23 червня 2017 р. Справа № 804/212/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Букіна Л. Є.,
за участі:
секретаря судового засідання Червяченко Д.В.,
представника позивача Гребінко О.В.,
представника відповідача Лейченко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтен» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтен» (далі - ТОВ «Інтен», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці, відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12 грудня 2016 року №551/4.1-8/420, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1450 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржена постанова є протиправною, оскільки укладання колективних договорів не є обов'язковим для позивача; умови оплати праці передбачені Положенням про оплату праці, яке відповідачем при прийнятті постанови не враховано; встановлений перевіркою факт ненадання протягом двох років відпустки керівнику підприємства, що є порушенням вимог ч.5 статті 80 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України), не відповідає дійсності.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, надав письмові заперечення. Заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, представник відповідача пояснив, що перевіркою встановлені порушення трудового законодавства, оскільки на підприємстві відсутній колективний договір; положення про умови оплати праці не було надано до перевірки; керівник підприємства протягом двох років не перебував у відпустці, а тому відповідачем постанова про накладення штрафу прийнята правомірно, підстави для її скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у період з 01.11. - 21.11.2016 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області «Про призначення комісії для проведення планової перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтен» від 28.10.2016 року № 378-ПЛ та направлення на проведення перевірки від 28.10.2016 року проведено планову перевірку ТОВ «Інтен» на предмет додержання вимог законодавства України про працю, за результатами якої складено Акт перевірки № 551/4.1-8 від 21 листопада 2016 року (далі - Акт №551/4.1-8).
Правомірність проведення перевірки позивачем не оскаржується. Позивач не згоден із висновками, викладеними в акті перевірки, на підставі яких прийнято оскаржену постанову.
Відповідно до Акта №551/4.1-8 посадовими особами відповідача під час перевірки встановлені такі порушення:
ст.11 Закону України № 322- VIII та ст.2 Закону України № 3356- XII, а саме - відсутність колективного договору на підприємстві;
ч.5 ст. 80 Закону України № 322- VIII, а саме - ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд;
п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
ч.2 ст.97 Закону України № 322- VIII та ч.1 ст. 15 Закону України від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі - Закон України № 108/95-ВР), а саме - відсутність документального підтвердження погодження умов оплати праці з уповноваженим на представництво трудовим колективом.
Разом з цим, на підставі Акта №551/4.1-8 посадовою особою ГУ Держпраці прийнято постанову про накладення штрафу від 12.12.2016 року № 551/4.1-8/420, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1450 грн. не щодо всіх встановлених порушень, а саме: за відсутність колективного договору на підприємстві; ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд керівнику підприємства; за відсутність документального підтвердження погодження умов оплати праці з уповноваженим на представництво трудовим колективом.
Згідно положень абз.8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.
На момент прийняття постанови мінімальна заробітна плата в Україні складала 1450 грн.
Щодо встановлених перевіркою порушень, за яким прийнято оскаржену постанову суд зазначає таке.
Згідно ст. 10, 11 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до ст.2 цього Закону України колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Положення Конвенції Міжнародної організації праці від 01.07.49 №98 «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів», ратифікованої 14.09.1956 року не містить вимоги щодо обов'язковості укладення колективного договору на підприємстві.
Згідно ст.4 цієї Конвенції там, де це потрібно, вживають заходів, що відповідають умовам країни, з метою заохочення й сприяння повному розвиткові й використанню процедури ведення переговорів на добровільних засадах між підприємцями чи організаціями підприємців, з одного боку, та організаціями трудівників, з другого боку, з метою регулювання умов праці шляхом укладення колективних договорів.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Тому, чинним законодавством не передбачено положення щодо обов'язковості укладання колективного договору, відповідальності за неукладання колективного договору, а передбачено, що колективний договорі укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Враховуючи також відсутність суб'єктного складу для укладення колективного договору, оскільки власник та директор підприємства, є однією особою, а профспілкові чи інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи або представники трудящих, обрані та уповноважені трудовим колективом - відсутні, відсутні підстави для накладення штрафу через відсутність колективного договору на підприємстві.
Частиною 5 ст. 80 КЗпП України передбачено, що забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Під час розгляду справи не знайшло своє підтвердження встановлене відповідачем порушення ч.5 ст. 80 КЗпП України, оскільки перевірка проводилась за період з січня 2015 року по жовтень 2016 року, тобто не охоплювала повні два роки, що не надавало підстави для висновку про ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.
Щодо встановленого порушення - відсутності документального підтвердження погодження питань оплати праці суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Тобто, відсутність колективного договору на підприємстві не звільняє власника від документального закріплення умов оплати праці.
Слід зазначити, що при прийнятті постанови відповідачем не враховано, що Положення про оплату праці у ТОВ «Інтен» затверджено наказом позивача від 04.01.2010 року, копію якого надано 24.11.2016 року уповноваженій особі органу, що здійснював перевірку, тобто до прийняття оскарженої постанови, а тому повинно бути враховано при прийнятті постанови.
Щодо повноважень відповідача накладати штраф за порушення законодавства про працю суд зазначає таке.
Згідно положень ч. 1 ст. 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
За приписами ч. 2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, ніж ті, які передбачено у ч. 2 ст. 265 КЗпП.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» та визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами 2 - 7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень.
У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, у відповідача були визначені законом повноваження щодо проведення перевірки роботодавця, разом з цим повноваженнями накладення штрафу посадові особи відповідача згідно вимог ч.4 статті 265 КЗпП України не наділені.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. і заявлено клопотання про присудження на його користь здійснених судових витрат.
Разом з цим слід зазначити, що Законом України від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч.1 статті 5 доповнено пунктом 20, згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняється, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 929-р «Питання Державної служби з питань праці» на Державну службу з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань правці, що припиняється.
Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно п. 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. А тому, Головне управління Держпраці в Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується, у зв'язку з чим здійснені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн., які зараховано до Державного бюджету України, підлягають присудженню позивачу за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтен» задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12.12.2016 року № 551/4.1-8 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтен» у розмірі 1450 грн.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтен» за рахунок Державного бюджету України здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 29.06.2017 року.
Головуючий суддя Л.Є. Букіна