22-ц/775/450/2017(м)
266/2511/16-ц
Категорія 27 Головуючий у 1-й інстанції Сараєв І.А.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
19 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого - Ткаченко Т.Б.,
суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,
секретар - Гаркуша О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», ОСОБА_4 про визнання поруки припиненою за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», в особі його представника ОСОБА_5, на заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 березня 2017 року,
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3» (далі - ПАТ «ОТП ОСОБА_3» або ОСОБА_3), ОСОБА_4, в якому просив визнати припиненим договір поруки № SR - SME 107/078/2008 від 04 березня 2008 року.
В обґрунтування позову посилався на те, що з позовної заяви ПАТ «ОТП ОСОБА_3» йому стало відомо, що останнє звернулось до суду з вимогою про стягнення в солідарному порядку з нього та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № СМ - SME 107/078/2008, укладеного між Банком та ОСОБА_4, в забезпечення якого 04 березня 2008 року між ПАТ «ОТП ОСОБА_3» та ним було укладено договір поруки. 21.08.2008 року йому була вручена досудова вимога, згідно якої, його як поручителя зобов'язано виконати боргові зобов'язання боржника ОСОБА_4 Проте позов про стягнення заборгованості за кредитним договором пред'явлено позивачем до суду у вересні 2009 року, тобто після спливу 13 місяців з дня вручення вимоги.
В ході розгляду справи позивач, посилаючись на те, що позивачем невірно викладені позовні вимоги, уточнив свої вимоги, просив визнати припиненою поруку ОСОБА_2 по Договору поруки від 04 березня 2008 року.
Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 березня 2017 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП ОСОБА_3», ОСОБА_6 про визнання договору поруки припиненим задоволено.
Договір поруки № SR - SME 107/078/2008 від 04 березня 2008 року, укладений між ПАТ «ОТП ОСОБА_3» та ОСОБА_2 визнано припиненим.
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 травня 2017 року у задоволенні заяви ПАТ «ОТП ОСОБА_3» про скасування заочного рішення від 30.03.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП ОСОБА_3», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим - відмовлено.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ОТП ОСОБА_3», в особі його представника ОСОБА_5, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема зазначає, що ОСОБА_3 не був повідомлений про розгляд справи, призначеної на 30 березня 2017 року, чим позбавив відповідача права на судовий захист та безпідставно прийняв заочне рішення.
Задовольняючи позов, суд не прийняв до уваги, що договір поруки має похідний характер з кредитного договору і тому усі зобов'язання Боржника за основним договором (кредитним) є зобов'язаннями поручителя за договором поруки, тобто повернення отриманого кредиту в строк не пізніше 06 березня 2023 року, а тому Банком не пропущено 6-ти місячний строк звернення з вимогою до поручителя.
Суд дійшов невірного висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи (а.с.193). Від відповідачів надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх участі (а.с.170, 195).
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, заперечення відповідача ОСОБА_2, наданих у судових засіданнях 27 червня 2017 року, 12 липня 2017 року, який просив апеляційну відхилити, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Але зазначеним нормам рішення суду в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору поруки № SR - SME 107/078/2008 від 04 березня 2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_3», правонаступником якого є відповідач ПАТ «ОТП ОСОБА_3» та ОСОБА_2, останній в забезпечення виконання зобов'язань поручився перед ПАТ «ОТП ОСОБА_3» за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за Кредитним договором № СМ - SME 107/078/2008 в повному обсязі таких зобов'язань.
Згідно п. 3.2 договору поруки № SR - SME 107/078/2008 від 04 березня 2008 року поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.
Згідно досудової вимоги від 21 серпня 2008 року № 22-3-2/31808 про погашення заборгованості за Кредитним договором № СМ - SME 107/078/2008 від 04.03.2008 року ОСОБА_2 запропоновано достроково виконати боргові зобов'язання Боржника за Кредитним договором в повному обсязі та протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити прострочені платежі, штрафні санкції (пеню).
Проте позов до позивача та Відповідача 2 (ОСОБА_8С.). про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ «ОТП ОСОБА_3» подано до суду у вересні 2009 року.
Дійшовши висновку щодо припинення поруки та задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що позов до поручителя подано з пропуском встановленого шестимісячного строку. Пред'явивши у серпні 2008 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців з цієї дати. Однак, після зміни строку виконання основного зобов'язання, ОСОБА_3 до суду із позовом звернувся лише у вересні 2009 року, тобто зі спливом 13 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
З висновком суду першої інстанції щодо припинення поруки ОСОБА_2 за виконання боржника ОСОБА_4 зобов'язань за Кредитним договором колегія суддів не може не погодитися.
Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_3» (далі - ЗАТ «ОТП ОСОБА_3» , правонаступником якого є ПАТ «ОТП ОСОБА_3» та ОСОБА_4 04 березня 2008 року був укладений Кредитний Договір № СМ - SME 107/078/2008 (далі - Кредитний Договір), за умовами якого ОСОБА_3 надав позичальнику кредит у розмірі 600 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення кредиту 06 березня 2023 року та сплатою процентів за користування кредитом за плаваючою процентною ставкою, яка складається з фіксованого відсотку (5% річних) + FIDR. Погашення суми Кредиту та процентів здійснюється рівними частинами на протязі всього строку дії Кредитного Договору відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною цього договору (а.с.127 - 141, 155 - 162).
На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ЗАТ «ОТП ОСОБА_3», правонаступником якого є ПАТ «ОТП ОСОБА_3», та ОСОБА_2 04 березня 2008 року укладено договір поруки № SR - SME 107/078/2008 (далі - Договір Поруки) (а.с.5,6).
Згідно п.2.1 Договору Поруки , порукою забезпечуються вимоги Кредитора щодо повернення основної суми кредиту, наданого Боржнику, сплати процентів за користування кредитом, пені за прострочення повернення кредиту та процентів. Боржник зобов'язаний повернути Кредитору повну суму отриманих Боржником кредитних коштів не пізніше 06 березня 2023 року. Сума отриманого кредиту може скласти 600 000,00 доларів США.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата Договору) і діє до повного виконання Боргових зобов'язань за Кредитним Договором (п.4.1 Договору Поруки).
У зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_9 своїх зобов'язань за Кредитним Договором ЗАТ «ОТП ОСОБА_3» надіслало Поручителю і Боржнику досудову вимогу, відповідно 21 серпня 2008 року (вих. № 22 -3 -2/31808) та 03 вересня 2008 року (вих. № 100 - 04 - 5154), про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним Договором в повному обсязі, а саме повернення протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги повної суми Кредиту в розмірі 595 474,51 доларів США, суму відсотків за користування Кредитом в розмірі 9 920,01 доларів США, пені в розмірі 6150,32 доларів США (а.с.7, 184).
Як вбачається з пояснень позивача, які не спростував та підтвердив представник відповідача, досудова вимога направлялась Боржнику та Поручителю двічі. Одна вимога вручалась йому та ОСОБА_4 підготовлена Банком в м. Києві , а друга - відділенням Банку в м. Донецьк.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.553, ч .ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
З Договору Поруки (п.4.1.) вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором не є встановленою сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Тобто, строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.
Правила ч.4 ст. 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.
Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним, ОСОБА_3 відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого Банком строку для дострокового повернення кредиту.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1077цс145.
ОСОБА_3 направив поручителю ОСОБА_10 вимогу від 21 серпня 2008 року, яку ОСОБА_2 отримав у цей же день, та якою відповідач встановив новий строк виконання зобов'язання протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, останнім днем виконання основного зобов'язання є 20 вересня 2008 року, перебіг шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя розпочався з 21 вересня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями сторін, ПАТ «ОТП ОСОБА_3» з позовом до боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_2 звернувся 24 вересня 2009 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки Банком пропущений шестимісячний строк для пред'явлення вимоги з моменту встановлення нового строку виконання зобов'язань за кредитним договором, то порука вважається припиненою.
Судом невірно зазначено початок перебігу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя, а саме з 21 серпня 2008 року, але це не призвело до неправильного висновку щодо припинення поруки.
Договором Поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання боргових зобов'язань за Кредитним Договором, та оскільки Кредитор протягом шести місяців від дня порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту не пред'явив позов до поручителя, зобов'язання ОСОБА_2 за договором поруки припинилися.
З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги відносно того, що порука діє до 06 березня 2023 року, тобто до закінчення строку повернення кредитних коштів, визначених Кредитним Договором, є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем строку позовної давності, з посиланням на те, що про порушення свого права ОСОБА_2 дізнався після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості за Кредитним договором у вересні 2009 року, а з даним позовом він звернувся лише у червні 2016 року, що є підставою для відмови у позові, є неспроможними з огляду на наступне.
Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише у разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.
Виходячи з тотожної природи зобов'язань, які регулюються реченням першим і третім ч.4 ст. 559 ЦК України та реченням другим частини четвертої цієї статті, правову конструкцію ч.4 ст. 559 ЦК України, ототожнює правову природу усіх зобов'язань, преклюзивність строку дії договору, дає підстави дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.
Відповідно, на вказані строки не поширюється положення ч.5 ст. 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.
Отже, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.
Разом із тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). При цьому відповідно до ч. ч. 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.
Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.
Дійшовши висновку, що позивачем не пропущеного строк звернення до суду із даним позовом, суд послався на те, що право вимоги за Кредитним договором перейшли до ПАТ «ОТП ОСОБА_3» від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з 01 квітня 2016 року. Але це також не призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом у порушення положення ст.224 ЦПК України ухвалено заочне рішення також не приводять судову колегію до висновку про скасування рішення суду, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи. В попередніх судових засіданнях представник Банку приймав участь, до матеріалів справи залучені заперечення на позов та клопотання про закриття провадження у справі, про застосування строку позовної давності (13, 25, 40, 41).
Повідомлення про виклик відповідача у судове засідання, призначене на 30 березня 2017 року, Банку, як і у попередні судові засідання, здійснювались шляхом направлення повістки на електронну адресу Банку, про що мається в матеріалах справи заява представника Банку (а.с. 34, 35, 69). Закінчення розгляду справи без участі представника Банку також не призвело до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, рішення суду підлягає зміні враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи, уточнив свої вимоги та просив визнати поруку припиненою (а.с.28).
Саме зазначені вимоги були розгляді судом, наведені відповідні правові обґрунтування щодо припинення поруки позивача. Але ухвалюючи рішення суд визнав припиненим Договір поруки, що не відповідає положенням ч.4 ст.559 ЦК України.
Колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду і визнати припиненою поруку як зобов'язання за договором поруки від 04 березня 2008 року № SR - SME 107/078/2008, укладеним між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством « ОТП ОСОБА_3», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3».
За таких обставин апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню.
При зверненні з апеляційною скаргою ПАТ «ОТП ОСОБА_3» понесло витрати по сплаті судового збору 1760 грн. (а.с.102).
Враховуючи положення Закону України «Про судовий збір», яким встановлено ставки судового збору при зверненні до суду з позовом немайнового характеру та з апеляційною скаргою, що має місце у даному випадку, ті обставини, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню, відповідно до положень ст.88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог, з ОСОБА_2 на користь Банку у відшкодування судового збору підлягає стягненню 151 грн. 58 коп.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3», в особі його представника ОСОБА_5, задовольнити частково.
Заочне рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 березня 2017 року змінити.
Визнати припиненою поруку як зобов'язання за договором поруки від 04 березня 2008 року № SR - SME 107/078/2008, укладеним між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_3», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_3».
Стягнути з ОСОБА_2 (ІІН НОМЕР_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 21685166) у відшкодування судового збору 151 гривню 58 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Б.Ткаченко
Судді: Л.М.Кочегарова
ОСОБА_11