Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 липня 2017 р. Справа №805/1824/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Филиппенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу та поновлення на роботі,
У травні 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, у якому просить скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року про звільнення та поновити її на посаді слідчого слідчого відділу Макіївського міського управління ГУМВС України у Донецькій області.
В обґрунтування позовних вимог Демидова зазначала, що з лютого 2014 року працювала на посаді слідчого слідчого відділу Макіївського міського управління ГУМВС України у Донецькій області. З липня 2014 року знаходилась на лікарняному у зв'язку із вагітністю та пологами. Перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, 11 квітня 2017 року звернулась до начальника кадрового забезпечення Краматорського відділу національної поліції ГУНП в Донецькій області із проханням працевлаштування.
Того ж дня, Позивач дізналася про існування наказу МВС України від 06 листопада 2015 року про її звільнення. З огляду на те, що в цей час перебувала у відпустці по догляду за дитиною, вважає звільнення незаконним. Просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав заперечення проти позову, вказав, що в рамках реформування правоохоронної системи прийнято Закон України «Про Національну поліцію». У зв'язку із втратою чинності нормативної бази щодо проходження служби працівниками міліції, скороченням всіх штатів і посад та ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі і Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звільненню підлягали всі працівники без виключення. Національна поліція України є новоствореним органом державної влади та не є правонаступником органів внутрішніх справ, що діяли на підставі положення Закону України «Про міліцію». Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, просив суд розглянути справу за його відсутності. Також надав заяву, з якої вбачається, що доказів перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною в період з 10 червня 2014 року по 21 квітня 2017 року надати суду не мають змоги, у зв'язку з їх відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до приписів статті 33 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
Згідно з частиною восьмою статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Згідно із статтею 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, з 04 лютого 2014 року працювала на посаді слідчого слідчого відділу Макіївського міського управління ГУМВС України у Донецькій області.
З 17 лютого 2014 року, відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області № 20 перебувала на лікарняному у зв'язку із вагітністю та пологами.
Наказом ГУ МВС в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 401 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за скороченням штатів.
Судом також, встановлено, що позивачу не пропонувалася будь-яка робота при звільненні. Крім того, для вирішення питання щодо працевлаштування на момент винесення спірного наказу Позивач не зверталась до органів МВС.
Здійснивши правову оцінку обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Частиною першою статті 18 Закону № 565 було визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закон № 580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Закон № 580 офіційно оприлюднений 06 серпня 2015 року у газеті «Голос України» № 141-142.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Таким чином, з 07 серпня 2015 року набули чинності пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Таким чином, в силу прямої норми Закону (пункт 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580) з дня опублікування цього Закону, тобто з 06 серпня 2015 року, всі працівники міліції, в тому числі Позивач, вважалися такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
З огляду на це суд не приймає доводи Позивача, що він не був повідомлений у встановленому законодавством порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Аналіз п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 зумовлює висновок, що законодавець передбачив можливість прийняття працівників міліції на службу до поліції.
Однак така можливість обумовлена наявністю бажання працівника міліції проходити службу в поліції, а також відповідністю такого працівника міліції вимогам до поліцейських, які визначені Законом № 580.
Згідно з абзацом 1 пункту 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо знаходження у відпустці у зв'язку із доглядом за дитиною.
Крім того, представник Позивача надав суду заяву про відсутність доказів перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною в період з 10 червня 2014 року по 21 квітня 2017 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.
Керуючись статтями 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена 19 липня 2017 року.
Суддя Аляб'єв І.Г.