ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 липня 2017 року справа № 813/2263/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддя Брильовського Р.М.,
суддя Гулик А.Г.
суддя Сакалоша В.М.
при секретарі Новак Л.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Здинянчина Р.Т.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Національної поліції України про визнання протиправними дій Національної поліції України щодо недотримання вимог Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" при притягненні до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 10.10.2016 та зобов'язати Національну поліцію України вжити визначених Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" заходів щодо підтверджених фактів дисциплінарного проступку ОСОБА_4, які наведені у відповіді Національної поліції України від 23.01.2017.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 10 жовтня 2016 року він звернувся до Керівника Національної поліції України із клопотанням про притягнення до дисциплінарної відповідальності Заступника Голови Національної поліції України - ОСОБА_4 . Попередньо, позивач неодноразово звертався до нацполіції із запитами про надання перекладу виступів Заступника Голови Національної поліції та просив супроводжувати перекладом усі публікації виступів-чиновника, що лунають іноземною мовою, що підтверджується копіями трьох запитів трьох відповідей НП України. Листом-відповіддю від 23 січня 2017 Національна поліція України повідомила, що під час перевірки факти, наведені в клопотанні, знайшли своє підтвердження, а також що з ОСОБА_4 проведено бесіду. Поліція вжила такий захід дисциплінарного характеру як "бесіда", який насправді є відсутній у Законі України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ", який регулює порядок проведення службової перевірки та вказує вичерпний перелік санкцій за дисциплінарні проступки.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що позивач не довів яким чином вказані дії призводять до порушення його прав та не конкретизував, яких саме прав. Право позивача на звернення до органів державної влади було реалізовано, відповідь за наслідками розгляду його клопотання йому було надано. Зазначає, що Положення Дисциплінарного статуту дають право керівникові органу поліції не застосовувати до особи, яка вчинила дисциплінарний проступок заходи дисциплінарного впливу за їх незначущості, відсутності заподіяної шкоди, з урахуванням бездоганної попередньої поведінки, належним ставленням до виконання службових обов'язків, а також за умови усвідомлення нею своєї вини. В такому випадку уповноважена особа має право обмежитись усним попередженням особи щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. Системності порушень ОСОБА_4 законодавство про мовну політику встановлено не було. Факт на який посилався позивач мав місце 01.03.2016 в місті Черкаси під час урочистого відкриття Управління патрульної поліції підтвердився. Перевіркою було враховано, що порушення дисципліни ОСОБА_4 мало місце 01.03.2016, а клопотання позивача про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності надійшло 17.10.2016, тобто через більш ніж через 7 місяців. Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. Отже, правових підстав для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності не було. У зв'язку з цим тимчасово виконуючим обов'язки Голови НПУ генералом ОСОБА_5 було проведено бесіду з ОСОБА_4 з приводу виявлених фактів недотримання службової дисципліни та здійснено усного попередження щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни Про заходи, які в межах наданої компетенції, були вжиті до ОСОБА_4 було інформовано позивача. Інформування позивача листом від 23.01.2017 № 725/05/12-2017 свідчить, що клопотання позивача було розглянуто з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту. Просить в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав з мотивів, наведених у запереченні, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача і представника відповідача, дослідивши представлені ними документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Національної поліції України щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 10.10.2016 року про порушення його конституційних прав та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зобов'язано Національну поліцію України розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.10.2016 року у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" та Наказу Міністерства внутрішніх справ України №1177 від 10.10.2004 "Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України".
10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Національної поліції України із клопотанням про притягнення до дисциплінарної відповідальності Заступника Голови Національної поліції України - ОСОБА_4 за незастосування державної мови як мови офіційного спілкування посадової особи, а також порушення службової етики та присяги (щодо ігнорування прохань і вимог спілкуватися державною мовою з громадянами України.
Листом від 23 січня 2017 вих. №725/05/12-2017 Національна поліція України повідомила, що під час перевірки факти, наведені в клопотанні, знайшли своє часткове підтвердження, а також, що з ОСОБА_4 проведено бесіду щодо обов'язкового дотримання ним в офіційному спілкуванні вимог, установлених засадами державної мовної політики, Правил етичної поведінки поліцейських та Присяги працівника поліції, а також неприпустимість порушення службової дисципліни в подальшому.
Не погодившись із тим, що Національна поліція України не притягнула ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, тим самим не вжила до нього всіх заходів дисциплінарного характеру, а лише обмежилася "бесідою", ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про національну поліцію", Законом України "Про звернення громадян", Законі України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ".
Відповідно до статті 55 Конституції України будь-яка особа має право звернутися до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Згідно з ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього ж Закону, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 4 цього ж Закону встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно з ст. 19 цього ж Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно ст.ст. 1, 2, 5 та 14 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою службової дисципліни
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Види дисциплінарних стягнень передбачені ст. 12 Дисциплінарного статуту, та застосовуються керівниками поліції в межах наданих повноважень.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
З врахуванням наведеного, а також час вчинення порушення, з ОСОБА_4 проведено бесіду щодо обов'язкового дотримання ним в офіційному спілкуванні вимог, установлених засадами державної мовної політики, Правил етичної поведінки поліцейських та Присяги працівника поліції, а також неприпустимість порушення службової дисципліни в подальшому.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто предметом оскарження можуть бути тільки акти, які породжують правовідносини, змінюють або припиняють їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 3 КАС України визначено, що адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Тобто необхідними умовами для набуття особою права на судовий захист є:
безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах;
володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав;
здійснення неправомірного зазіхання державою на ці права позивача у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права стають порушеними.
Наявність цих ознак є обов'язковою умовою для одержання особою захисту порушених прав та здійснення державою примусової сили для їх захисту шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення.
У випадку, якщо позивач не є безпосереднім учасником спірних правовідносин, а дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень в цих відносинах не здійснюють жодного управлінського впливу на позивача, фактично має місце позов, спрямований не на відновлення порушених прав, а на досягнення інших цілей, забезпечення яких не відповідає встановленим ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства.
Таким чином, особа може одержати захист своїх прав в судовому порядку лише в тому випадку, якщо ця особа є учасником відповідних відносин, спір в яких переданий на вирішення суду, і в цих відносинах певним чином були порушені, невизнані або оспорені права цієї особи.
В іншому випадку особа не є носієм порушеного права, а отже вона не є суб'єктом права на судовий захист.
У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення має тягнути за собою відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
При цьому дії Національної поліції України з питань притягнення до дисциплінарної відповідальності Заступника Голови Національної поліції України - ОСОБА_4 за незастосування державної мови як мови офіційного спілкування посадової особи, а також порушення службової етики та присяги (щодо ігнорування прохань і вимог спілкуватися державною мовою з громадянами України стосуються лише ОСОБА_4, а, отже, право оскаржити такі дії мають особи, щодо яких вони стосуються.
Суд дійшов висновку, що позивач не належать до суб'єктів правовідносин, які виникають у зв'язку з непритягненням відповідача ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, а тому дії Національної поліції України не порушують прав, свобод або інтересів позивача.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача вжити визначених Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" заходів щодо підтверджених фактів дисциплінарного проступку ОСОБА_4, які наведені у відповіді Національної поліції України від 23.01.2017, суд вважає за необхідне зазначити, що суд не може підміняти державний орган, дії якого оскаржуються, приймаючи за нього інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, така вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії не підлягає до задоволення.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тому у даному випадку не можуть порушуватись права позивача з боку відповідача, а відтак суд не має правових підстав для задоволення цього позову, оскільки обов'язковою умовою визнання дій протиправними є порушення у зв'язку з їх вчиненням прав та охоронюваних законом інтересів осіб - позивача у справі цим органом.
Відтак, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір з сторін не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 24, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 21.07.2017 року.
Головуючий суддя Р. М. Брильовський
Суддя А.Г. Гулик
Суддя В.М. Сакалош