19.07.2017 Справа № 904/6284/17
За позовом Публічного акціонерного товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Лоджистікс", м. Дніпро
про стягнення 238 334,15 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - Йосипишин Р.В., довіреність № 820 від 30.12.16р.;
від відповідача - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось із позовом до господарського суду Дніпропетровської області, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Лоджистікс" на свою користь заборгованість за договором № 124 від 05.06.2014, в розмірі 238 334, 15 грн., з яких: 78 109, 48 грн. - заборгованість за договором; 160 224, 67 грн. - вартість понаднормованих втрат, а також судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається невиконання відповідачем умов договору транспортного експедирування №124 від 05.06.2014 року.
Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, - ВСТАНОВИВ:
Між публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ "ДПЗКУ", Позивач, Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС" (далі - Відповідач, Експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 124 від 05.06.2014 (далі - Договір).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1.1. Договору за цим Договором Експедитор зобов'язується за плату за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних перевезенням зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки (далі -вантаж) залізничним транспортом (далі - Послуги).
Згідно з п. 2.1 Договору Експедитор зобов'язаний здійснювати діяльність щодо забезпечення залізничного перевезення вантажів відповідно до умов і вимог внутрішніх та міжнародних Правил залізничних перевезень, включаючи Угоду про міжнародне вантажне залізничне сполучення, Статуту залізниць України.
Відповідно до п. 2.1.9 Договору Експедитор зобов'язаний здійснювати контроль за відповідністю якості та кількості вантажу покажчикам, зазначеним у правовстановлюючій документації на вантаж, залізничній накладній, заявці Клієнта. У випадку виявлення відхилень щодо кількості, організувати належне документальне оформлення вантажу.
Згідно з п. 2.2.6 Договору Клієнт зобов'язаний відшкодовувати Експедиторові документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням послуг, що є предметом Договору, та оплатити йому винагороду.
Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Договору за надання послуг Експедитор виставляє Клієнтові рахунок по погодженим ставкам, згідно Додатків до даного Договору. Оплата проводиться наступним чином: 70% попередньої оплати від суми згідно виставленого Експедитором рахунку-фактури, остаточний розрахунок здійснюється за фактично надані послуги протягом
5 банківських днів з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі наданих
На виконання умов Договору та на підставі виставлених рахунків Клієнтом здійснено оплату послуг Експедитору в розмірі 44 119 323,31 грн., що підтверджується банківською випискою.
Експедитором надано послуг Клієнту на суму 42 221 182,08 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, а також підписаним двома сторонами актом звірки взаєморозрахунків.
Таким чином, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 1 898 141,23грн.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що в разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до 4.6 Договору Експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час перевезення. Експедитор несе відповідальність за втрату вантажу, якщо кількість втраченого вантажу перевищує норми природної втрати, передбаченої цим Договором. При цьому, кількість фактично доставленого вантажу визначається шляхом зважування на повірених електронних залізничних вагах у пункті приймання вантажу за результатами зважування всієї партії.
Згідно з п. 4.7 Договору вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між вагою, переданою до перевезення, визначених на вагах у пункті відвантаження і вагою, визначеною пункті призначення при перевезенні залізничним транспортом для зернових і олійних культур становить - 0,5%.
Частина 1 ст. 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що
перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до ввезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Частиною 1 ст. 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або надходження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди. Відповідно до п. 4.8 Договору Експедитор зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого вантажу на підставі пред'явленої претензії. За основу береться максимальна купівельна ціна на умовах СРТ порти Чорного моря (трейдери).
Згідно цін на сайті УкрАгроКонсалт максимальна вартість зернових на умовах СРТ-порт становить: 3 030,00 грн/т для кукурудзи та 3 500,00 грн/т для пшениці.
Зважаючи на те, що кількість відправленого зерна і кількість зерна, що прибуло у пункти призначення відрізняється, - Клієнт звернувся до експедитора листом від 27.08.2015 № 130-4-12/4411 з вимогою про відшкодування наднормових втрат на загальну суму 160 224,67 грн.
02.11.2016 Позивач направив Відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Керуючись ст. 601 ЦК України, ПАТ "ДПЗКУ" зарахувало частину заборгованості по договору у розмірі 1 820 031,75 грн.
За Відповідачем залишився залишок заборгованості перед Позивачем в розмірі 78 109,48 грн. (1 898 141 грн. - 1 820 031,75 грн.).
Позивач звернувся до Відповідача листом від 23.12.2016 № 130-2-12/6661 з вимогою сплатити 238 334,15 грн. (78 109, 48 грн. заборгованість за договором + 160 224, 67 грн. вартість понаднормованих втрат).
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Джі Лоджистікс" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 58-А, код ЄДРПОУ 38707047) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) заборгованість в розмірі 78 109,48 грн., збитки в розмірі 160 224,67 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3575,01грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 24.07.2017
Суддя А.В. Суховаров