16 травня 2017 р. Справа № 804/1069/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2017 року №1461303, прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 10898,50грн. за успадковане майно та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2724,62 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2017 року №1451303, прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 та пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України є неправомірним, оскільки він є спадкоємцем першого ступеня споріднення, тому не повинен був сплачувати податок на доходи фізичних осіб за одержану спадщину.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Відповідно до положень ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Заявлений спір точиться щодо того, чи виникає у спадкоємця обов'язок по нарахуванню, декларуванню та сплаті податку з доходів фізичних осіб у разі отримання ним спадщини по заповіту від спадкодавця першого ступеню споріднення.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2, пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та наказу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.12.2016 року №880, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2, який протягом 2013 року отримав дохід у вигляді успадкованого майна, з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб.
За результатами перевірки складено акт від 10.01.2017 року №20/04-61-13-04/НОМЕР_1.
Документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи ОСОБА_2 встановлені порушення:
- підпункту 164.2.10 пункту 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся у розмірі 10898,50 грн.;
- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 176.1 ст.176 Податкового кодексу України у результаті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, за 2013 рік.
На підставі акту від 10.01.2017 року №20/04-61-13-04/НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.02.2017 року:
- №0001461303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у сумі 13623,12 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 10898,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2724,62 грн.;
- №0001451303, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн.
Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у зв'язку із неоподаткуванням позивачем об'єкта спадщини, що успадковуване ним від спадкодавця, який не є членом сім'ї першого споріднення, що не відповідає фактичним обставинам спірних правовідносин.
25 липня 2013 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом №378301, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С., отримав на підставі заповіту, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 25 липня 2007 року за реєстровим №2-1163, спадщину, яка складається з:
-житлового будинку номер АДРЕСА_1 та господарчих будівель і споруд, які належать спадкодавці на підставі свідоцтва про право власності, виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 12 грудня 1996 року за реєстровим № 1-4635, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого четвертою дніпропетровською державною нотаріальною контролю 12 грудгя 1996 року за реєстровим № 1-4633.
Загальна площа житлового будинку складає - 60,6 кв.м; житлова площа - 52,4 кв.м., згідно технічного паспорту, виданого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради 27 вересня 1996 року.
Спадщину відповідно до вищевказаного заповіту позивач отримав від матері ОСОБА_4 1926 року народження,, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Вартість успадкованого позивачем майна, а саме: житлового будинку номер АДРЕСА_1, - відповідно до зазначеного свідоцтва та згідно звіту про оцінку майна, виданого ТОВ «Укрспецєкспертиза» від 16.04.2013 року, складає - 217970,00 грн.
На підтвердження першого ступеня споріднення та відсутності податкового зобов'язання щодо отриманого доходу у вигляді спадщини надано документи, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2,виданого Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому зазначено мати позивача - ОСОБА_4.
Статтею 174 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.
Так, об'єкти спадщини оподатковуються: за нульовою ставкою:
а) вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення;
б) вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б», «ґ» пункту 174.1 цієї статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б» пункту 174.1, що успадковуються дитиною-інвалідом; в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.
Встановлюючи черговість споріднення позивача (спадкоємця) та ОСОБА_4 (спадкодавця), суд керується частиною 2 статті 1210 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, у тому числі народжені після його смерті, другий з подружжя, який пережив спадкодавця, а також батьки спадкодавця.
З огляду на викладену норму, позивач (спадкоємець) є сином ОСОБА_4 (спадкодавця), та є членом сім'ї першого споріднення, а тому контролюючим органом в акті перевірки було не вірно встановлено та вказано ступінь споріднення між позивачем як спадкоємця та його матір'ю як спадкодавця.
На підставі пункту 174.3 статті 174 Податкового кодексу України дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Отже, судом встановлено, що позивач є членом сім'ї першого споріднення спадкодавця ОСОБА_4, а тому щодо нього Податковим кодексом України не встановлено обов'язку подання річної декларації про майновий стан та оподаткування отриманої спадщини у вигляді житлового будинку вартістю 217970 грн.
Крім того, відповідно до пп.179.2 ст.179 Податкового кодекс України, обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи у вигляді об'єктів спадщини, які, відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою.
При перевірці порядку прийняття оскаржуваних рішень встановлено порушення статті 19 Конституції України контролюючим органом, оскільки ГУ ДФС у Дніпропетровській області діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2017 року №1461303 та від 01.02.2017 року №1451303 з огляду на формальний підхід контролюючим органом до їх прийняття.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне визначити причину, з якої виник заявлений спір.
Так, при оформленні спадкових прав за заповітом нотаріус не має права вимагати більшу кількість документів, чим це вимагається для оформлення заявлених прав. Отже, в такому випадку, видавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нотаріус не встановлював ступінь споріднення, оскільки такі дії виходили б за межі вчиненої дії.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2017 року №1461303, прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 10898,50 грн. за успадковане майно та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2724,62 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2017 року №1451303, прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170,00 грн.
Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова