ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.07.2017Справа №910/8457/17
За позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Жигадло І.Б. - представник за довіреністю №275/16 від 27.12.2016
В судовому засіданні 19.07.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» (надалі - позивач) до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача в силу ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті носії» наявний обов'язок зі здійснення списання нарахованих Комунальному підприємству Кам'янської міської ради «Тепломережі» за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки природнього газу №06/10-2188-ТЕ-3 від 20.12.2010 та стягнутих з останнього рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 у справі №11/5005/210/2012 пені у розмірі 798 063,12 грн., 3% річних у розмірі 264 912,17 грн. та інфляційних витрат у розмірі
280 123,73 грн., який Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не виконує, а тому позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 порушено провадження у справі №910/8457/17, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.06.2017.
19.06.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшли від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви про зобов'язання вчинити певні дії, в яких останній, зокрема, зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі №11/5005/210/2012 заяву Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено частково та визнано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2012 у справі №11/5005/210/2012 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу в сумі 9 452 677,68 грн. В іншій частині, а саме щодо визнання вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення річних, інфляції та пені, - відмовлено. Проте, не погодившись із наведеною ухвалою Комунальне підприємство Кам'янської міської ради «Тепломережі» звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на вказане судове рішення.
21.06.2017 через загальний відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних витрат, 3% річних, які нараховані позивачу, останній повинен бути включений до реєстру суб'єктів, що володіють таким правом. А тому, зважаючи, що докази включення позивача до Реєстру теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відсутні, то у відповідача відсутній обов'язок зі списання нарахованих Комунальному підприємству Кам'янської міської ради «Тепломережі» пені у розмірі 798 063,12 грн., 3% річних у розмірі 264 912,17 грн. та інфляційних витрат розмірі 280 123,73 грн.
В судовому засіданні 21.06.2017 оголошено перерву до 19.07.2017 у зв'язку із необхідністю надання сторонами додаткових документів.
07.07.2017 позивачем подано через загальний відділ діловодства суду додаткові пояснення до позовної заяви про зобов'язання вчинити дії, в якій Комунальне підприємство Кам'янської міської ради «Тепломережі» повідомляє, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017 у справі №11/5005/210/2012 залишено без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України на вказані судові рішення.
В судове засідання 19.07.2017 представник відповідача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Позивач явку свого представника у судове засідання 19.07.2017 не забезпечив, про причини неможливості прибуття свого представника в судове засідання не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом повноважного представника позивача у наявній в матеріалах справи розписці про оголошення перерви.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
За висновками суду, незважаючи на те, що представник позивача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 у справі №11/5005/210/2012 стягнуто з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (правонаступником якого є Комунальне підприємство Кам'янської міської ради «Тепломережі») на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість за Договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2188-ТЕ-3 від 20.12.2010 у розмірі
9 452 677, 68 грн., пеню у розмірі 798 063,12 грн., 3% річних у розмірі 264 912,17 грн. та інфляційні витрати у розмірі 280 123,73 грн.
На виконання вказаного рішення 30.03.2012 Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Тепломережі» було сплачено суму основної заборгованості у розмірі 9 452 677, 68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3 від 07.12.2012.
У зв'язку з сплатою даної заборгованості ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2017, у справі №11/5005/210/2012 визнано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2012 у справі №11/5005/210/2012 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу в сумі 9 452 677,68 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач зобов'язаний списати заборгованість Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» зі сплати пені у розмірі 798 063,12 грн., 3% річних у розмірі 264 912,17 грн. та інфляційних витрат у розмірі 280 123,73 грн., присуджених то стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 у справі №11/5005/210/2012 на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті носії», оскільки останнім було погашено суму основної заборгованості до 30.11.2016.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню.
Згідно частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Приписами абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено, що процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Нормами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» встановлено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до Реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч. 1 ст. 1 цього Закону, яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до Реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Як встановлено судом позивачем заборгованість за спожитий природний газ, поставлений за Договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2188-ТЕ-3 від 20.12.2010, погашена повністю у грудні 2012 року, тобто до вступу у дію 30.11.2016 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Пунктом 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017, у Реєстрі зазначаються дані про підприємство, зокрема, інформація щодо обсягу нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.
Отже, обсяг нарахувань із сплати пені, інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року, є окремою інформацією, яка підлягає обов'язковому включенню до Реєстру, задля обліку з боку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Для включення до Реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).
Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості. Рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.
З наведених положень законодавства вбачається, що Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не передбачено автоматичного списання зазначених сум і таке списання повинно здійснюватися у порядку, який визначений положеннями зазначеного Закону
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Порядок списання заборгованості підприємства, як правило, складається з таких етапів: утворення учасником процедури списання комісії зі списання заборгованості; здійснення списання заборгованості відповідно до фінансової звітності підприємства зі складенням протоколу списання, який надсилається компанії постачальнику природного газу, яка проводить відповідне списання заборгованості, яка обліковується за цим підприємством, у своїй звітності, про що надсилає повідомлення підприємству виробнику теплової енергії.
Таким чином, зазначений процес є двостороннім, із впорядкуванням фінансової документації для обох підприємств.
З огляду на наведені положення законодавства суд приходить до висновку, що для списання зобов'язань з оплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, позивач має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до Реєстру.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження включення останнього до відповідного Реєстру.
В той же час, як вбачається із Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 197 від 30.04.2014, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Таким чином, саме на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України покладено обов'язок із ведення відповідного Реєстру та прийняття рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру та розміщення відповідного рішення на офіційному веб-сайті цього органу.
З інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за http://www.minregion.gov.ua/?s=%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80, а саме з розміщених на такому веб-сайті відповідних наказів та самого Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, вбачається, що станом на дату розгляду даного спору щодо позивача не приймалось рішення про його включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не набуто статусу учасника процедури врегулювання заборгованості та відповідно у відповідача відсутній обов'язок для списання на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті носії» нарахованих Комунальному підприємству Кам'янської міської ради «Тепломережі» за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки природнього газу №06/10-2188-ТЕ-3 від 20.12.2010 та стягнутих з останнього рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 у справі №11/5005/210/2012 пені у розмірі 798 063,12 грн., 3% річних у розмірі 264 912,17 грн. та інфляційних витрат у розмірі 280 123,73 грн.
Відтак, позовні вимоги Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов'язання вчинити дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при відмові позову покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.07.2017
Суддя Пукшин Л.Г.