Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
20 липня 2017 р. № 820/2753/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.,
при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві , в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №1624297-1305 від 25.07.2016 року про нарахування податкового зобов'язання зі сплати земельного податку в розмірі 95061,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому - підлягає скасуванню, оскільки у даних спірних правовідносинах відсутній об'єкт оподаткування земельним податком, а позивач, у свою чергу не реєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під багатоквартирним житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, у якому має у власності нежитлове приміщення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяву, яку просив суд задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заперечення на позов, в яких вказав, що до позивача, як до особи яка набула право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у багатоквартирному будинку, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена вказана нерухомість, при цьому, позивач, в силу приписів п. 287.8 ст. 287 ПК України, як власник нежитлового приміщення у багатоквартирному житловому будинку, обтяжений обов'язком зі сплати до бюджету земельного податку за площі під таким приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території. Отже, оскаржуване в даній справі рішення контролюючого органу прийнято на законних підставах, а тому, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Суд, на підставі ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути дану справу без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача (останній не був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови), дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення загальною площею 115,2 кв.м. на цокольному поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу від 08 травня 2001 року, яке вона здає в оренду ТОВ «Комп'ютер-Київ» за договором оренди № 1/03-16 від 01.03.2016 р.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відносно позивача було винесене податкове повідомлення - рішення від 27.04.2016 р. № 1624297-1305, яким останній визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 95061,27 грн. Вказане рішення контролюючого органу було направлене на адресу платника - АДРЕСА_1 рекомендованим листом, проте до податкової повернувся конверт з позначкою "за закінченням терміну зберігання".
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач вирішила продати вказане нежитлове приміщення та від приватного нотаріуса дізналась про наявність податкового обтяження на належну їй нерухомість за адресою: АДРЕСА_1, з приводу зняття якого, подала 15.06.2017 р. відповідну заяву до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ( а.с.10) та у телефонному режимі, зателефонувавши до відповідача з приводу результатів розгляду заяви, дізналась, що підставою обтяження стала наявність податкового повідомлення - рішення від 27.04.2016 р. № 1624297-1305, на суму земельного податку 95061,27 грн.
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернулась до суду за його скасуванням.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 р. Податковий Кодекс України було доповнено статтею 19-3, якою унормовано, що державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
Суд зауважує, що контролюючі органи виконують функції, унормовані п.19-1.1 статті 19-1 ПК України, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу.
Отже, ОСОБА_2 правильно визначено в якості відповідача по справі - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Розглядаючи зазначену справу, суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства ( в редакції, чинній на момент складення спірного податкового повідомлення - рішення).
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю розділом XII «Податок на майно» Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідач зазначав, що згідно даних ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) перебуває на обліку, як платник земельного податку за земельною ділянкою під нежитловим приміщенням розташованою в АДРЕСА_1 площею 0,01152 га., яка відноситься до 60-ї економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зони з 01.01.2016р. становить 4098,17 грн./кв.м.
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки ( п.274.1 ст. 274 ПК України).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно ( п. 287.8 ст. 287 ПК України).
Оскільки з 2015 року земельний податок віднесено до місцевих податків і зборів, місцеві ради відповідно вимог підпункту 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України повинні прийняти Рішення про встановлення місцевих податків та зборів, які офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Таким чином, у 2016 році справляння земельного податку здійснюється по ставках, які діяли у 2015 році.
Відповідно до п.п.271.2. ст. 271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Так, рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва з 01.07 2015 р. Попередня грошова оцінка земель проведена та затверджена рішенням Київради від 26.07.2007 р. № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення».
Сума земельного податку з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. за земельну ділянку розташовану за адресою: м. Києві вул. Горького (наразі -Антоновича) ,10 площею 0,01152 га., становить:
115,2 кв.м. х 4098,1 7 х 2,5 х 1.5 х 1.249 х 1.433 х 3 % = 95061,27 грн., де: 4098,17 - грошова оцінка в грн./кв. м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014р. №23/23 « Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва » ( рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 року ( згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року. № 565/565); 3% - відсоток ставки земельного податку; 1,5 - локальний коефіцієнт; 2.5 -функціональний коефіцієнт;1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0,22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель».
Відповідно до ст.269 та ст.270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно п.п. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.
Згідно ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
З урахуванням викладеного, у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно- правової угоди, фізична особа (фізична особа - підприємець) повинна з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина), з урахуванням площі прибудинкової території. Нарахування земельного податку за таку земельну ділянку здійснюється на підставі даних державного земельного кадастру.
Згідно з п. 287.1, п. 287.6 ст. 287, п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою; платниками плати за землю являються землекористувачі земельних ділянок.
Відповідно до положень ст. 120 ЗК України, які прямо кореспондують з нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Тобто з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.
Як вже зазначалось вище, за правилами пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, при цьому, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287ПК).
Тобто, фізична особа - власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Розглядом справи встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким контролюючим органом було нараховано земельний податок.
При цьому в силу вимог статей 182, 334 ЦК та положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності на нерухоме майно витікає з моменту державної реєстрації.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що незважаючи на те, що позивач не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник ОСОБА_2 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».
При цьому, суд, при вирішенні даної справи керувався правовими висновками Верховного Суду України в аналогічних правовідносинах, які викладені в постанові від 07.07.2015 року по справі 826/12388/13-а.
Відповідно до ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Статтею 244-2 КАС України унормовано обов'язковість судових рішень Верховного Суду України.
Так, за змістом ч.1 вказаної статті, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Посилання позивача на той факт, що право власності не нерухоме майно було набуто позивачем до набрання чинності Податковим кодексом України та на обставини аналогічного оскарження податкового повідомлення рішення ДПІ з приводу нарахованого ОСОБА_2 земельного податку у 2009 році, яке було скасовано в рамках розгляду справи № 2а-44617/09/2070 суд відхиляє, з огляду на положення ст. ст 161, 244-2 КАС України, за наявності постанови Верховного Суду України від 07.07.2015 року по справі 826/12388/13-а. При цьому, підстав для відступлення від наведених правових висновків Верховного Суду України у процесі розгляду даної справи суд не вбачає.
Відповідно до ч.1,2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи відповідачем було належним чином обґрунтовано правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, відтак, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2017 року.
Суддя Заічко О.В.