Справа № 297/1195/17
21 липня 2017 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Фейір О. О., при секретарі Кузьма Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та виконкому Берегуйфалівської сільської ради Берегівського району про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, та зняття з реєстраційного обліку,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 та виконкому Берегуйфалівської сільської ради Берегівського району про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, а саме будинку № 10 по вул. Ф. Раковці в с. Берегуйфалу Берегівського району та зняття з реєстраційного обліку.
Позовні вимоги мотивовано тим, що вищевказаний будинок належить позивачу на підставі договору дарування від 01.09.2010 року. В будинку, крім сім'ї позивача зареєстрований також його дядько ОСОБА_2, однак понад два роки не проживає в будинку, жодної участі в його утриманні не бере, спільне господарство не веде та не сплачує комунальні послуги. Позивач неодноразово намагався розшукати ОСОБА_2, щоб останній знявся з реєстрації в його будинку, однак це в'явилось неможливим. Залишення відповідача зареєстрованими в будинку позивача є перешкодою у здійснені ним свого права щодо вільного користування та розпорядження належним йому на праві власності нерухомим майном, а також впливає на розмір комунальних послуг. У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком та зняття його з реєстраційного обліку.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує (а. с. 26).
Відповідач ОСОБА_2, в порядку ч. 5 ст. 74 ЦПК України за місцем реєстрації про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило (а. с. 23).
Представник відповідача виконкому Берегуйфалівської сільської радив судове засідання також не з'явився, однак від сільського голови надійшла заява, згідно якої просить розглянути справу без їх участі, позов визнає (а. с. 27).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, оцінивши докази позивача на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
Ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317 ЦК України передбачають здійснення власником права власності за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Судом достовірно встановлено, що будинок № 10 по вул. Ф. Раковці в с. Берегуйфалу Берегівського району належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 7).
Позивач отримав вказаний будинок в дарунок від ОСОБА_3, що вбачається з копії договору дарування від 01.09.2010 року (а. с. 6).
Як встановлено з матеріалів справи, у вищевказаному будинку значиться зареєстрованим ОСОБА_2, що стверджується довідками Берегуйфалівської сільради № 416 від 22.02.2017 року та № 783 від 09.06.2017 року (а. с. 8, 21).
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Частиною 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є його дядько, однак судом встановлено, що останній, будучи зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_1, за вказаною адресою не проживає близько 2 років, що вбачається з відповідних заяв сусідів позивача (а. с. 11, 14).
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи, що реєстрація відповідача ОСОБА_2 в будинку № 10 по вул. Ф. Раковці в с. Берегуйфалу Берегівського району, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, порушує права останнього як власника будинку на вільне володіння, користування та розпорядження своєї власністю, суд вважає позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
Виходячи зі змісту частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права користування житловим приміщенням).
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 15, 57-60, 88, 208, 292, 294 ЦПК України,
рішив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: с. Берегуйфалу, вул. Ф. Раковці, 10, Берегівського району Закарпатської області.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії, до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.
Суддя ОСОБА_4.