рішення складено 26.07.2017