Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 липня 2017 р. Справа №805/2035/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,
за участю секретаря судового засідання Смаль О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Волноваської районної державної адміністрації Донецької області
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 10.06.2016р.
від відповідача: Кононенко І.Ю. - за дов. від 24.05.2017р.
від третьої особи: не з'явився
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій відповідача щодо розгляду проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства позивачу неправомірними, такими, що не відповідають чинному законодавству, зобов'язання посадових осіб відповідача при прийнятті рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Свободненської сільської ради Волноваського району Донецької області позивачу діяти у спосіб, прямо передбачений приписами статей 118 та 123 Земельного кодексу України, а саме прийняти відповідне рішення або надати вмотивовану відмову.
Позивач вважає, що відповідач не бажає виконувати приписи діючого законодавства України в частині, що стосується виконання обов'язків, покладених державою на відповідача у випадку прямо передбаченому статтею 50 Закону України «Про землеустрій», крім того навмисно вводить в оману вказуючи на надумані та вигадані вимоги, стосовно документів, що надано на затвердження.
Відповідач у письмових запереченнях заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає що дії посадових осіб відповідача щодо відмови у погодженні проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 50,2034 га в оренду для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Свободненської сільської ради Волноваського району Донецької області, розташованих за межами населеного пункту були здійснені з дотриманням вимог діючого законодавства України.
Третя особа по справі у судове засідання 19 липня 2017 року не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання. 13 липня 2017 року третя особа по справі надала клопотання про розгляд справи без участі її представника.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року № 805/1865/16-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа: Волноваська районна державна адміністрація Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено, визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо несвоєчасного розгляду проекту відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Свободненської сільської ради Волноваського району ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Свободненської сільської ради Волноваського району ОСОБА_1. Дана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 15 листопада 2016 року.
12 грудня 2016 року за вихідним № Г-5230/0-3539/6-16 відповідач повторно розглянув проект землеустрою, в якому повідомив позивача, що зауваження по проекту землеустрою, викладені у листі Головного управління від 22 грудня 2015 року № Г-391/0-220/6-15 усунуті не в повному обсязі, а саме: розпорядження голови райдержадміністрації від 4 червня 2013 року № 244 не відповідає вимогам статті 122 ЗК України, на плані відведення земельної ділянки не зазначені межі земель запасу, акт прийомки передачі межових знаків на зберігання не приведено у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, сумарна площа земельних ділянок в агрохімічному паспорті земельної ділянки дорівнює 50,20 га, а проектом землеустрою 50,2034 га, що потребує узгодження, закінчено термін дії розпорядження голови Волноваської райдержадміністрації від 21 грудня 2012 року № 864, на підставі якого розроблений поданий на повторний розгляд проект землеустрою. Крім того, у листі зазначено, що закінчено термін дії висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділу Держземагенства у Волноваському районі Донецької області від 9 серпня 2013 року № 158. Враховуючи викладене, відповідач зазначив, що у нього відсутні правові підстави щодо затвердження поданого проекту землеустрою, у зв'язку з чим проект землеустрою повертається.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування. Відповідно до статті 4 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.
Статтею 5 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про землеустрій», регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Приписами статті 80 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Згідно зі статтею 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до норм статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Частиною 4 статті 122 Земельного Кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Абзацом 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.
Частиною 4 статті 123 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 статті 186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають ряд необхідних елементів, серед яких останнім у виключному переліку, встановленому частиною третьою вказаної статті, є матеріали погодження проекту землеустрою. Тобто, матеріали погодження проекту землеустрою - є невід'ємною частиною проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частинами 4-6 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що розглядаючи питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний суб'єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: або погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі відповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, або ж відмовити у погодженні, проте, лише у разі невідповідності проекту наведеним вимогам.
Відповідно до частини 6 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. При цьому, згідно з частиною десятою вказаної статті, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Частиною 11 цієї статті передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
З системного аналізу вказаних норм та з урахуванням частини шостої статті 186-1 ЗК України суд дійшов висновку, що підставою для відмови у затвердженні проекту може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а отже, відмовлено у затвердженні проекту може бути лише за умови його непогодження та відсутності у ньому елементів, передбачених частиною другою статті 50 Закону України «Про землеустрій».
Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, у разі подання відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка погоджена у встановленому порядку, та відповідно, узгоджується з вимогами законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, такий орган, фактично, зобов'язаний затвердити поданий йому проект землеустрою (у разі відсутності необхідності отримання документів, необхідність яких передбачена частинами 7-9 статті 123 ЗК України).
Відповідач у листі від 12 грудня 2016 року повернув позивачу проект землеустрою, не зазначаючи, яким саме вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає поданий проект, а отже, таке повернення є необґрунтованим. Крім того, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься наказ відповідача від 1 квітня 2016 року № 306-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_5 Пунктом 1 зазначеного наказу передбачено надання громадянину ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі в оренду строком на 7 років на території Свободненської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтований розмір земельної ділянки 50,2034 га, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Наказом відповідача від 19 травня 2017 року № 1106-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 Суд зазначає, що в межах даної адміністративної справи суд вирішує питання тільки щодо законності дій відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо розгляду проекту землеустрою та отримання іншою фізичною особою в оренду спірної земельної ділянки не є предметом спору в даній справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у сумі 640 грн. відповідно до квитанції від 8 травня 2017 року.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо розгляду проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та зобов'язання прийняти рішення або надати вмотивовану відмову згідно з приписами статей 118 та 123 Земельного кодексу України задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо необґрунтованого розгляду проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1, викладеного у листі від 12 грудня 2016 року № Г-5230/0-3539/6-16.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області прийняти рішення або надати вмотивовану відмову ОСОБА_1 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Свободненської сільської ради Волноваського району Донецької області з урахуванням приписів статей 118 та 123 Земельного кодексу України.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 липня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 24 липня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.