Справа № 820/3036/17
Україна
про відмову у відкритті провадження
24 липня 2017 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2, Новобаварського ВП Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання дій протиправними та визнання затримання незаконним, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати дії працівників відповідачів, а саме: оперуповноваженого ВКП Новобаварського ВП Головного управління Національної поліції України в Харківській області капітана поліції Шихалієва З.Ф. та прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 Лазарєва А.А. незаконними; визнати затримання позивача, яке мало місце в період часу з 14:15 год до 18:40 год. 20.02.2017 року -незаконним.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року.
З аналізу вищезазначених норм суд приходить до висновку, що публічно-правовий спір у площині адміністративного судочинства, це не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, в якому суб'єкт владних повноважень здійснює свої владні управлінські функції.
З матеріалів позову встановлено, що оскаржувані дії відповідачів вчинені в порядку КПК України в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12016220500002234 відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 29.09.2016 по справі № 639/7314/16-к відносно ОСОБА_1, проте, фактично затримано було іншу особу - ОСОБА_1, який є позивачем в рамках даної справи.
Статтею 24 Кримінально процесуального Кодексу передбачено забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, а саме кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Проаналізувавши положення КПК України, суддя доходить висновку, що відповідачі при реалізації повноважень згідно зі згаданим процесуальним законом виконували від імені держави правоохоронну, а не управлінську функцію, а відтак, останні не є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 КАС України.
Отже, спори, що виникають з приводу рішень та діянь органів дізнання, досудового слідства, прокуратури у питаннях, порядок вирішення яких визначений КПК України, можуть бути розглянуті та розв'язані виключно за правилами кримінального судочинства.
Таким чином, вказаний спір відноситься до компетенції судів кримінальної юрисдикції якими, згідно з приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є місцеві загальні суди: районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.
Крім того, слід зауважити, що позивачем за наявності обставин, з приводу яких подано вказаний позов, вчинено ряд заходів, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, які у тому числі, виразились у поданні його представником - адвокатом Бережним Г.В. скарги до суду, в якій останній просив суд зобов'язати уповноважену особу Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 внести до ЄРДР відомості про вчинення посадовими особами Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 та Новобаварського ВП Головного управління Національної поліції України в Харківській області кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 371,364, 365 КК України, оскільки результатом його звернення з заявою в порядку ст. 214 КПК України з відповідного питання, стало видання органом прокуратури листа, в якому вказано про той факт, що відомості, котрі містились в заяві, не охоплювали поняття злочину, передбаченого ст. 11 КК України.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.02.2017 р. по справі № 639/587/17, вказану скаргу було задоволено та зобов'язано прокурорів Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 протягом 24 годин з моменту отримання зазначеної ухвали в порядку ст.214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою адвоката Бережного Г.В. від 20.01.2017 року за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 371 КК України, вирішити питання про початок досудового розслідування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2, Новобаварського ВП Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання дій протиправними та визнання затримання незаконним та роз'яснює позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 109, 165, 186, 254 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2, Новобаварського ВП Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання дій протиправними та визнання затримання незаконним.
Роз'яснити позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів він має право звернутись до відповідного місцевого загального суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Заічко О.В.